Винниківчани з «Надсяння» відвідали Павлокому
14.03.2016 23:38
Винниківська делегація товариства «Надсяння» в Павлокомі

Винниківська делегація товариства «Надсяння» у складі львівської побували в селі Павлокома, поклали квіти  й запалили свічки на могилах українців, а також на могилу Деонізія Радона – поляка за національністю, який багато років упорядковував могили наших співвітчизників, а помер три роки тому.      

Голова винниківського товариства «Надсяння» Галина Стеців розповіла, що кожного року делегація українців відвідує цвинтар у Павлокомі – село з етнічно однорідним населенням – польським. Напередодні Другої світової війни воно було переважно українським. Тут діяли греко-католицька церква, українська школа, Народний дім і читальня товариства «Просвіта», молочний кооператив». Під час війни цей населений пункт почергово перебував під німецькою та радянською окупацією.

Завершення Другої світової і звільнення від німецьких окупантів не принесло українцям Надсяння довгоочікуваного миру і спокою, навпаки – лише горе, поневіряння і нерідко смерть. 27 липня 1944 року між урядами ПНР та СРСР було укладено таємну угоду про встановлення східного кордону Польщі, а вже 9 вересня – угоду про переселення поляків з України до Польщі й українців із Польщі на територію УРСР. Тож за лінією Керзона опинилися понад 700 тис. українців. І це лише за офіційними даними.

Про березневі події розповіла львів’янка, свідок тих подій Тетяна Чума, 1938 р.н., яка супроводжувала львівську делегацію: «Коли нападники пішли в атаку на Павлокому, мешканці рятувалися в церкві. Чоловіків, які переховувалися в криївках, вбивали або гнали до церкви. Розстрілювали усіх, хто траплявся на шляху. На недіючому греко-католицькому цвинтарі убивці наказали чоловікам викопати глибоку яму, біля якої відбувалася страта. Загалом було три могили.

Людей вели з церкви й розстрілювали групами, спочатку чоловіків, відтак жінок, наостанок дітей. До тих, хто залишився у церкві, особисто звернувся «керівник акції» Вацлав. Він оголосив, що дарує їм життя, за що віднині Павлокому буде перейменовано у Вацлавівку, і наказав жінкам з дітьми йти «за Збруч, на Україну.

Коли з українцями було покінчено, до Павлокоми приїхали на возах поляки з довколишніх сіл, щоб грабувати покинуте майно. Не чіпали лише позначених будинків – із польськими прапорами чи написами dom polski».

Такі поїздки винниківчан-переселнців – членів Товариства «Надсяння» – є постійними. Вони допомагають берегти пам'ять про українців, які загинули на території, що тепер є Польщею.

Лариса КУБСЬКА


Теги: винниківчани, переселенці, Павлокома, Надсяння, Галина Стеців, делегація

Читайте також:
Коментарі
avatar