Життєві акценти винниківчанки Зоряни Кирилюк: Україна – Італія
10.08.2017 14:23

Зоряна Кирилюк – винниківчанка, яка вже не один рік живе в Італії. Вона із трьох років займалася вокалом і танцями в КЦ «Дозвілля». У дитинстві Зоряна брала участь і перемагала в багатьох творчих конкурсах на початку 2000-их років. Дівчина розповіла, як склалася її доля в далекій Італії.

Зоряно, пригадай, які нагороди є в твоїй колекції?

Я їх зберігаю. Маю медалі та корони за перемоги в конкурсах різних рівнів – у Винниках, Львові, на рівні України («Панночка-талант України-2005», «Чарівна панночка Львова», «Чарівна винниківчанка-2005» тощо), а також була переможницею на багатьох конкурсах у Італії в 2006-2007 роках. На загальнонаціональному конкурсі Італії увійшла в десятку найгарніших дівчат.

– Що тобі дала участь у конкурсах?

– Із 21-го року я відійшла від конкурсної діяльності. Але неоціненний досвід і знання, які я отримала в Тетяни Патер, часто допомагають мені в житті. Пригадую, як самовіддано нами, своїми вихованцями, займалися Тетяна і Ігор Патери – вчили співати-танцювати, виховували, возили на різні конкурси, дбали про пісні та костюми, шукали спонсорів. І це важливо, бо, я, наприклад, як і більшість інших їхніх вихованців, була не з багатої сім’ї.

Тоді, дитиною, я про це не думала. А от коли підросла, то зрозуміла, наскільки важливу школу життя пройшла в «Дозвіллі».

Також я вчилася гри на фортепіано в Школі мистецтв. Викладачка Оксана Палько, знаючи, що я захворіла, приходила до мене додому, щоб допомогти підготуватися до іспиту.

Гарні педагоги були і в школі «Берегиня», яку я закінчила. Вони не зациклювалися на викладанні своєї дисципліни, а вчили життя.

Доброю і щирою людиною, яка виховувала мене з братом, коли мама поїхала на заробітки, була моя бабуся – Марія Оліяр.

Я з вдячністю згадую цих людей. Вони зробили мене такою, якою я є. Конкурси багато дали – впевненість у собі, стимул до розвитку, навички спілкування, поведінки, легкість у починаннях… Ці вміння стали базою мого життя.

– Воно пов’язане з модельною діяльністю?

– В Італії я закінчила школу акторської майстерності, брала приватні уроки гри на фортепіано… Після перемог у конкурсах краси, титулу «Міс солідарність» були пропозиції співпраці від кількох компаній, але я тоді вступила на навчання у Львівський університет, тому відмовилася. Працювала ведучою конкурсів, на радіо.

В Україні я закінчила три курси факультету «Туризм» в університеті Франка. Але так вийшло, що поїхала в Італію. Конкурси конкурсами, але треба ж заробляти на життя. Тому я вирішила вступити там в університет. Вибрала недорогий у Неаполі. Провчилася там один курс на лінгвістиці, підівчила мову й перейшла на спеціальність, яка мене більше цікавила, в інший університет. Я закінчила бакалаврат педагогічного факультету за спеціальністю «Науки виховання». Цього року закінчила магістратура за напрямом «Менеджмент соціальних ресурсів у бізнесі та політиці». За українськими мірками – з червоним дипломом, бо в Італії нема такого поняття. Я маю максимальну кількість балів (110) плюс похвалу.

– Ти провчилася три курси в Україні. Є якісь відмінності в організації навчального процесу в Україні та Італії?

– Якби я добре знала італійську, мені було б легше вчитися. Я ризикнула і в 21 рік вступила на навчання в університет в іншій країні. І увесь свій час присвячувала навчанню. В Україні студент має значно більше дисциплін для опанування. В Італії предметів менше, вони переважно профільні, але матеріалу треба вивчити більше. Обов’язковими є практичні заняття, хоча я відвідувала всі лекції, бо так було легше вчитися. В Італії багато часу відводять для самостійної роботи. Коли вчилася в магістратурі, мінусом було добирання – щоб доїхати в університет, я витрачала по дві з половиною години.

– Диплом на яку тему писала?

– Тему обрала цікаву, справді дослідницьку – «Порівняння кримінального процесу у неповнолітніх в Італії та Україні». Системи подібні. Але в Італії велика злочинність. Для неповнолітніх працює спеціальний суд, паралельно з яким функціонують різні структури. Мета – не покарати дитину за злочин, а спробувати перевиховати. Для цього складають спеціальну програму. Щоб мати можливість порівняти і проаналізувати системи, я зібрала величезну кількість інформації і в Італії, і коли була в Україні.

– Де ти працювала і де плануєш працювати після відпустки в Україні?

– У компанії кіно і реклами. Додатково мала інші роботи. Одна з найцікавіших – державний шкільний проект щодо менеджменту і організації вистав, в якому я була викладачем менеджменту та маркетингу. Мені все вдалося, адже маю практику роботи на сцені і плюс теоретичні знання, здобуті в університеті.

У березні я отримала диплом магістра. Можу ще здати незалежне тестування і мати можливість працювати соціальним асистентом (як держслужбовець).

Але я хотіла б працювати в Україні. Тому зараз шукаю роботу тут. Не знаю, чи це вийде… Я готова працювати за меншу зарплату, але жити в своїй країні біля рідних і друзів. Коли я приїжджаю у Винники, почуваю себе щасливою, бо тут я насолоджуюся кожним моментом життя і кожним днем.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: Україна, робота, навчання. конкурс, Зоряна Кирилюк, талант, італія


Читайте також:
Коментарі
avatar