Психолог-винниківчанка Світлана Беляєва: «Як вчителю мінімізувати страх і стрес учня»
06.10.2016 16:21
Керівник проекту соціального партнерства «Центр розвитку сім’ї», що нещодавно запрацював у Винниках, головний психолог ГО ЗУЦ «Жіночі перспективи», співголова Дорадчого комітету кафедри ССР НУ «Львівська політехніка», викладач Національної школи суддів України в Західному регіоні Світлана Беляєва розповіла про те, як має діяти вчитель, щоб дитина на навчання в школу йшла з радістю.

Саме страх і стрес мають вплив на порушення навчального процесу у школі. Страх завжди був засобом керування людською поведінкою. І сьогодні страх у школі використовують для підтримки дисципліни. Вчителі лякають учнів поганими оцінками, затримкою після уроків, викликом батьків, виключенням зі школи. Але усі ці погрози зовсім не лякають учнів, які й без того негативно мотивовані. Дитяча активність і увага скеровані не туди, куди бажає вчитель. Частина дітей постійно відчувають стрес, бо знаходяться у  ситуації довготривалаго страху чи тривоги.

– Що при цьому відбувається з дітьми?

– У стресовому стані відбувається викид кортизону, певні фізіологічні реакції: імунна система частково відключається, артеріальнй тиск підвищується, великий серцевий м’яз скорочується, дихання стає більш поверховим.

У навчальній групі стресові реакції стають проблемою. Постійно підвищений рівень кортизону вбиває клітини мозку  у гіпокампусі, який відіграє важливу роль у функціонуванні довготривалої пам’яті, страждає і короткотермінова пам’ять. Також шкільний стрес приводить до погіршення зору. Це також не сприяє покращенню навчання. І, безумовно, постійний стрес послаблює імунітет і робить дітей вразливішими до різних хвороб.

– Бувають ситуації, коли діти  в класі чи на шкільному подвір’ї стають жертвами вербальної або фізичної агресії з боку однолітків. Як на це може вплинути вчитель?

– Дуже важливо, щоб у класі не фіксувалася стала структура лідерів і аутсайдерів. Завдання вчителів міняти ролі в групі, щоб усі діти мали змогу відчути себе  належними до даної групи. Такі зміни ролей впливають на більш демократичні стосунки і здоровий клімат у класі. А діти починають усвідомлювати власну значущість.

– Які ще є джерела стресів у школі?

– Численні несподіванки, які учні щоденно переживають. Часто їх сподівання й надії не виправдовуються: не вдалося добре написати контрольну, приятель почав поводитися не так, як завжди, забули привітати  з днем народження…На подібні розчарування організм дитини реагує стресом.

На жаль, стрес впливає на зменшення кількості серотоніну в організмі дитини чи дорослого. Коли бракує цього важливого медіатора, який керує емоціями, люди стають імпульсивнішими й агресивнішими. Особливо небезпечно,  коли рівень серотоніну знижується у тих дітей, які й вдома не відчувають себе у безпеці і впевненості. Для таких дітей сконцентруватись у класі  – надскладне завдання. Погляд у них стривожений, поведінка напружена, захист регресивний. Несподівано можуть викрикнути: «Не дивись на мене так, а то…», «Що тобі від мене треба?».

За цим прихована не зарозумілість, а лише захист, необхідний для виживання. Такі  діти тільки у випадках власного успіху поводяться адекватно.

У школярів безліч причин для тривог і страхів: вдома батьки можуть бути у стані конфлікту або розлучення, вони можуть залишитись без роботи або мати алкогольні проблеми, на подвір’ї діти можуть підпадати під агресію старших за віком, у класі можуть стати  посміховиськом через різні фізичні чи поведінкові відмінності, погані оцінки та виклик батьків, вчителі також можуть собі дозволити посміятись над кимось із учнів. Всі ці події викликають тривогу і напруження в дітей. Активізуються захисні механізми, які необхідні для практичного виживання, але руйнуюче впливають на здатність до навчання.

Безумовно, в ситуації загрози проблема виживання сприймається як пріоритетна і на неї розподіляються основні сили організму. І тоді не залишається сили на творчість, створення асоціативних зв’язків, логічне мислення.

– Зрозуміло, що навчання в напруженому стані ефекту не матиме.

– Процес набуття нових знань і розвитку має  відбуватись тільки  в атмосфері доброзичливості, безпеки  і спокою. Вчитель повинен  потурбуватись про мінімізацію стресових ситуацій під час навчального процесу.

Часто від образ і власного безсилля люди почуваються слабкими і безпорадними. Разом із тим варто знати, що безпорадність – це ще гірше,  ніж тимчасова відсутність мотивації. Безпорадність може переходити у хронічний стан, який проявляється у негативному ставленні до себе і оточення, у вигляді апатії.

Найчастіше причиною цього апатичного стану стають психологічні травми, які заподіяли батьки, брати, сестри, однолітки, але й вчителі, які інколи принижують дітей перед іншими учнями. Чутливих дітей травмує і споглядання за тим, як ображають або знущаються з інших.

Діти, які відчувають себе не здатними до самозахисту або до успіху, самовіддаляються від інших, намагаються ставати непомітними. Часто почуття безсилля підсилюється самозвинуваченнями. Монологи цих дітей виглядають приблизно таким чином: «Сам винен, нічого не можу зробити так, як треба! Я дурень, мені постійно не щастить».

Але невпевнені в собі діти не завжди поводяться саме таким чином. Інколи це важке почуття компенсується наглістю і безцеремонністю.  Такі діти  думають, що їм нема що втрачати, думають, що немає потреби у повазі до соціальних норм.

– Як їм допомогти?

–  Учням, у яких вже розвинулось хронічне почуття власної безпорадності, допомогти достатньо складно. Інколи це під силу тільки фахівцям. Вчителі  мають прикласти багато зусиль для того, щоб допомогти дітям позбуватись безпорадності. Найкращий ліки – пропонувати діяльність, яку школярі можуть контролювати самостійно. Навчальні ситуації, конкретні завдання і вирішення з ким із учнів вони б хотіли співпрацювати.

Зниження рівня стресу у класі  можна сдійснювати двома способами. Перший – намагатись уникати стресових ситуацій. Другий спосіб – навчитися  зменшувати до мінімуму вже існуючий стрес.

Допомогти учням розпізнавати стрес – завдання вчителя. Навчити учнів технік подолання стресу також під силу вчителю.

Тут і вміння плідно розподіляти час, знати техніки розслаблення,  вміти керувати власним диханням, вміти робити паузи для відпочинку.

У школі варто максимально використовувати ігрові паузи. Під час ігор діти рухаються, сміються, збираються у групи і грають різні ролі.

Стреси, приниження і погрози  мають назавжди відійти зі школи. Діти не можуть погрожувати одне одному чи кривдити когось.  

Усі дорослі в школі мають потурбуватись про те, щоб школа для дітей стала безпечним місцем.Для попередження виникнення стресу дорослі повинні думати про певний рівень безпеки в школі – це і  врівноважена поведінка  вчителя, і запровадження певних традицій.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: учні, стрес, психолог, діти, психологія, Світлана Беляєва, дисципліна, страх

Читайте також:
Коментарі
avatar