Батьки не повинні бути контролюючою інстанцією
17.02.2010

«Що на твою думку найголовніше у житті? – зненацька запитала колега по роботі. – Я тут твір пишу для сина-шестикласника». Через півгодини старанна мама написала завдання. Батьківська допомога та контроль – важливі у шкільному навчанні. Проте далеко не всім татам і мамам вдається впоратися із цим завданням. Декому бракує часу, обмежуються звичайним: "Уроки зробив”. Дехто щиро намагається допомогти, але скаржаться, що рідні "чада” їх не слухають. Тож як навчитися ефективно допомагати своїй дитині з навчанням?

Готуйтеся до науки заздалегідь

"Дитину треба готувати до навчання задовго до того, як вона піде до школи, - розповідає психолог, системний сімейний психотерапевт Тетяна Мисникова. – Систематично з нею займатися, якщо є можливість віддати на якийсь дошкільний гурток. Найчастіше, згадують про підготовку до школи за кілька місяців до початку навчання. Намагаються перевірити рівень інтелектуального розвитку, знаходять тести в Інтернеті, і раптом виявляють, що розвиток не зовсім той, якого очікували. Дитина бачить це розчарування, відчуває, що не виправдала очікувань своїх мами та тата. Звісно, це може негативно вплинути на подальше навчання”.

«Не хочу вчитися!»

Мама бере до рук книжку і попереджає, що зараз почнеться навчання. Син чи дочка, почувши "погрозу”, ухиляється, "тягне” час. Такі "уроки” можуть закінчитися сльозами. Знайома ситуація? Причини категоричної відмови вчитися можуть бути різними.

"Якщо батьки ставляться до уроків, як до "повинності”, то і дитина цього робити не хоче. Вони самі повинні виявляти інтерес до навчання, і, звісно ж, розуміти, чого вони вчать дитину”, - каже психоаналітик Христина Богатирьова.

У батьків, які зазвичай не займалися уроками із дітьми, а потім раптом вирішили допомогти, також можуть виникнути труднощі. "У дитини може статися шок”, - розповідає Тетяна Мисникова. "Чому раптово тато, який завжди жив роботою та приділяв їй мало часу, демонструє свій авторитет і сідає з нею уроки”, - думає школяр. Дитина не відчуває в цьому підтримки, натомість є страх і загроза. Водночас дитина намагається по максимуму скористатися шансом і отримати якнайбільше батьківської уваги. Вона починає тягнути час, інколи чогось не розуміє.

"Найкраще, коли батьки займаються з дитиною по черзі, - каже Христина Богатирьова. - Це їх розвантажить, вони будуть спокійнішими та терплячішими. Дитина вчитиметься у них терпіння”.

У жодному разі не "беріть криком”. Акцентуйте на позитивах, це значно краще заохочує до навчання.

Мені легше зробити все самому

Будьте обережними - попереджають психологи. Вам, можливо, легше все зробити самотужки, але школяреві вашому такий альтруїзм може нашкодити.

"Якщо ви берете всю відповідальність за уроки на себе, дитина може так і не навчитися планувати свій час. Вона знатиме - не зробить сама, то зробите ви. У середніх та старших класах, коли навчання стає інтенсивнішим та складнішим, їй буде дуже сутужно, не кажучи вже про вуз”, - вважає Тетяна Мисникова.

Водночас психоаналітик Христина Богатирьова зазначає, що написаний мамою чи татом твір може бути гарним прикладом для дитини. Наступного разу школяр візьметься за завдання сам. Окрім того, учень побачить, як це треба робити, з чого складається завдання, як комбінувати різноманітні компоненти.

Кожна дитина – унікальна, і жодну ситуацію "у чистому вигляді” розглядати не можна. Психологи радять: вивчайте контекст. Придивіться, які у вашої дитини стосунки з однокласниками, вчителем, зрештою, чи все спокійно у вашому домі? Будьте терплячими, а головне, про це говорять усі, станьте для своєї дитини справжнім помічником, а не контролюючою інстанцією.

На фото: Якщо мамі цікаво вчитись, то дитині – також.

Оригінал новини на сайті Високий Замок


Читайте також:
Коментарі
avatar