У Винниках вулицям присвоїли нові назви
24.08.2012 11:04
23 серпня 2012 р. сесія Винниківської міської ради присвоїла нові назви вулиць в честь видатних винниківчан. Тепер у Винниках є вулиці імені Пилипа Миська  і Семена Магаляса.


Семен Магаляс (1885р.-1978р.)
Магаляс  Семен ( 17 травня 1885 р. м. Винники - 1978 р.,м. Нью-Йорк.) – культурно-освітній і військовий діяч, сотник УГА, співорганізатор Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР.

Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Був головою філії «Просвіти», де читав доповіді з історії та літератури, одним з засновників правничого гуртка при Академічній громаді, викладав історію, географію та інші предмети, брав активну участь у житті університетської молоді. Заохочений о.Лежогубським, вступив у члени просвітньо-організаційної комісії при головному управлінні «Просвіти», кожен член її опікувався 4-5 філіями «Просвіти». Разом з Осипом Навроцьким і Гадзінським їздив у Відень до Міністерства освіти у справі українського університету у Львові. Якийсь час був представником університетської молоді в Українському Народному Комітеті. За період студентського життя Семен Магаляс разом з Євгеном Коновальцем та Петром Бубелою кожної неділі мандрували по міських читальнях «Просвіти» з доповідями і переносною кінокамерою, як її тоді називали - скіоптіконом. Бували вони неодноразово і у Винниках.

В 1908-09 роках відбув однорічну військову службу при 24-му коломийському полку, що в той час перебував у Відні. За дозволом коменданта школи й коменданта полку йому вдалося організувати тут перший курс для неграмотних в австрійській армії, що не зважаючи на різні зусилля й заходи, ніколи не вдавалося зробити ні УПТ, ні «Просвіті».  З 1912 р. — фенрих.

На запрошення д-ра Євгена Олесницького Магаляс приступив до праці в новозаснованому Крайовому Товаристві «Сільський господар». Як інспектор-організатор він об’їхав майже всі місцевості з українським населення від Сяну до Збруча. Коли в наслідок переговорів з поляками щодо виборчої реформи до Галицького сейму українці виторгували одне місце в Крайовій управі, тоді д-р Олесницький призначив його на це місце.

Через три місяці праці, у зв’язку з мобілізацією в 1914 році, він мусів піти до армії як чотар-резервіст. З 1914 р. — лейтенант. З 1915 р. — обер-лейтенант.  

Під час війни С. Магаляс помагав цивільному населенню Галичини, Волині. Розпад Австро-Угорщини застав його на Херсонщині. По дорозі додому,22.11.1918 р., вступив до Української Галицької Армії в Тернополі, обіймав посаду муніційного (тобто — патронного) референта Державного секретаріату Військових справ ЗУНР. Тут перебував Військовий Секретаріат, і товариш секретаря військових справ сотник Бубела призначив його на цю посаду. В Галичині не було боєприпасів , тому С. Магаляс, за згодою Головного Отамана С. Петлюри, постачав 100-тисячну Галицьку армію амуніцією і зброєю з Великої України. Коли ж не стало амуніції, неможливо вже було нашій армії вести бойові дії проти ворогів-поляків, тоді наступив драматичний відступ за Збруч.

У червні 1919 р. у складі спільної делегації УГА та Дієвої армії УНР брав участь у переговорах з польською стороною. З 14.071919 р. — молодший старшина оперативного відділу штабу 3-го Галицького корпусу. 01.10.1919 р. перейшов на службу до Дієвої армії УНР на посаду помічника начальника закордонного відділу Головного управління Генерального штабу.      З 01.01.1920 р.  — начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. З 03.05.1920 р. — начальник мобілізаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. Військовий міністр полковник Генерального штабу Сальський перевів його на цю посаду. При Головному управлінні Генерального штабу С.Магаляс перебував  до лютого 1921 року. Коли ж надії на допомогу союзників у реорганізації армії і забезпеченні її модерною зброєю не здійснилися, він повернувся до Львова.

У Львові,  він став одним із засновників Української військової організації. Українська військова організація (УВО) — нелегальна військова революційно-політична формація, що постала 1920 р.  заходами старшин різних українських армій: Січових Стрільців(ідеологічно-політичний вклад), УГА, в основному її VI бригади(бойовий та організаційний елемент). Свої спогади про перебування в лавах УГА С.Магаляс друкує у збірнику « Українська Галицька Армія: матеріали до історії Української Галицької Армії», том V – Вінніпег, 1976. С. – 59.

З лютого 1922 р. — директор канцелярії товариства «Просвіта». Згодом С. Магаляс працював у Кураторії львівського шкільного округу у Львові, у відділі освіти дорослих. Через донос був звільнений, але завдяки проф. Студинському одержав посаду начальника постачання при львівській політехніці.

У 1935 р. видає «Порадник для освітників».

За кілька днів до відступу у червні 1941 р. Червоної армії зі Львова відбулася нарада визначних львівських громадян, на яких вибрано українську управу міста з проф. д-ром Юрієм Полянським як головою і Семеном Магалясом як секретарем. Прилучивши до Львова сусідні села (також Винники) і поділивши місто на 11 дільниць, німці призначили С.Магаляса начальником 4-ї дільниці( 1942—1944 рр.).

Відступаючи зі Львова, німці вивезли С. Магаляса до Кракова, а далі до Німеччини працювати на фабриці. З 1945 р. — на еміграції у Німеччині. З 1949 р. — у США. Помер у 1978 р.,  похований у Нью-Йорку.


Мисько  Пилип (23 листопада 1882 р. м. Винники – березень 1959 р. м. Київ) - вчитель гімназії, директор «Торгової Спілки». Середню освіту здобув у 1-ій Академічній гімназії у Львові, а філософські студії у Львівському університеті. Був гімназійним учителем у Перемишлі. Під час відпусток працював у Винниках у культурно-освітніх товариствах і споживчому кооперативі та належав до засновників їх. У 1908 році видав друком у Львові збірку своїх поезій під назвою «В задумі». На зборах українців у Винниках 1 листопада 1918 р. Пилипа Миська обрали повітовим комісаром.

Літопис «Червоної Калини» ч. 33 у звіті з Винник подає: «Дня 1 листопада 1918 р. рівночасно з проголошенням Української держави; відбулися збори українців у Винниках. Тоді вибрано повітовим комісаром проф. Пилипа Миська. Він зарядив перейняття урядів та військових інституцій на річ Української Держави і перевів організацію війська в цілому судовому повіті Винники. Секретарем комісаріату був іменований Володимир Домазар, а урядовцем Василь Дверій. При комісаріаті створено повітовий харчовий уряд з Євгеном Гавришем на чолі( з грудня 1918 р. повітовим комісаром був о.Володимир Семків, парох з с. Миклашева).  При  відступі українського війська зі Львова Пилип Мисько подався на схід і працював спочатку в Кам’янці Подільському, а пізніше у Києві, де помер у березні 1959 р.».

 Андрій БАЙЦАР, депутат ВМР, доцент ЛНУ ім. І. Франка.   

Теги: Пилип Мисько, Сесія, назва вулиці, Семен Магаляс


Читайте також:
Коментарі
avatar