Володимир МАКАР: «Через лікарську помилку змушений завершити кар’єру»
27.12.2018 10:42

Володимир Макар

Ще один футболіст винниківського «Руху» повісив бутси на цвях. 28-річний півзахисник два роки боровся з травмою коліна, зрештою після останньої операції у Польщі вердикт лікарів був невтішним –  проблеми з коліном більше не дозволять Володимиру Макару вийти на поле.

МЕНІ ПОВІРИЗАЛИ УСІ МЕНІСКИ

Володю, ти змушений завершити футбольну кар’єру, знаємо, що два роки тому порвав хрестоподібні зв’язки, після цього довго відновлювався і повернувся на поле. Однак влітку під час товариського матчу з тернопільською «Нивою» стався рецидив, після цього ти вирушив на операцію до Польщі?

Так, усе правильно, два роки тому під час тренування я на рівному місці порвав хрестоподібні зв’язки. Зіштовхнувся із Святославом Зубарем, який тоді перебував на перегляді. Далі була та злощасна операція у Києві. Наступним етапом мала стати реабілітація, однак я ще два місяці лікувався після невдалого хірургічного втручання. Той лікар мені навіть не зателефонував. Але найгірше, що я не міг набрати оптимальної форми, бо весь час відчував дискомфорт у коліні, грав на уколах. Як виявилося, мені там усі меніски повирізали. Як мені польські лікарі сказали, я грав взагалі без зв’язки, тому мені медики заборонили продовжувати грати у футбол, інакше можу залишитися інвалідом. Відтак прийняв рішення завершити кар’єру і ходити на своїх ногах, без допомоги милиць чи палички.

У матчі з «Нивою», який став твоїм останнім у футболці «Руху», пригадую, ти тоді грав з капітанською пов’язкою і зазнав травми на рівному місці.

Так, хотів розвернутися в ігровому епізоді, вийшло, що тіло розвернулося, а нога залишилася на місці. Поле було в’язке, і нога застрягла. Однак це було питання часу. Як мені сказав польський лікар, навіть якщо б я не грав у футбол, через років 7-10 я би прийшов до клініки із тією ж проблемою.

Чому обрав саме польську клініку?

Я вже мав за спиною «прекрасний» досвід у київській лікарні, тому однозначно прагнув їхати за кордон. Мені рекомендували знайомі футболісти польську клініку, там лікар несе відповідальність за операцію. А в нас, за великим рахунком, поламали мені кар’єру, а яке покарання вони отримають? Ніяке, бо далі працюють. Як повідомили польські медики, він мені у хрестоподібну зв’язку шуруп на два сантиметри неправильно встановив. Як таке може бути? Це нонсенс. Мені мали ще дві операції робити, але через те, що маю від природи міцні кістки, обійшлося однією. Відверто кажучи, вірю, що через півтори роки хоча би для свого задоволення гратиму у футбол. Не уявляю свого життя без цієї гри.

Як відреагувала дружина і діти на таку сумну звістку?

Дружина перебувала поруч зі мною у Польщі, вона теж чула вердикт лікаря. Вона мене підтримала.

КОЖЕН ТРОФЕЙ ДЛЯ МЕНЕ ОСОБЛИВИЙ

Володю, відверто кажучи, мені важко уявити «Рух» без Макара. Ти в команді з 2011-го року. За цей час провів ти провів за винниківський клуб 194 матчі і забив 37 голів. Яким тобі запам’ятається цей період у житті?

Так, після того, як розформували ФК «Львів-2» мене, як місцевого хлопця, запросили у тоді маловідому команду з Винників. Я одразу побачив амбіції президента Григорія Козловського і вже тоді для себе зробив висновок, що з цією людиною ми будемо рухатися лише вгору. Професійна ліга – це було лише питання часу. Тому, звичайно, тішуся, що нам вдалося назбирати величезну кількість трофеїв на аматорському рівні, це теж історія і важка праця. Однак, на жаль, на професійному рівні мені проявити себе не вдалося. У нас була дружня сім’я, колектив, у якому я був щасливим.

Ти провів у клубі 8 років, на твій погляд у якому сезоні в «Русі» була найсильніша команда?

Під час моїх виступів у чемпіонаті області у нас сформувався прекрасний колектив. Ми були стабільною і зіграною командою, у нас були лише точкові підсилання, мабуть, у цьому був секрет успіху. Команду, яка виходила у Другу лігу і провела там перших півроку, вважаю найкращою. Ми за грою були найсильнішими. Далі часта зміна тренерів і футболістів, на жаль, на користь не пішла. Пригадую, після того, як я пропустив 7 місяців, прийшов на тренування, то лише 5-ох гравців знав. На мою суб’єктивну думку, у мій час був зіграний колектив, чого не скажеш про теперішній період команди.

Ти працював під орудою багатьох тренерів, хто залишив найбільший слід у твоїй кар’єрі?

Найбільше запам’ятав Володимира Мазяра, він дуже харизматична особистість, емоційна, таких важко забути. Однак я 5 років працював з Романом Гданським і, звісно, зростав, розвивався, перемагав і грав найбільше за керівництва цього тренера.

На аматорському рівні ти з «Рухом» здобув дуже багато трофеїв, який із них найцінніший?

Кожне чемпіонство чи кубок були для мене особливими і пам’ятними, адже усі трофеї заслужені. Мабуть, відзначу гол Андрія Кікотя на останніх секундах матчу у ворота Соснівки, тоді він став золотим, а ми стали чемпіонами області.

Ти пограв у «Русі» з багатьма різними футболістами, зокрема, із такими зірками, як Алієв та Шацьких, які враження про них зберіг?

Вони були справжніми професіоналами своєї справи, це яскраві особистості як на полі, так і у повсякденному житті. Як жартував наш один футболіст – ще би пограти з Мілевським, і можна закінчувати кар’єру. Тоді у нас збільшилося уболівальників, та й ми розпочали грати краще. Лише позитивні емоції у мене виникають, коли згадую про життєвий етап з Алієвим та Шацьких.

У команді знайшов багатьох друзів?

Так, із багатьма спілкуюся і дружу. Багатьох уже в команді нема, але ми продовжуємо тримати зв'язок. Зокрема, з Андрієм Гурським ми стали кумами, хрестив його донечку.

Володю, ти йдеш із «Руху», що далі?

Головне зараз – добре пройти реабілітацію, тож наполегливо працюю. Щодня по 3-4 години занять, важливо, щоби коліно перестало боліти. Добре, що вже не кульгаю і нормально розпочав ходити.

Свого часу Роман Іванов і нещодавно Олександр Дяченко після завершення футбольної кар’єри подалися у бізнес, не думав піти їхнім шляхом?

Зараз я у роздумах, бачите, є така у «Русі» тенденція: виходять із цієї команди і хороші бізнесмени. Насправді не відкидаю такого варіанту, але у мене є час для роздумів…

Якщо би повернути час назад, щоби ти змінив у своїй кар’єрі?

У мене було багато пропозицій від різних команд. Свого часу міг поїхати у чемпіонат Білорусі, туди мене запрошувала команда з вищої ліги. Міг опинитися і в луцькій «Волині», в цю команду мене запрошував особисто Віталій Кварцяний, я провів двотижневі збори, однак, коли розпався «Севастополь», приїхали досвідчені гравці, і я повернувся у «Рух». Я ні про що не шкодую, в мене добре складалася кар’єра, на жаль, травми поставили крапку на всіх моїх футбольних мріях. Тепер потрібно рухатися далі.

Мрієш ще вийти на поле?

Хоча би з друзями раз у тиждень зібратися – це вже було б чудово. В ідеалі, звичайно, ще в обласному чемпіонаті пограти – там менші навантаження, але наразі про вихід на поле можу лише мріяти.

Що би ти хотів побажати команді і вболівальниками перед новим роком і який ти хочеш бачити «Рух» у майбутньому?

Уболівальникам – терпіння і віри в команду, хочу подякувати усім за підтримку, зокрема, і нашому президенту Григорію Козловському. Гадаю, що команда знайде правильний шлях і рухатиметься у правильному напрямку.

Джерело: http://fcruh.com/

Теги: Володимир Макар, Рух Винники


Читайте також:
Коментарі
avatar