Винниківська іконописиця Христина Максимович: штрихи до портрета (ВІДЕО/ФОТО)
29.06.2016 11:14
Винниківчанці Христині Максимович 29 липня могло б виповнитися 40 років... Вона померла зовсім молодою – у 32-річному віці. Після її смерті газета «Винниківський Вісник»  зібрала й опублікувала інформацію про непересічну особистість – талановиту іконописицю й скромну людину Христину Максимович. Минуло вісім років, але дівчину не забули. Відбулося кілька виставок, на яких експонували ікони мисткині, зокрема  у 2013 році була організована її персональна виставка малярських і графічних робіт. Пам'ять про відому винниківчанку – підтвердження її вагомого внеску в мистецтво іконопису.

На стипендію від Миколи Бідняка купувала книжки про ікони

Христина Максимович народилася у Винниках 29 липня 1976 року. Померла 15 червня 2008 року. Закінчила дев’ять класів у СЗШ № 47. У сім’ї митців не було. Тато – доцент НУ «Львівська політехніка», мама – біохімік. Перше захоплення малюванням з’явилося завдяки вчителеві – багаторічному директору СЗШ № 47 Йосипу Годунькові. А після школи був коледж ім. Труша, в якому вивчала художнє ткацтво. Деякий час у мистецькому закладі читали лекції австрійські викладачі. Вони вибрали найкращих студентів для поїздки в Австрію, яка славиться традиціями ткацтва. Христину помітили, вона вчилася на курсах в Австрії, отримала міжнародне визнання з техніки ткацтва.

Коледж закінчила з червоним дипломом, відповідно вступила без іспитів в Академію мистецтв на відділ «Художній текстиль». Провчившись один семестр, дівчина зрозуміла, що нічого нового про ткацтво вже не дізнається, її приваблювало духовне, хотіла славити Бога, тому вирішила навчатися на відділі «Сакральне мистецтво». Прагнула знань, прагнула удосконалення… І це помітив лауреат Шевченківської премії, член Спілки художників України Микола Бідняк, який жив у Торонто. Він приїхав поділитися своїми знаннями з українськими студентами. Христина єдина з Академії стала стипендіаткою художника з міжнародним визнанням. На стипендію купувала мистецькі книжки про ікони.

Працювати над іконами допомагала неабияка обізнаність у богослів’ї

Закінчила Академію в 2005 році. Захистила дипломну роботу на тему: «Серія ікон «Притчі Христові». Однією назвою об’єднала сім картин: центральна ікона «Христос», ікони «Притча про блудного сина», «Притча про доброго пастиря», «Притча про милосердного самарянина» на ін. Центральна ікона «Христос» є своєрідним  ключем до серії ікон: «Усе, що говорив Ісус народові притчами, і без притч їм не говорив, щоб справдилося, що сказав пророк, кажучи: «У притчах відкрию уста свої, розповім про тайни від початку світу (Псал. 77,2). Каже Христос своїм учням: «Вам і без притчів дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано, бо вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють».

Керівник дипломної роботи, завідувач кафедри сакрального мистецтва Академії мистецтв, професор, народний художник України Роман Василик із жалем згадує про Христину: «Такі студенти запам’ятовуються на все життя. Коли вона разом із одногрупницею Любою Когут вступила до нас після закінчення коледжу Труша, мій друг – винниківчанин Тарас Левків, який був покровителем і вчителем Христини, сказав: «Не загубіть цих дівчат, вони дуже талановиті». І справді, Христина вирізнялася серед інших. Була дуже добре обізнана в богослів’ї, що допомагало працювати над іконами».

Пан Роман зазначив, що дівчина завжди усміхалася, хоч хворіла, але ніколи ні на що не нарікала, не показувала своєї біди. А от у роботах відчувався її внутрішній сум. «Мабуть, Христина знала, що їй недовго залишилося бути в цьому світі. Малювала переважно в темних чорно-коричневих тонах, не використовувала активних кольорів. А от праці вклала в кожну роботу аж забагато. Частенько не встигала доробити ікону, бо по кілька разів її переробляла, була надзвичайно відповідальна і вимоглива до себе. Багато працювала над ескізами, збільшуючи діапазон пошуку. Робила ретельний внутрішній відбір – це характерна ознака талановитості. Малярство Христини відзначається глибоким змістом, вдалим розкриттям складних тем.

Мама Олександра розповіла, що доньці щастило на добрих вчителів: Т. Левків, Я. Мартинюк, М. Кристопчук, К. Звіринський, В. Овсійчук, Р. Василик.  Але дівчина була такою старанною ученицею, що охоче вбирала нові знання й поради. Навіть перебуваючи в Римі на запрошення Українського католицького університету, встигла відвідати багато музеїв, вивчаючи старовинні традиції іконописання.    

Дипломний проект –  ткані хоругви св. Володимира і Ольги, які й нині прикрашають церкву у Винниках

Христина Максимович майже половину свого короткого життя боролася з важкою недугою. Боролася так, як славетна Леся Українка, – до останнього подиху. Зброєю було не слово. А малюнки, які випромінюють божественну енергію, – ікони.

Ікона має здатність здійснювати зв'язок із тим, хто на ній зображений, додає віру в могутні можливості людини… Христина Максимович жила надією, боролася за життя саме своєю вірою в Бога. Таку її життєву позицію відзначив владика Макарій, нагородивши благословенною грамотою «за доброчесне служіння у Святій вірі Православній, мертвенність і труди во славу Святої УАПЦ святих Володимира і Ольги м. Винники». Дівчина належала до греко-католицької громади, але ніколи не робила різницю між церквами. У 2002 році вона виткала хоругви Володимира і Ольги, які й зараз прикрашають церкву УАПЦ.

Марія Іванюта, дослідниця, магістрант Львівської національної академії мистецтв, розповіла про хоругви зі зображенням святих Володимира і Ольги, що знаходяться в церкві Винник: «Це був дипломний проект Христини Максимович. Робота виконана  за три місяці на ткацькій рамі. Керівник дипломної роботи – Ірина Данилів-Флінта. Уже в цих творах спостерігається бажання молодої художниці до узагальненої пластичної мови. Підкреслена статичність постатей, дещо геометризована. У  ранній роботі вже простежуються індивідуальні творчі риси художниці. Вона досягає образотворчої декоративності графічністю, площинністю, композиційною грою кольором і фактурою. Центральний фрагмент ікони витканий гладким тканням із елементами настилів і прикрашений бусинами. Для фонової частини майстриня підібрала саржеве переплетення, яке обрамлене червоною смужкою. Особлива увага приділена розкриттю декоративних якостей ткацького матеріалу».

…Батьки зберігають  грамоти і дипломи за участь у різних конкурсах, зокрема й міжнародному, з академічного рисунку. Деякі роботи Христини Максимович залишилися вдома, але більшість знаходяться у фондах кафедри сакрального мистецтва. Часто експонуються, як одні з найкращих здобутків кафедри. Улітку 2009 року відбулися дві виставки робіт Христини (у залі на вул. Вірменській і Ф. Ліста),  а також у Католицькому університеті. 2014 року – виставка малярських і графічних полотен  у галереї  на площі св. Юри, де було представлено понад 20 студентських робіт.

Із кінця червня ікони Христини Максимович можна побачити в музеї Пінзеля, де відкрито виставку «Оновлення традицій». Експозицію сформовано з кращих робіт студентів, випускників і викладачів, намальованих за двадцять років існування кафедри сакрального живопису Львівської академії мистецтв.

Лариса КУБСЬКА


Теги: художниця, Христина Максимович, виставка, ікона, картина

Читайте також:
Коментарі
avatar