Богдан Йона: «Ми демонтували пам’ятник Леніну у Винниках, а після цього провели його поминки»
14.09.2016 14:44
14 вересня 1990 року у Винниках сталася неординарна подія – демонтаж пам’ятника Леніну. І це за рік до проголошення України незалежною. Що цікаво, саме у цей день пам’ятник «вождю» знесли й у Львові. Демонтаж відбувся за рішенням міських рад – як символічний акт поривання з комуністичним минулим. Про деталі того, як скидали «головного» Леніна у Винниках, згадує тодішній головний механік ЛУМСу (Львівське управління механізації сільбуду) Богдан Йона.

– Минуло рівно 26 років, коли в нашому місті демонтували пам’ятник Леніну, який встановили на вулиці Галицькій 1947 року. Розкажіть як усе відбувалося.

–  Із літа 90-х прокотилася хвиля знесення пам’ятників «пролетарському вождю». Це було ще перед путчем, в Українській РСР.  За того часу пам’ятники Леніну стояли майже в усіх українських містах. У Винниках їх було шість. Дослідник історії міста Андрій Байцар у книзі «Винники туристичні» написав, що вони знаходилися на території дитсадка, школи-інтернату, цегельного заводу, біля тютюнової фабрики і у військових частинах. Я брав участь у демонтажі «головного» пам’ятника на Галицькій, а в 1991 році – постаменту Леніна з дівчинкою на території дитячого садка.

– Це громада вирішила позбутися пам’ятника?

– Так, зокрема – активісти «Народного Руху». І рішення підтримав тодішній міський голова – Петро Лісний. Начальнику ЛУМСу дали вказівку зайнятися демонтажем, бо в підприємства була відповідна техніка – транспорт для перевезення, екскаватор, автокран, зварювальний апарат тощо. Начальником у нас тоді був Віктор Орловський. Він вирішував, кого призначити виконувати цю «почесну місію». Я був одним із безпартійних, тому вибір впав на мене. Начальник призначив мене відповідальним за цю «процедуру». Перед роботою нам провели інструктаж, наголошували на тому, що пам’ятник треба демонтувати акуратно, щоб не пошкодити…

– Вдалося?

– Частково. Вибрали працівників для роботи, підготували техніку. На Галицькій зібралася величезна кількість людей. Ми взяли зубильця й почали зі взуття. Але було непросто демонтувати пам’ятник – заважала товста арматура. Коли відколовся носок, винниківчани почали плескати і радіти. Це ж нищився символ комунізму, народжувалася надія на нове вільне життя!  Потім пам’ятник обклали дошками, обмотали тросом і підчепили до автокрану. Але Ленін не давався! Люди почали кричати: «Бийте, відбивайте ноги!». Нам довелося добре намучитися, поки відрізали ноги від постаменту. Нашу роботу супроводжували схвальні вигуки й оплески винниківчан. Нарешті пам’ятник здався. Ми завантажили його на машину і відвезли для зберігання на транспортну дільницю ЖЕКу, що був на вулиці Шевченка. А після вдалого закінчення демонтажу, провели «поминки винниківському Леніну».

– А яка доля цього пам’ятника?

– Не знаю. Кажуть, що потім його там «захоронили» в ямі з-під вапна.

– Хто брав участь у демонтажу пам’ятника в центрі міста?

– Степан Щабель, Мирон Кондришин, Роман Шустер  та інші працівники ЛУМСу.

– Це був ще Рядянський Союз. Не боялися?

– Коли відбувся путч, то деякі люди казали: «Суши сухарі». Але часи прийшли інші. Україна стала незалежною.

– На сайті «Винники Plus» розміщено відео про демонтаж. Хто його автор?

– На жаль, автор невідомий. Відеокасету мені передав винниківчанин Володимир Комендяк у 2008 році. Я переписав відео, оцифрував і дав йому назву «ДЕМОНтаж». А касету повернув. Хоч автора не знаємо, але його робота – важливий вклад у вивчення історії Винник.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Фото газети «Винниківський Вісник» (14 лютого 1992 р.)


Теги: пам'ятник, Ленін, демонтаж

Читайте також:
Коментарі
avatar