Підсумки конкурсу «Моя вишиванка – найкраща». ІІ місце – Ірина Вивроцька
14.06.2016 16:59
Протягом квітня-травня цього року газета «Винниківський Вісник» проводила конкурс «Моя вишиванка – найкраща». Переможці визначені й нагороджені призами. Друге місце отримала винниківчанка Ірина Вивроцька – домогосподарка, за освітою – економіст-бухгалтер. Жінка подала на конкурс найбільше робіт. За майстерність і активність отримала приз – набір для вишивки бісером «Богородиця неустанної помочі» від БС «Солес».

- Пані Ірино, пам’ятаєте першу свою вишивку?

- Так, звичайно. Це була серветка, яку я вишила нитками на мішковині в другому класі. Тоді на склі магазину навпроти міської ради розвісили вишиванки учнів. Це була виставка дитячих робіт.

- А коли почали вишивати бісером?

- Вісім років тому. Тоді вишивка бісером ще не була популярною. Я побачила в магазині канву для образу «Матір Божа з чашею» і захотілося мати таку ікону, вишиту бісером. Намучилася, коли вишивала, бо бісер тоді був китайський – неякісний, нерівний. Але образ довишивала.

Другою моєю роботою стала вишиванки для доньки. Також давалася непросто: вишивала, порола, знову вишивала… Результатом і донька, і я залишилися задоволені.

- Ви подали на конкурс вишиванки, в яких вдягнуті ваші родичі?

- Так. Вишила бісером сорочки для доньки Юлі, чоловіка Ярослава (фото нижче), брата Руслана, похресника Івана… І це ще не весь перелік.  Усі вишиванки «йдуть» на подарунки. Мої роботи є в Болівії, Португалії, Іспанії. А зроблені з бісеру пасхальні яйця – у Франції, Австралії.    

Всі родичі мають мої вишиті сорочки, тільки я, як кажуть, «чоботар без чобіт». Ніяк не знайду часу, щоб вишити сорочку для себе.

- Крім сорочок, що ще вишиваєте?

- Образи, рушники, картини, які також роздаровую.

- Скільки часу найбільше і найменше витратили на вишивку?

- Це залежить від кількості бісеринок. Найдовше вишивала сорочку з великими трояндами, на яку пішло 60 тисяч бісеринок. Перед їх купівлею порахувала за малюнком скільки саме їх потрібно, щоб потім не докуповувати.  Бо добре пам’ятаю, як на початку «кар’єри» вишивання мені бракнуло 200 бісеринок яскравого червоного кольору.  Тоді я обійшла весь Львів, щоб знайти такі самі. Але вдалося купити тільки подібні. Мені потрібно було тільки 2 грами того бісеру, а довелося купувати 50 грам, бо тоді його не розважували…   

У середньому на сорочку потрібно орієнтовно 35 тисяч бісеринок. Використовую змішані техніки – вишиваю і нитками, і бісером. Таку сорочку вишила для доньки – випускниці СЗШ № 47 на останній дзвоник.

Найшвидше вишивала сорочку за десять днів (по 12 – 14 годин щодня), найдовше – орієнтовно чотири місяці. Перед вишиванням бісер обов’язково перевіряю, щоб не «пускав» фарбу. Для цього беру 20 бісеринок і заливаю їх окропом, залишаю на ніч. Зранку кладу їх на білу тканину, щоб подивитися, чи вона замаститься. Така перевірка потрібна, щоб потім не плакати над зіпсутою після прання дороговартісною річчю.

- Донька цікавиться вишивкою?

- Поки ні. Але я маю учениць. Перша – то моя мама. Вона швидко навчилася, але їй більше подобається вишивати образи. Також приходили переймати досвід племінниця, знайомі. Я стараюся вишивати з фантазією, а не просто за готовим шаблоном. Фантазувати і комбінувати один візерунок із багатьох – це цікаво. Я постійно вчуся. Зараз опановую вишивання за допомогою атласних стрічок.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: конкурс, Ірина Вивроцька, бісер, вишивка

Читайте також:
Коментарі
avatar