Григорій Козловський: «Святослав» – успішний мистецький проект, без якого вже важко уявити Винники»
04.05.2016 22:14

Григорій Козловський – відомий бізнесмен, депутат Львівської міської ради, президент ФК  «Рух». Найчастіше він розповідає  саме про ці аспекти своєї діяльності. Проте є ще одна сторінка в його життєписі, яка не менш важлива для Винник – творчий проект. Григорій Козловський – засновник і Почесний президент відомого в Україні та за її межами Народного ансамблю танцю «Святослав». Починаємо розмову про становлення і розвиток колективу, який є неодноразовим переможцем конкурсів різних рівнів – від місцевих до найпрестижніших міжнародних.

«Колись я ризикнув – і не помилився»

- У непростий час  Ви створили новий танцювальний ансамбль, підтримали та повірили в його керівника – Тетяну Патер. Зараз можна впевнено сказати, що не помилилися. Але це не бізнесовий проект, а творчий, від якого нема фінансової віддачі. Вирішили ризикнути?

- Я вас здивую. Сьогодні немає фінансової віддачі від більшості проектів, що стосуються, наприклад, культури, спорту. Їх підтримують фанати, які люблять якийсь вид спорту, танці, співи чи музику. В моєму випадку  підтримка винниківського футбольного клубу  – це природно,бо колись професійно займався цим видом спорту. Це моя хвороба, але хвороба, яка приносить задоволення і мені, і людям.

Із створенням у Винниках танцювального ансамблю інша ситуація. Країна перебувала вфазі занепаду: люди не мали роботи, діти не мали де займатися… Тому коли ярозпочав бізнес на тютюновій фабриці і в мене почало це виходити, то я вирішив, що маю відповідальність перед людьми, які в мене працюють, і перед їхніми дітьми. Винники були розвинуті в танцях, діяв і функціонує зараз ансамбль народного танцю «Прикарпаття». Не треба про це забувати. На теренах Винник є два Народних танцювальних колективи. Ми маємо бути горді з того, що в такому маленькому містечку два ансамблі танцю мають таке високе звання. Я не знаю, скільки таких є у Львові, але, якщо поділити кількість населення на кількість Народних колективів, то Винники, мабуть, можна назвати найнароднішим містечком в Україні.

Колись я ризикнув і прийняв рішення розпочати мистецький проект – створив і фінансово підтримую ансамбль танцю «Святослав». І не помилився. Процес пішов. Ми працюємо в команді. І, як свідчать здобутки, в нас не найгірше виходить!

- Крім того, що ансамбль впевнено здобуває нові й нові танцювальні вершини, Ви дали можливість розвиватися та творчо зростати його незмінному керівникові та головному балетмейстеру Тетяні Патер. Результат говорить сам за себе – нещодавно пані Тетяну нагородили почесним званням «Заслужений працівник культури України». Як сприйняли цю новину?

- У Винниках не так багато людей, яких визнали народ і держава.  Для мене нагорода Тетяни Патер  – як нагорода мені. Я щиро радів цій новині, бо знаю, що вона заслужила визнання своєю працею. Лише додам, що  висока нагорода – спільний результат роботи керівників, дітей, батьків… Це як у футболі, коли хтось забив гол – радіють усі. Якщо говорити по-футбольному, в нашій команді гол забила Тетяна Патер. Приємно, коли людина отримує визнання за багаторічну роботу.

«Кожна вкладена гривня – радість, здоров’я, розвиток таланту винниківських дітей, популяризації нашого міста»

- Без фінансової підтримки, яку Ви надаєте, «Святослав» не мав би можливостей для реалізації дитячих талантів. Вважаєте свої вкладення вдалими?

- Гроші – це не головне. Люди часто вкладають гроші, а результату не отримують.  У випадку із ансамблем «Святослав»  на кожну вкладену гривню ми отримали сто гривень в еквіваленті радості, здоров’я, розвитку таланту винниківських дітей, популяризації нашого міста. Тому вважаю це дуже хорошим капіталовкладенням. Діти мають можливість і навчатися, і показувати результати своєї праці на конкурсах. А ми сприяємо цьому. Це ж не так просто організувати великі поїздки. Наш «Святослав» приїжджає на конкурси комфортабельним автобусом як солідний ансамбль. Люди часом дивуються: з якого це міста? Я особливо радію перемогам. Одна з найбільших – два перших місця на потужному фестивалі «Перлини Поділля», в якому взяли участь колективи зі 17 областей України, а головою журі був відомий танцюрист Влад Яма. Я прирівнюю цю перемогу до Чемпіонату України з футболу серед професіоналів. Вважаю її культурним позитивним шоком для Винник.

Можливо, не всі мешканці міста усвідомлюють значимість таких перемог, почали звикати до перших місць «Святослава». Я думаю,що для когось за щастя було б і третя сходинка п’єдесталу. Але в наших дітей формуємо психологію переможців. Вони мають усвідомлювати, що мають бути найкращими.Я завжди казав, що у нашому місті живуть люди з великим серцем, але вони про це не знають.

Потрібно про це говорити, нагадувати, тоді люди повірять і життя зміниться на краще. Наше місто і мешканці мають велику історію.Винники потрібно будувати, розвивати і любити, передавати свої знання в культурі, спорті чи бізнесі. У розвитку винниківського футболу прослідковується ланцюжок, який не переривається від батька Мирона Маркевича. Це ланцюжок із небайдужих людей, які працювали на розвиток місцевого футболу. Зараз я цим займаюся. І така послідовність має бути у всьому. Хочеться, щоб така традиція була і в танцях. Був у Винниках Марк Гарц, тепер Тетяна та Ігор Патери, діти їхні долучаються – Катя Патер також віддана справі батьків. На мою думку, якщо людина віддана своїй справі,то вона заслуговує пошанування. Любов чи нелюбов до когось може проявлятися вдома, коли мені борщ готують. А коли йдеться про людей, які працюють на розвиток міста чи культури, то потрібно перед ними знімати шапку і низько-низько кланятися. Що я і роблю.

«Щоб розкритися, людині потрібне право вибору»

- Григорію Петровичу, Ви завжди присутні на звітних та інших концертах Народного ансамблю танцю «Святослав». Після них даєте якість рекомендації, висловлюєте побажання керівникові?

- Ніколи. Я по житті звик давати людям право вибору, зокрема і своїм дітям. Я намагаюся стояти на відстані витягнутої руки, щоб люди мали можливість проявляти свій характер, своє бачення – і у спорті, і в танцях, і у вихованні дітей. Але якщо вже геть все йде не туди, тоді підставлю плече і підтримаю. У випадку з танцювальним ансамблем все йде дуже добре. «Святослав» швидко прогресує, діти, які колись прийшли до нас малюками, зараз танцюють в основному складі. Ансамбль став для них другою сім’єю. А всі його перемоги – свідчення того, що рухаємося в правильному напрямі.

- Ваша наймолодша донечка також танцювала в «Святославі». Продовжує заняття танцями чи з’явилися  інші уподобання?

- Скажу так: у неї творча відпустка, перезавантаження бачення. Її характер подібний до мого. Усе вирішить сама. Хоча сподіваюся, що вона відновить заняття танцями.

І один у полі воїн: «Більше віддаєш – більше отримуєш»

- У Винниках є ще колективи, які Ви підтримуєте?

- Для мене всі однакові. Ми живемо в одному місті. Потрібно допомагати один одному. Після виборів я покликав директора Народного дому Наталю Вінярську і пообіцяв один раз на рік надавати кошти на пошиття костюмів для її вихованців. Суми озвучувати не буду. Слова свого дотримую. Наталя – молодець, вона присвятила багато років навчанню винниківських дітей танцям, зуміла вижити і зберегти заклад у непростих умовах, вкладає в свою роботу душу і здоров’я. Про таких людей не можна забувати.

Але я один. Прикро, що винниківські бізнесмени не поспішають вносити свій вклад у підтримку культури міста.

- Деякі з них  запитують: «А що я з цього буду мати?»

- Мені їх шкода. Той, хто ставить таке запитання, ніколи не буде успішним. За скупістю йде бідність. Я живу відверто, часто ризикую. Впевнений, що гроші – це макулатура. Прожити життя і сказати, що я заробив кілограми макулатури? Зовсім інше, коли мої гроші працюють на розвиток міста – чи то культури, чи то спорту. Добрі справи увійдуть в історію. А гроші самі по собі – папір. Я дотримуюся такої думки: чим більше віддаєш, тим більше отримуєш.

«Люди повірили в мене і в нового мера»

- Чому Ви вирішили стати депутатом Львівської міської ради?

- Бо розумів, що колишня влада міста вела нас у нікуди. Я довго думав, чи мені потрібне депутатство. Відповідь: мені особисто – ні. Але як винниківчанину мені довелося долучитися до того, щоб мер у місті став іншим і самому піти у Львівську міську раду, щоб відстоювати інтереси мешканців Винник. Я не приховував і не приховую, що бачив мером міста саме Володимира Квурта – освічену й культурну людину, яка потрібна Винникам, бо має нове бачення його розвитку. Я тішуся, що люди повірили в нього і маємо нову владу, якою мешканці задоволені. І за себе тішуся. За рейтингом маю перше місце серед депутатів Львівської міської ради. Нарешті люди визнали, що Козловський, можливо, емоційний, не  завжди підбирає слова, але завжди відвертий. А це не всім подобається. Як бачимо, за двадцять років люди звикли до мене і зрозуміли, що я таки не найгірший. Я відстоюю інтереси винниківської громади. Колись я вже був депутатом. Тоді я ще був молодим і зеленим, але не настільки наглим, як зараз. Тепер я можу собі це дозволити завдяки своєму авторитету і статусу.

- Ви часто перебуваєте за кордоном, але за новинами слідкуєте. Яким джерелам інформації надаєте перевагу?

- Є п’ять сайтів, які я постійно читаю. У трійці лідерів – «Винники Plus», саме з цього сайту дізнаюся про все, що відбувається у рідному місті.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА

Продовження розмови з Григорієм Козловським, де мова іде про ще один його успішний проект - футбольний клуб "Рух" Винники, можна перглянути тут.


Теги: Григорій Козловський, ансамбль Святослав

Читайте також:
Коментарі
avatar