Міська рада привітала зі столітнім ювілеєм винниківчанку Филомену Тимотіївну Возну
05.03.2013 21:02
Міський голова Винник Сергій Уваров і місцеві посадовці привітали зі столітнім ювілеєм винниківчанку Филомену Тимотіївну Возну.

Филомена Тимотіївна Возна народилася у Винниках першого березня 1913 року!

Зараз навіть важко уявити, що сьогоднішня ювілярка з‘явилася на цей світ ще перед Першою світовою війною! Тоді наше містечко, як і вся територія Західної України, були складовими прототипу теперішнього Європейського Союзу – Австро-Угорської імперії зі столицею у Відні!

Далі були всі потрясіння й вселюдські катастрофи, які пережив світ у минулому столітті: українсько-польська, польсько-радянська, радянсько-фінська, Друга світова війни. А ще Голодомор, репресії, Чорнобиль, Афганська бойня для українців. Поставали й розвалювалися світові імперії, мільйони людей знищували одне одного, винаходячи все жорстокіші й масовіші способи й засоби для вбивства! Розпочинаючи від створення ЗУНРу, відновлювалися й гинули під натиском жорстоких сусідів-чужинців різні українські державоутворення. І так було аж до знаменного для України 1991 року.

А пані Возна тим часом жила. Без ласки й опіки від Бога навряд чи людина змогла б пережити всі ці лихоліття й катастрофи…

Усе своє життя Филомена Тимотіївна чесно працювала. Спочатку в Народному домі, що на вул.Шевченка, контролером. А згодом перейшла працювати у новозбудований кінотеатр «Карпати». Створила сім’ю, виховала трьох діточок, дочекалася вже двох онуків і трьох правнуків.

«Я народилася й усе життя мешкаю на цьому подвір‘ї, – згадує минувшину пані Филомена. – Зараз на місці нашої старої хати – гараж. Я ж із сім’єю будувала нову хату, де зараз і живу. Що вам сказати? Життя було важким. Мої батьки тяжко працювали, мали господарку, виховали нас – трьох дітей. Моя старша сестра була вчителькою, вийшла заміж і виїхала в Польщу. Там і прожила все своє життя.

Брат жив у Винниках. Зараз їх уже немає на цьому світі. Моя мама була працівницею нашої тютюнової фабрики, а батько у винниківських німців здобув фах слюсаря, тому мав завжди добрий заробіток, до нього люди дуже йшли. Також батько боровся за Україну в лавах січових стрільців.

Я закінчила початкову польську школу у Винниках, бо українську польська влада заборонила. Згодом навчалася у Львові, у торгівельній школі. Коли прийшла радянська влада, то незважаючи на те, що мала троє дітей, відібрали в мене корову-годувальницю – на податки. Забирали останнє. А один із керівників місцевого райвідділу НКВС усе погрожував мені в‘язницею. Та за мене завжди вступався начальник Винниківської міліції: «Посадити ми її завжди маємо змогу, але хто ж тоді годуватиме її трьох дітей?» – відповідав він.

У війну відбувалися страшні речі. Я знала одного чоловіка – Василя, який побудувався біля лісничівки. Його сім’ю і його замордували. Люди згодом розповіли, що він мав конфлікт із місцевим євреєм, який за німців переховувався в лісі. До Василя прийшли вночі додому та вирізали всю його сім’ю»…

Донька пані Филомени – Галина – розповідає, що її мама навіть у сто років не втрачає оптимізму. Цікавиться політикою, вболіває за Україну, дуже любить спілкування з людьми, квіти.

«Щодо харчування, то мама їсть усе, дуже полюбляє м’ясо», – каже донька.
Чотири рази земляки обирали її депутатом місцевого органу влади. А ще добрим словом завжди згадують Филомену Тинотіївну її земляки. Адже вона багато років працювала контролером – спочатку у місцевому Будинку культури (тепер – Народний дім), а згодом у кінотеатрі «Карпати».

«Було й таке, що всі квитки на цікаві кіносеанси продали, а люди дуже хотіли подивитися фільм, – згадує старожил Винник Ярослав Шпаківський. – То пані Филомена пропускала нас і без квитків. Мовляв, ідіть тихенько і дивіться собі… Вона чудова й добра жінка, тому бажаю, щоб Бог дарував їй ще багато щасливих років життя»!

Володимир ГАВРИЛІВ

Теги: Феломена Возна, ювілей, міська рада, вітання

Читайте також:
Коментарі
avatar