Ярина Каторож: «Алхімія свободи» подарувала мені сміливість» (ВІДЕО)
09.09.2016 11:38
15 – 18 вересня Львів перетвориться на Форум видавців, авторів, перекладачів, науковців, підприємців, істориків, журналістів, друкарів, а також читачів.

15 вересня  о 15.00 – 15.45 на Форумі видавців (стенд видавництва № 431, Палац Мистецтв) відбудеться автограф-сесія винниківчанки Ярини Каторож. Дівчина отримала відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Українське сучасне фентезі» за книжку «Алхімія свободи» і презентувала її на минулорічному Форумі видавців.

- Ярино,  як ти себе почувала протягом цього року в ролі письменниці?

- Письменництво подарувало мені велику радість.  Саме це почуття незмінно супроводжує мене, коли хтось купує, читає, обговорює мою книжку, коли планується її презентація чи «літературне відрядження» на той чи інший фестиваль. Письменництво подарувало багато нових вражень – вперше мій твір прочитала не я одна, і не лише мої близькі люди, а й багато тих, кого я навіть не знаю. Насправді я ніколи не даю читати незавершених творів, та й не маю їх аж так багато, а тому з радістю є й певний сумбур, весела розгубленість і цікавість. Перший рік в ролі письменниці пройшов швидко, яскраво і водночас видався мені наче невеличким окремим життям.

- Що змінилося в твоєму житті?

- За цей же час я встигла вступити на магістратуру, влаштуватись на першу роботу, познайомитись з дуже великою кількістю нових людей.

Мій перший роман було видано, а, значить, перша велика мрія здійснилась. Це подарувало мені впевненість в тому, що не треба боятись творити. Я пишу й далі, працюю дизайнером, малюю. «Алхімія свободи» подарувала мені сміливість. І велику внутрішню свободу. Саме видавши книгу, а не лише написавши її, я вперше відчула себе дорослою людиною».

- Життя письменника має плюси та мінуси. Чого було більше?

- Плюсів, звісно, значно більше. В моїй голові народжуються історії та цілі світи, я обдумую їх майже повсякчас, навіть коли займаюсь іншими справами. Це дуже круто. Наприклад, коли стоїш у довжелезному корку на дорозі, в маршрутці, напханій людьми так, що кістки хрумкотять. А в цей час під якусь із улюблених пісень, яка лунає в навушниках, в голові розгортається якийсь екшен, який згодом хочеться записати.

Тут і мінус – якщо мене відволікти, чи сяде батарейка, музика вимкнеться, або хтось заїде ліктем по ребрах, нитка думки може обірватись і потім не згадатись. Хоча справді цінні й сильні елементи сюжету, які викликали щирі почуття, не зникають.

Другий плюс – коли багато пишеш, це викликає справжній злет душі. Мінус – поєднати той злет, який потребує зазвичай кілька вечірніх годин, з написанням і малюванням диплому й іншими речами творчого та геть не такого вже, а побутового характеру, доволі непросто. Це, мабуть, чи не найважче випробування останніх місяців, бо ж вдень робота не дає часу більше ні на що. Втім, я розумію, що незабаром навчання залишиться позаду, і я насправді буду за ним сумувати.

А цей час даний мені для того, аби навчитись поєднувати всі складові свого життя. І не забувати, що періодично треба взагалі нічого не робити. І висипатись – з цим і досі серйозні проблеми. А ще цей рік подарував мені натхнення малювати історії, які я до того лише писала. Тому сподіваюсь незабаром презентувати і цю частину своєї творчості.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: письменник, журналісти, видавці, Ярини Каторож, творчість, Алхімія свободи, книжка, історики, форум

Читайте також:
Коментарі
avatar