Підсумки конкурсу «Моя вишиванка – найкраща». І місце – Оксана Куш
17.06.2016 14:07
Протягом квітня-травня цього року газета «Винниківський Вісник» проводила конкурс «Моя вишиванка – найкраща». Переможці визначені й нагороджені призами.

Перше місце отримала Оксана Куш – керівник гуртка ужиткового мистецтва «Перевесло» Будинку дитячої та юнацької творчості м. Винники, яку нагородили набором для вишивки бісером «Богородиця, що розв’язує вузли»  від БС «Солес».

- Пані Оксано, давно навчаєте діточок вишиванню,  бісероплетінню, писанкарству, ткацтву?

- Працюю в Будинку дитячої та юнацької творчості вже шістнадцять років. За спеціальністю я художник – майстер художньої вишивки. Після закінчення училища Труша працювала художником на заводі  «Іскра». Оформляла стенди, плакати, малювала карикатури. В часи радянщини така діяльність була необхідною. Потім влаштувалася на комбінат дизайнером у ткацький цех. Але затрималася там недовго, бо почалася криза 90-х. Перейшла  працювати вчителем образотворчого мистецтва в школу на Сихові.  Годин було мало, зарплата низька… Донька вчилася в Труша та й побачила оголошення, яке розмістила директор БДЮТу Ольга Соколик, – про вакансію на посаду керівника гуртка. Поїхала у Винники і відразу почала працювати. І донька також тут працює – керівником гуртка образотворчого мистецтва «Дитячий вернісаж».

- То Ви професійна вишивальниця з фаховою освітою, багато років вчите діточок різних видів ужиткового мистецтва. Мабуть, робіт із бісеру маєте чимало?

- Так. Знаюся на різних техніках. Маю вишиті бісером, нитками сорочки, плаття, комірці, силянки, гердани, краватки, сережки, писанки, об’ємні композиції з бісеру тощо. Винниківських діточок, які відвідують гурток, кожного року багато – до 45. За 16 років помітила позитивну тенденцію – постійно є кілька дітей-трудоголіків. Вони самі опановують різні техніки, ще й вчать своїх матусь і друзів.

- Ви вдягнуті в босоніжки, які також вишиті бісером. Це Ваша робота?

- Ці босоніжки мають свою історію. Вони дуже зручні, але підбори, які були обтягнуті шкірою, поздиралися. Мені шкода було їх викидати. Перший раз босоніжки оновила, помінявши шкіру на нову сіру. Походила кілька років – «носики» обдерлися. Тоді я знову взялася за їхній дизайн. Спочатку вишила візерунок бісером на шматках шкіри, а потім натягнула їх на підбори.  Я ніколи нікого не копіюю. Речі, які я вишиваю, повністю мої – від початку до кінця. У сорочках, вишитих нитками, використовую гладь по контуру, вкраплення склярусу, леліток, бісеру, люблю мережки…

- Розкажіть про сорочку, з якою Ви перемогли на нашому конкурсі.

- Вишивала орієнтовно два місяці вечорами. Це, я вам скажу, своєрідна терапія, бо заспокоює. Якщо є якість проблеми, сідаю за вишивання, рахую хрестики чи бісеринки, обдумую роботу… Не треба й до психолога ходити. Цю сорочку я придумала, викроїла сама за власною викрійкою. Вона з полотна. За основу взяла яскравий багатоколірний буковинський візерунок. Вишиванка вирізняється й тим, що має геометричний орнамент, не перенасичена елементами, делікатна, з мережкою. Краї також оброблені бісером. Іншої такої нема.

- Коли бачите сорочки з бісеру, які нині є модним і сучасним одягом, оцінюєте їх подумки?

- Аякже. Відразу вирізняю китайські сорочки, які носять дуже багато людей. Хоча є чимало й оригінальних вишиванок. Захоплююся старовинними вишиванками хрестиком, які продають на ярмарках. У їхніх символічних візерунках закладено код нації. Люди, які цінують такі речі, не можуть собі дозволити їх купити. Але їх необхідно зберегти. Своїх вихованців я не тільки вчу техніки роботи з бісером чи нитками, але й пояснюю їм символіку знаків, значення кольорів на вишиванках. Це дозволить дітям розуміти та шанувати українське мистецтво. А ще – себе захистити.

- Що Ви маєте на увазі?

- Будова бісеринки – це фізика, рух по колу. На собі переконалася, що вироби з бісеру – це не тільки прикраси, їм притаманні захисні властивості. Одного разу їхала в автобусі, а на шиї мала дуже гарне кольє зубчиком. Люди звертали на нього увагу. І кольє неочікувано розірвалося – взяло на себе заздрісну енергію. Тому я постійно ношу прикраси, виготовлені з бісеру. Якщо бачите, що вони «зробили» свою роботу, викидати прикрасу не потрібно. Її можна покласти на тарілочку, навколо насипати сіль і залишити на три дні. Сіль забере негатив, а прикрасу можна носити знову.          

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: Оксана Куш, конкурс, вишивка

Читайте також:
Коментарі
avatar