Володимир Квурт: «Львів не має вважати міста васалами, яких він підкорив»
28.07.2016 10:06

Інтерв’ю із міським головою населеного пункту, що, можливо, має найзагадковіший статус в Україні – мером Винник Володимиром Квуртом.

Історія Винник налічує щонайменше шість століть. Із XVII століття – від отримання Маґдебурзького права – місто веде традиції самоврядування. Тривалий час у XIX столітті тут існував окремий повіт. Після Другої світової війни Винники майже десятиліття були центром району Львівської області.

Але 1965 року Президія УРСР прийняла рішення про утворення обласного центру Львів, до складу якого увійшли власне Львів, а також селища Брюховичі та Рудно, а також місто Винники. Такі явища, коли маленькі населені пункти зникали у процесі розвитку більших, характерні для світової історії. Але історія поєднання Львова та Винник досі не знайшла логічного завершення.

Сьогодні, формально входячи до складу Личаківського району Львова, Винники досі зберігають традиції самоврядування (мають міську раду та голову) і борються за право самостійно розпоряджатися своїми можливостями, надходженнями і землями. Як саме це відбувається, а також чому винниківчанам важливо відстояти окремішній статус свого міста, ІА «Дивись.Info» розповів нинішній його мер Володимир Квурт.

– Винники – особливе місто, оскільки має цікавий адміністративний статус…

– Ми повинні зберегти це місто саме як місто, бо маємо справу з унікальною історією цієї землі і поселення. Наприклад, неподалік Винник днями було знайдено найзахідніше поселення трипільської культури. Під нею знайшли інші види посуду – це датується до 6 тисяч років до нашої ери. І є багато підозр, що це не все. Але подальші пошуки – питання коштів. Поки що все фінансується польською стороною, і в нас є домовленість, що це все буде виставлено у Винниках.

– Який офіційний статус населений пункт має зараз, як відбувається управління ним?

– Замислитися над статусом мені дозволила зміна бюджетного законодавства. Розпочався процес децентралізації. Відповідно, з’явилися декларації про бажання, аби більше грошей отримували міста.

Яким було моє здивування, коли, готуючи у грудні бюджет міста, я зрозумів, що податку на доходи фізичних осіб у нас вже немає. До цього часу в нас залишалося 25% податків

Саме через це відрахування, а також через податок на землю та житло, ви маєте зв’язок із місцевою владою та місцевою казною. Ці гроші поповнюють загальний фонд міського бюджету і зрештою йдуть на обслуговування та утримання міста. Вони створюють умови для самих мешканців міста.

Я вважаю, що для Винник і для багатьох міст в Україні зробили дуже погану послугу, забравши ПДФО. Це стосується т.зв. «малих міст», або міст районного значення. Вони розірвали зв’язок між мешканцем і місцевим бюджетом. Про яку солідарність ми говоримо?

Коли тепер мешканці приходять і питають «Де дороги?», «Де освітлення?» тощо, то я зустрічно питаю, скільки вони сплатили до міського бюджету. І зараз виходить, що нічого сюди не сплатили. За які гроші я це маю робити? Сплатили до Львова, але чи Львів це робить?

Ми зіштовхнулися із тим, що нам почали нараховувати бюджет як місту районного значення. Але чи було прийнято документ, що Винники є містом районного значення? Ми підняли всі архіви – жодного такого рішення не було. Певне, нас віднесли до міст районного значення ті люди, які вважають Винники частиною Личаківського району Львова. Мовляв, якщо це частина району, то буде містом районного значення.

Таке рішення мала б прийняти Обласна рада. Але вона нічого подібного не приймала. Не було таких рішень і у Верховної Ради чи навіть Президії Української РСР.

То який статус ми маємо насправді? Рішення, що ми є містом обласного значення також нема. Відповідно, це дало нам підстави знайти аргументи для статусу міста обласного значення, розпочати боротьбу за це. Ми винесли відповідне рішення міської ради, ми переконали депутатів обласної ради.

При цьому ми не псуємо картинку, що зветься «Львів». 1965 року вийшов Указ Президії Української РСР про утворення обласного центру Львів із містом Винниками та із селами Брюховичі та Рудно. Так, були розпорядження, що ми територіально відносимося, спочатку до Червоноармійського, тепер – до Личаківського району. Але підпорядковувалися ми як окрема частина. Це багатьох нас і ввело в оману.

Коли ми звернулися до Верховної Ради, то один із членів комісії місцевого самоврядування – керівник фракції «Самопоміч» Олег Березюк – відповів, що ми можемо отримати таке право як об’єднана громада. Ми відповіли, що не проти такого вирішення.

Але якщо ми сьогодні отримаємо статус міста обласного значення, то ми не чіпаємо меж. Коли ми будемо діяти у рамках об’єднаної територіальної громади, то ми вийдемо за межі міста Винник. Необхідно буде приймати нові підзаконні акти, виходити на рівень Верховної Ради та змінювати території. При цьому ми змінюватимемо й територію міста Львова. А чи Львів готовий?

Також сьогодні статутом Львова передбачено право мешканців Винник обирати міського голову та депутатів міської ради Львова

Якщо ми об’єднаємося у громаду, припустімо, із Лисиничами [селище поблизу Винник – авт.], то вони матимуть право обирати мера Львова?

Якщо ми внесемо територіальні та виборчі зміни, чи не буде це підставою провести позачергові вибори у Львові (у новоутвореній територіальній громаді це відбудеться, саме собою). Відповіді на це питання пан Березюк не дав.

Звісно, у рамках ОТГ ми можемо об’єднатися із Львовом. Але коли місто об’єднується із селом, то в селі залишається війт. Якщо місто Винники об’єднається із містом Львовом, то це означатиме фактичну ліквідацію міста Винники. Із цим погодитися ніяк не можна. Принаймні, на цьому етапі розвитку.

Сьогодні міський голова Львова та команда, яка із ним працює, напевне, має не зовсім чітке уявлення про те, як має розвиватися Львів. Вони, за інерцією, приймають рішення, спрямовані на поглинання

Перший крок відбувся – немає районних рад. Відповідно, якщо з’являються нові території, то бажання залишати там самоврядність у Львова, напевне, не буде.

Так відбувалося вже в історії Львова, коли зникали села Сихів, Майорівка, Збоїща. Але був й інший шлях – агломерація. Так, наприклад, будується сучасні Париж або Нью-Йорк: певні повноваження передають центру, але самоврядність залишається.

Сьогодні Львів почуває себе дуже добре: у міста різко збільшилися надходження. Навіть за результатами цього півріччя було перевиконано його бюджет на 320 мільйонів. Для порівняння, загальний фонд бюджету Винник – 13 мільйонів. У нас немає джерел для перевиконання: маємо підприємства, що працюють на території нашого міста, але платять податки у Львові. Але найсмішніше те, що, якби вони платили тут, то ненабагато більше ми б отримали.

Наприклад, госпіталь, що розташований у Винниках, сплачує податків на 3 мільйони гривень. Але ці гроші йдуть Львову. Треба вирішити на державному рівні питання сплати податків за місцем фактичного розташування підприємства, а не за адресою реєстрації. Адже в цих податках лежить обслуговування інфраструктури, якою вони користуються.

Львів сьогодні, за рахунок децентралізації та інших рішень збільшив свої надходження майже у 1,5 рази. Але є проблема: Місто не має площі для розвитку. Для сучасних виробництв, для сучасних логістичних центрів у нього немає землі. Де ці території можна взяти? Якщо йти шляхом поглинання, тобто шляхом протистояння, то можна наразитися на незгоду на майбутнє об’єднання сіл довкола Львова. У цьому буде закладений постійний конфлікт, що не принесе дивідендів ані місту, ані селам.

Останні, маючи землю, не використають її так, як це може зробити Львів зі своїм інвестиційним і науковим потенціалом. У кращому випаду, вони її роздадуть і втратять привабливість.

Що треба робити Львову? Львову треба переступити за сьогоднішню кільцеву на 30-кілометрову зону і назвати це «Великим Львовом». Але треба це зробити так, аби люди там розуміли, що це не прийшли депутати, аби забрати їхню землю. Треба надати право вето громадам, розробити стратегічний план розвитку тієї чи іншої території, показати, які робочі місця будуть створені і які кошти підуть на розвиток. При розрахуванні бюджету розвитку має бути солідарна система, залежно від кількості населення у тому чи іншому пункті. Львів має вважати їх своєю рівною частиною, а не васалами, яких він підкорив.

Тільки зараз ми добилися того, аби Винникам виділяли субвенцію. Ми сьогодні маємо ситуацію, в якій влада Винник відповідає за стан міста, але не має, фактично, інструментів для впливу на цю ситуацію. Але я не хотів би, аби це було сказано в стилі «Донбас годує всю Україну».

– Тобто, Ви бачите вирішення цього питання так: чітке затвердження статусу Винник. А надалі?

– Надалі йде формування підґрунтя економічного розвитку міста.

– Але цей процес також варто розглядати і в рамках децентралізації. Рано чи пізно Винникам доведеться сформувати об’єднану територіальну громаду. Як Ви її бачите?

– Не забувайте, що до 1954 року існував Винниківський район. До нього входило чимало сіл. Логічно було б говорити про тернопільський напрямок. Люди все одно комунікують, є дорога. Отже, мешканці можуть отримувати свої послуги, зручно дістаючись Винник. Наприклад, у селі Чишки є вулиці, що починаються у Винниках. А їх хочуть об’єднати в одну громаду із Давидовом. Але їхні діти вчаться у наших школах. Вони користуються нашою каналізаційною системою.

При формуванні громад треба послуговуватися двома принципами: користі для людей і логікою об’єднання. Наприклад, Пустомитівський район як кільце довкола Львова – це нелогічно.

Я бачу Винниківську об’єднану територіальну громаду у складі Винник, Лисиничів, Чишків, Підберізців, Миклашів, Дмитровичів – по тернопільській трасі.

– А що об’єднання зі Львовом у рамках територіальної громади?

– Я вважаю, що ми були об’єднаною громадою до цього. Вона просто статусу не має. Так, у Львова і Винник не має угоди про сфери відповідальності і делегування повноважень. Але вона існує.

Але сьогодні готується законопроект про мегаполіси. Це проблема не тільки Львова, а й усіх обласних центрів України. І це змушені робити швидко. Адже якщо будуть прийняті об’єднані територіальні громади довкола міст, то вони не зможуть домовитися за рядом питань. Або знову силовим рішенням буде ліквідоване рішення про створення об’єднаних територіальних громад, і буде рішення про збільшення площі міст. Але це будуть політичні питання, що тягнутимуть за собою багато обурення.

– Чіткий статус Винник означає і чіткі межі міста. На вулиці Личаківській, 105 є ділянка, яку Львів зараз відчужує для Винник. Чи не обмежилися у цьому переданні деклараціями та чи є інші ділянки, які Львів міг би передати Вашому місту?

– Насамперед, сьогодні немає чітко прописаної межі між Винниками та Львовом. У нас, наприклад, є питання за ділянкою по вулиці Богдана Хмельницького (у Винниках), за Винниківським озером у бік «Ензиму». Там традиційно ще із повоєнних часів Винники видавали землю. Також такою є ділянка лісу між Винниками та Львовом. Сьогодні він має статус лісництва і підпорядкований Львівській обласній раді.

Ділянка ж на Личаківській, 105 є наслідком політичних рішень, що приймали ще за часів Януковича, урядом Азарова. Тоді було надано Московському патріархату місце під будівництво храму. Розуміючи, що це рішення не пройде через Львів, вони ліквідовують військову частину, що розташовувалася на тій ділянці, і майно передають Винникам. І Винники це прийняли.

Мені зараз важко говорити, що сталося: не зійщлися в ціні, зіграв роль політичний аспект. Зрештою, завдяки патріотичній частині депутатського корпусу Винник ця операція не пройшла. Але передання власності відбулося: ця земля відтоді належить місту Винники.

Що із нею робити? Можна було б просто попрощатися. Адже коли я уперше зайшов до кабінету міського голови у листопаді, до мене зверталися і представники Московського патріархату, і представники Обласної ради, і представники комерційних структур.

Зокрема звертався і міський голова Львова зі своїм листом, де він просить передати їм цю ділянку для будівництва музичної школи, враховуючи ту ситуацію, що склалася довкола Костелу Святого Антонія. Я не був посвячений у всі нюанси цієї ситуації, тому спершу здивувався: площа ділянки – гектар. На гектарі будувати музину школу дещо нераціонально. Особливо у цій частині міста. Тим паче, о поряд стоїть споруда Личаківського будинку дитячої та юнацької творчості.

Щоб не робити дурниць, ми вирішили продати цю ділянку на аукціоні. Я сповідую такий підхід: вільні земельні ділянки, майно громади мають продаватися на аукціоні. Не треба бавитися в оренду, у приховані ціни. Більше того, процес можна зробити максимально публічним. На ці гроші ми сподівалися збудувати каналізацію для Винник та вирішити деякі інші проблеми: дороги, освітлення, дитячі садочки та школи.

Про конкретні проекти, спрямовані на розвиток Винник, а також про найбільшу гордість винниківчан читайте у наступній частині розмови із Володимиром Квуртом.

Михайло ДРАПАК, ДИВИСЬ INFO


Теги: Володимир Квурт, статус міста

Читайте також:
Коментарі
avatar