Олександр АЛІЄВ: «Закрив очі на аматорський статус - і приїхав, зіркою себе не вважаю»
05.05.2015 09:03
Екс-півзахисник київського «Динамо» і збірної України Олександр Алієв дав інтерв'ю «Футбол 24» у статусі футболіста винниківського «Руху».

До Олександра Алієва журналісту Олегу Бабію довелося їздити двічі. Спершу інтерв’ю планувалося одразу після матчу винниківського «Руху» з «Вінницею» у рамках аматорського чемпіонату України. Господарі поля перемогли, Алієв забив один із двох голів своєї команди. Після фінального свистка його навперебій атакували знімальні групи одразу чотирьох телеканалів, тож на грунтовну бесіду у Сашка не залишилося ні сил, ні бажання.

У суботу все було по-іншому. Кульмінацією тренування «Руху» під дощем стала серія пенальті між Алієвим і президентом клубу Григорієм Козловським, який раніше й сам був футболістом. Вони почергово змінювали один одного у «рамці» і кожен здійснив по кілька сейвів. Відповідно, до розмови із журналістом Алієв підійшов у непоганому настрої.

«Не люблю, коли про мене багато пишуть»

- Насамперед, хто переміг у вашій із Григорієм Козловським серії пенальті?

- Нічия сьогодні була. Петрович добре бив, і я також. Тому - нічия.

- Чи є запитання, на які б вам не хотілося відповідати в цьому інтерв'ю?

- Ну, дивлячись які... Якщо ви будете ставити провокаційні запитання, то звісно, що я не буду на них відповідати. А так - я зі всіма можу спілкуватись. Найголовніше, щоб мені не ставили провокаційні запитання. 

- Після гри із "Вінницею" за вами полювали знімальні групи із чотирьох телеканалів. Ваше прізвище - у кожному спортивному ЗМІ. Чи приємною є така підвищена увага до вашої персони?

- Знаєте, я на це ніколи не звертав увагу. Добре, коли до тебе проявляють інтерес після ігор в Прем'єр-лізі, у збірній, в Лізі чемпіонів - оце я розумію. А тут все трохи по-іншому. Але якщо журналістам так хочеться, то - заради Бога - я завжди поспілкуюся, дам інтерв'ю. Себе зіркою не вважаю.

- Як часто заходите в інернет, щоб прочитати новини, відгуки про себе?

- Я такого не практикую. І не дуже люблю, коли про мене багато пишуть. Це не головне. Для мене найголовніше - виходити на футбольне поле, набратись кондицій (це те, для чого я сюди приїхав) і перейти в інший клуб.

- До речі, якої ви думки про свою теперішню фізичну форму?

- Я ніколи не оцінюю ані свою гру, ані фізичну готовність. Почуваюся добре. Я п'ять місяців не був у команді, але тримаю себе в тонусі, завжди тренуюся. Ніколи не зменшував навантаження, постійно змушував себе працювати. Тільки через труд і піт можна досягати якихось успіхів.

- Склалося враження, що ваш потужний фірмовий удар - у повному порядку...

- Ну, якщо це закладено природою, то чому воно мало зникнути? Є така приказка: техніку і удар ніколи не проп'єш (Усміхається). 

«Вагався перед переїздом у «Рух»

- Щодо вашого переїзду у Винники було дуже багато чуток і резонансу. Адже не так давно ви окреслили для себе пріоритети - "Динамо", "Дніпро" або закордон. І зненацька - "Рух". Не побоювалися рівня аматорського футболу?

- Найголовніше, коли поруч є люди, які можуть тобі щось підказати. Це родичі, сім'я. Так, для мене також був певний бар'єр через те, що у мене відоме прізвище, що я грав у збірній. Десь я трохи не те щоб побоювався, а сумнівався. Але поспілкувався з Петровичем (Козловським), а ми давно один одного знаємо - він сказав свою точку зору, я висловив свою. Поруч родичі мені також підказали. І я нарешті вирішив: а чому б ні? Поїду, пограю, потренуюся. Тим паче, я знаю, що тут прекрасні умови, хороша команда, чудовий колектив. Тож на аматорський статус заплющив очі і приїхав. Як кажуть, можна зробити крок назад, щоб потім зробити два вперед. 

- І все ж серед аматорів поля і виконавці гіршої якості, ризик травми - більший...

- Я цього не боюся. Якщо поля гірші, то це теж певний позитив. Стану більш технічним, а м'яч, який буде підстрибувати, навчуся краще приборкувати. Робитиму все можливе, щоб він прилипав до ноги і не відскакував. 

- Ви вже зіграли у Самборі, а також у Винниках, на домашньому стадіоні. Як на вас реагувала місцева публіка?

- Звичайно, людям цікаво. Підходять, фотографуються, беруть автографи. Свого часу, коли я грав у "Динамо" і збірній, то був на слуху - от і результат. Це нормально. У дитинстві я вболівав за динамівців, і мені було приємно підійти до того ж Хацкевича, Шовковського, всіх тих хлопців, про яких говорили Україна і Європа. 

- Зараз багатьох цікавить, чи отримаєте ви винагороду за гру у винниківській команді...

- Найголовніше для людей це що - моя зарплата? Я ще раз кажу, у мене ніяких зарплат тут немає. Приїхав сюди просто потренуватися, підтримати форму і підготуватися до літнього трансферного вікна. Все.

- За яких обставин ви познайомилися із Григорієм Козловським?

- (Після роздумів). Здається, це було у Львові. Він приїжджав до Мирона Богдановича (Маркевича - О.Б.). Так сталося, що ми познайомилися, потім спілкувалися, зідзвонювались - оце й усе.

«Друзів стало менше»

- Кілька місяців ви були без команди. Що відчуває футболіст, якому тридцять років, і який перебуває у такій невизначеності щодо свого майбутнього?

- Тут були двоякі емоції. З одного боку я значно більше часу проводив із сім'єю. Раніше, коли я був пов'язаний контрактом із "Динамо", такої можливості не було. З іншого боку було неприємно, що не знайшов собі команду, щоб грати. Ну але нічого - зараз тут підготуюся. Думаю, що влітку надійдуть пропозиції і я поїду.

- Хто вас підтримував у цей складний час?

- Ну а хто може в такі моменти підставити плече? Тільки сім'я і родичі. Є, звичайно, окремі друзі, які завжди зі мною із задоволенням спілкуються. Їх стало менше, але в цьому є навіть плюс. Для себе тепер знатимеш хто є хто, щоб робити висновки на майбутнє.

- Невже не було пропозицій?

- Чому ж - були! Були розмови, пропозиції, але, як то кажуть, не такі, які б мене влаштовували.

- Контракт із "Анжи" був розірваний за обопільною згодою. Що призвело до цього?

- Я розповідав це вже багато разів. У мене були непорозуміння з головним тренером Сергій Ташуєв. Я пограв десять років у київському "Динамо", а він мені розповідає про "Металург" (Донецьк). Жодним чином не хочу образити цей клуб, але розповідями про те, як він обігрував "Дніпро", "Металіст", як він "Динамо" (Київ) "возив" - такого я не бачив. Одне запитання я йому поставив, коли на "Олімпійському" 9:1 зіграли - людина зразу все зрозуміла. Очевидно, йому це не сподобалося.

Я така людина, що мовчати ніколи не буду. Я - за справедливість. Якщо десь помиляюся - можу вибачитись. Але якщо знаю, що правда за мною, то... Розповідати мені таке - вважаю, що тренер цього не повинен робити. В першу чергу тренер - це психолог і вчитель. Він має підказувати і говорити по суті, по роботі, а не "я то, я это, да я с "Металлургом"... Мене втомило це слухати. 

«Динамо» - чемпіон»

- Нещодавно ви побували на матчі "Шахтар" - "Динамо". Як вам гра колишніх одноклубників? "Динамо" - чемпіон?

- Думаю, що так. Але в "Динамо" ще важкий матч із "Дніпром" - це по-перше. Щодо нічиї із "Шахтарем", то для Києва це позитивний результат, адже зберігся відрив у 5 очок від "гірників". Пора вже брати чемпіонство! П'ять років команда без титулу. Я знаю, що президент клубу цього дуже чекає і хоче, аби "Динамо" стало чемпіоном. У цієї команди завжди стояли і стоять лише найвищі завдання.

- Під час Класико, як і зазвичай, спалахували пристрасті, штовханина. Не було бажання по старій пам'яті постояти за своїх?

- Я перебував на матчі як глядач, як вболівальник. Звичайно, симпатії були на боці "Динамо", хотів, щоб вони перемогли. Але найголовніше, я це казав на флеш-інтерв'ю, щоб вболівальники, які у сезоні найбільше очікують два матчі - "Шахтар" - "Динамо" і "Динамо" - "Шахтар", отримали високоякісний футбол, щоб було побільше голів. Однак це перший матч на моїй пам'яті, коли ці команди не спромоглися хоча б на один гол. 

- З ким із динамівців продовжуєте спілкуватися?

- Спеціально ні з ким не зідзвонююся. Якщо когось побачу - то поспілкуємося. 

- Мирон Маркевич не відкидає такого варіанту, що ви попрацюєте у Винниках, а потім він забере вас у "Дніпро". Що скажете?

- Я Богдановича бачив, ми спілкувалися, але мені він про це не казав. Можливо, він вам сказав. Я ще раз повторюю - моє завдання полягає в тому, щоб набрати потрібні кондиції. А там життя покаже, що і як. 

- Якої ви думки про "Дніпро" і чи вірите, що команда пройде "Наполі" у півфіналі Ліги Європи?

- Це буде дуже важко. "Наполі" зараз справді на хорошому ходу. Але я знаю, що Богданович - розумний спеціаліст, він зробить все можливе. У "Дніпрі" зібрані хороші футболісти, які нічим не поступаються гравцям "Наполі". Найголовніше - колективні дії. У дніпрян - гарний колектив, і я сподіваюся, що він таким же буде і на полі. Ніхто не вірив, що "Дніпро" вийде з групи, а зараз команда - у півфіналі. Шанси суперників на фінал - 50/50.

«Мілевський – дорослий пацан і сам усе вирішить»

- Як на ваше рішення перейти в "Рух" відреагував Артем Мілевський?

- А як він міг відреагувати? Нормально. Він сам усе прекрасно розуміє. У Тьоми теж був застій - 7-8 місяців він не тренувався. Як товариш він мене розуміє - і тут не потрібно нічого пояснювати. 

- В одному зі старих інтерв'ю ви зізналися, що мрієте, аби Мілевський нарешті одружився. Схоже, він до ваших слів не дослухався?

- Він - дорослий пацан і сам усе вирішить. Отже, досі він не знайшов собі ту, з якою хотів би бути і постійно проводити час. Ще все попереду. У Мілевського зараз інші цілі.

- Інстаграм Мілевського - дуже популярна штука. А в якій із соцмереж можна знайти вас?

- Ніде і ніколи. А навіщо мені там бути? Мені це нецікаво - виставляти щось, щоб говорили. У мене власна думка щодо всього цього. Кожен робить так, як вважає за потрібне. Якщо друзі поруч зі мною і сидять в інстаграмах, то можу переглянути пару фотографій і на цьому все. Інстаграму скільки вже, років 5? Так от, мене там ніколи не було, і я туди не прагну.

- Як проводите свій вільний час? Адже після ігор і тренувань ви, в основному, обмежені готелем…

- Зараз до мене приїхала сім’я. Поки що погода не дуже хороша, але потім їздитимемо у Львів, гулятимемо містом. Дітям, думаю, буде дуже цікаво. А тут, у Винниках, зовсім поруч – стадіон. Проводитиму більше часу з сином Артемом на полі, щоб його тренувати. Тут є чим зайнятись. Як то кажуть, лежати на дивані я не буду.


Теги: Рух Винники, Олександр Алієв, Григорій Козловський

Читайте також:
Коментарі
avatar