Оксана Сапеляк розповіла про винниківський період життя владики Андрія Сапеляка
14.11.2017 17:14

Сьогодні, 14 листопада, минає 9-й день із відходу у вічність владики Андрія Сапеляка. Найстарший єпископ УГКЦ упокоївся в Бозі на 98 році життя 6 листопада 2017 року. Його поховали на цвинтарі у Винниках. Владика Андрій залишивши по собі визначний вклад у розвиток Української Греко-Католицької Церкви в Аргентині, приклав чимало зусиль до справи творення Українського Салезіянського Згромадження на Сході України, Львівщині, а також у Винниках.

Про винниківський період життя владики Андрія розповіла дружина його молодшого брата Ярослава, відома українська науковиця і громадська діячка Оксана Сапеляк.

- Пані Оксано, про життя і величезну працю для розвитку української церкви, виховання молоді в дусі салезіянина о. Боско відомо достатньо багато. Хотілося б дізнатися про те, як владика розпочав діяльність салезіян у Винниках.

- Владика Андрій приїжджав до нас у гості до Винник. Він не приховував, що йому дуже подобається це містечко. Казав, що воно один до одного нагадує Швейцарію. Хотів у Винниках організувати салезіянське згромадження і дав нам завдання підшукати відповідний будиночок.

Ми з чоловіком звернулися до тодішнього міського голови Винник Ярослава Хамуляка і Винниківської міськради з проханням передати приміщення дитсадка тютюнової фабрики для салезіян. Склалася така ситуація, що ми шукали приміщення, а тютюнова фабрика на той час не мала фінансових можливостей його утримувати.

На придбання будинку та території довкола нього владика Андрій пожертвував власні заощадження, а потім у його розвиток вкладали гроші салезіянське згромадження.

Кілька років мій чоловік Ярослав Сапеляк опікувався цим будинком –поки там тривали ремонти. У 2003 році він помер.

Першим настоятелем став отець Андрій Платош, який і розвинув у Винниках салезіянський рух, багато років виховував молодь за настановами о. Боско.

- У Винниках завдяки владиці Андрію запрацював салезіянський монастир-ораторія св. Івана Боско. Але ж він не жив у Винниках у той період.

- Так. Владика Андрій на 80-му році життя поїхав із пасторальною місією на Схід України – місто Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, де організував Осідок Салезіян. Саме там він проповідував Боже Слово і працював із молоддю, на яку українська влада і держава махнула рукою, до 2014 року.

- Останні три роки владика жив у Винниках. Чим займався у цей період?

- Владика Андрій вирішив оселитися у Винниках. Тут йому було тихо, зручно, комфортно. У салезіян мав свою кімнатку. Він не жив в ізоляції. Йому не бракувало контактів. Його відвідувало багато людей. Навіть з Аргентини приїжджали.

Знайшовши тихе місце для праці, він вирішив реалізувати свої ідеї в книгах. Ми працювали над ними разом. Владика Андрій жартував: «Ти також у Винниках, от тепер тобі тут легко прибігати».

У Винниках Андрій Сапеляк прожив усього три роки, але це були надзвичайно плідний період – вийшло кілька його книг.

- Мабуть, владика мав міцне здоров’я, дожив до 97 років. Це була його воля, щоб поховали на винниківському цвинтарі?

- Хотів, щоб поховали біля брата Василя у Винниках. Владика Андрій був дуже прив’язаний до брата. Знаєте, я ніколи не бачила, щоб владика плакав. Хоча дожив до 97 років, але не мав міцного здоров’я. У нього було хворе серце, проте він ніколи не жалівся, а оптимістично повторював: «Я погано себе почуваю, але це тимчасово».

Але коли похоронили отця Василя, я бачила його сльози. Вони були постійно разом. Вже коли владика зовсім погано почувався, він жив ніби в нереальному світі. Сам це розумів, бо казав: «У мене такий період, що частину дня я знаходжуся в реальному світі, а частину – поза реальністю». Під час марення говорив із Василем або згадував його. Така між ними була близькість – були братами по крові, братами-салезіянами.

Отець Василь помер у лютому 2016 року. Владика просив мене написати книгу про його життя. Це було складно, бо отець Василь надзвичайно багато працював, але ніяких матеріалів про себе не збирав. А про таких людей треба було б знати.

Недовгим був винниківський період владики Андрія Сапеляка. Але творчим, спокійним і радісним, адже він мав можливість писати, працювати з молоддю та дітьми, вдосконалювати педагогіку салезіян в дусі св. Івана Боско. Він залишив глибокий слід у пам’яті кожного, хто мав нагоду його знати.

Розмовляла Лариса КУБСЬКА
Фото: http://sdbua.net


Теги: Салезіяни, Андрій Сапеляк, владика, винниківський період


Читайте також:
Коментарі
avatar