«Обміни між школами – крок до дружніх стосунків між народами», – Лілія Свистович
05.10.2017 16:34

П'ятнадцять учнів, два педагоги і директор Винниківської санаторної школи-інтернату нещодавно побували в школі міста Радзинь-Хелмінський у Польщі. Про те, як відбувався дружній візит, розповіла керівник школи-інтернату Лілія Свистович.

Ліліє Євгенівно, шкільна делегація вперше побувала в школі Радзинь-Хелмінського?

Так. Але зустріч із учнями і директором вже третя. Історія нашої дружби розпочалася минулого року. Коли у Винники приїжджали бургомістр і керівник гміни Грудзьондз, вони розповіли про школу, яка знаходиться в Радзинь-Хелмінському, і є прогресивною щодо організації навчально-виховного процесу. Оскільки ми щороку проводимо міжнародні освітянські конференції, то вирішили запросити директора цього навчального закладу взяти в ній участь із доповіддю про практику й здобутки управління школою. Його виступ був цікавим і увійшов у трійку найкращих доповідей. Ми вирішили продовжити знайомство для обміну досвідом і дружби учнів. Згодом запросили дітей взяти участь у міжнародному проекті «Твори добро». Полякам сподобалося у нас, вони оцінили добрі справи, які роблять діти нашої школи.

Приємною несподіванкою стало запрошення директора школи у гості до них у вересні.

– Якого віку діти побували у Польщі? Старшокласники?

– Учні 7-11 класів. Наші діти всі хороші, але оскільки часу на виготовлення документів не було, то поїхали ті учні, які мали біометричні паспорти або візи.

Скільки кілометрів до школи Радзинь-Хелмінського?

– Ми подолали майже вісімсот кілометрів. Їхали рейсовим автобусом і 9 годин чекали в черзі на кордоні. Це було важко. Ми доїхали в місто Торунь, а звідти нас довіз власний автобус школи – 60 кілометрів.

Як вас зустріли? Де поселили?

Я була вражена, що нас зустрічали як королівську родину! Як тільки ми вийшли з рейсового автобуса, нам відразу дали поїсти, бо дорога була довга.

Поселили в готелі з дуже гарними умовами. Зранку до вечора протягом цього тижня ми були зайняті. Те, що встигли побачити за тиждень, можна було освоювати протягом місяця, якщо сповільнити темп.

– Так багато цікавого було в маленькому містечку?

– Поїздка була фантастичною. Програма нашого перебування видалася різноманітною та яскравою. Інтеграційні забави, пізнавальні екскурсії, спільні справи, знайомство з давніми польськими традиціями та сучасним життям сільськогосподарського району. Вони мають чим похвалитися… І всюди нас супроводжували директор школи і бургомістр. Було приємно, що до дітей ставилися як до поважної делегації.

Розкажіть про їхню школу.

– У школі навчається сімсот учнів. Вона єдина в Радзинь-Хелмінському. Перш за все, вразила атмосфера у цій школі-садку. Вона працює злагоджено. Як годинниковий механізм. Не чути шуму, нема метушні. Діти відкриті, комунікабельні. І це результат праці педагогів і керівника.На господарстві мають три власні автобуси, три буси, якими довозять дітей на навчання. Є класи з інклюзивною освітою. Школа дуже добре оснащена сучасною технікою. Але не це головне. Головне – людський потенціал.

Коли наші зайшли в школу, їх привітно зустріли. А у вестибюлі ми побачили плакат українською мовою: «Вітаємо дітей з України». Також там була інформація про Львів і Винники.

У перший день для знайомства дітям запропонували разом розмалювати фарбами дошки. Потім їх прикріпили на паркані на подвір’ї школи. Ця інсталяція стала символом дружби двох шкіл – польської та української.

У школі ми мали змогу подивитися усе. Ніяких табу не було. Були й спільні завдання – діти розв’язували математичні головоломки, складали орігамі.

Наступного дня була незабутня екскурсія в місто Торунь, де народився Коперник. Ми відвідали чотириповерховий музей наук. Він цікавий тим, що там можна робити будь-які експерименти, наприклад, з фізики. Ми там були три години, але цього часу було замало. Такий музей є у кожному воєводстві. Туди можна прийти усім класом, замовити лабораторну роботу для дітей різного віку. Я вчитель і мені було цікаво, а учні, побачивши наживо як відбувається той чи інший фізичний процес, дістали бажання вчитися, пізнавати щось нове.

Місто славиться і торунськими пряниками, виготовлення яких – справжнє театралізоване дійство. І наші діти взяли у ньому участь. Із нами була група людей із особливими потребами. Це повчально, що суспільство сприймає цих людей, підтримує, дає можливість відчувати себе такими, як усі. Діти звернули на це увагу.

У Торуні найбільше пам’яток готики в усій Європі. Крім архітектури, нам показали відділок поліції, ознайомили з роботою рятувальників, які працюють на волонтерських засадах. Вразила ферма, на якій працює усього п’ятеро людей. Вони справляються з 140 га землі, мають 90 корів, які щодня дають дві тисячі літрів молока. Раз у місяць роблять аналіз молока кожної корови і відповідно до результатів – корекцію харчування.

Але сільське господарство не є надто прибутковим, його дотує держава. А гроші в бюджет поступають завдяки виробництву електроенергії за допомогою 32 вітряків! Зараз там відбувається будівництво катка, який функціонуватиме від жовтня до квітня. У теплі місяці року його планують використовувати для занять дітей.

Загалом таке враження, що ми побували в майбутньому.

Що плануєте використати у роботі з дітьми?

– Багато цікаво побачили. Ми побували на зустрічі з харцежами (пластунами). Разом із ними наші діти подолали 12 кілометрів із тематичними зупинками – станціями. На одній із них були відвідини мистецької стодоли. Дітей вразила виставка сучасних інсталяцій, у якій кожен міг побачити свій зміст. А потім послухати, що саме заклав у свою роботу автор. Мені запам’яталися двері між обійстям і лісом. Вони символізують перехід із урбаністичного світу в світ природи. Ми почерпнули ідею інсталяцій і хочемо спробувати організувати арт-пленер у школі-інтернаті вже в листопаді.

Важливий не тільки досвід, який можна запозичити. Неоціненним надбанням таких дружніх візитів є налагодження людських стосунків, які зав’язалися між учнями. Вони ніколи не будуть говорити поганого один про одного, два народи – українці і поляки – будуть дружити і співпрацювати.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА


Теги: Україна, учні, санаторна школа-інтернат, обмін, Польща


Читайте також:
Коментарі
avatar