Галина СКРЕМЕТА: «Чому я проти об'єднання Винник зі Львовом»
30.05.2020 09:45

У середу, 27 травня, на своєму засіданні Кабінет міністрів України розглянув і затвердив перспективний план формавання територіальних громад у Львівській області, який подала Львівська обласна державна адмінстрація. Згідно затвердженого плану до складу Львівської ОТГ увійшла і громада міста Винники. Якщо сказати коротко уряд просто ліквідував місто.

Таке рішення уряду викликало масове обурення серед винниківчан.

Свою позицію до цієї події висловила на своїй сторінці у Facebook відома винниківчанка, членкиня мистецької ради при Винниківській міськраді, Галина Скремета.

«Розпочну з того, що я люблю Львів. Без зайвої скромності скажу, що знаю його набагато краще, ніж переважна більшість львів’ян. Мені поталанило закохати у це місто тисячі людей, навіть тих, хто ніколи тут не бував. Але я категорично проти об'єднання мого рідного міста Винники зі Львовом.

Я проти тому що:

Як би красиво не називали цей процес, це було б поглинання Львовом мого міста. Я не хочу, щоб місто Винники зникло з мапи України. Це була б велика історична несправедливість і велика помилка.

Винники існують з княжих часів. З тієї далекої епохи багато населених пунктів, колись великих і квітучих, перетворились на маленькі села, а то й зовсім зникли. Винники оминула така сумна доля. Змінювались століття, окупанти і власники, змінювались держави та ідеології. Винники були селом, містом, районним центром. У радянські часи Винниківську міську раду підпорядкували Червоноармійській районній раді м. Львова. На початку 1990- х депутати першого демократичного скликання створили повноцінну систему управління містом. Винники в усі часи залишались окремою адміністративною одиницею.Чому б мало зникнути моє місто в незалежній Україні?

Правда, прецедент такий уже був. Але він не тільки не вартий наслідування, він – ганебний. Сам той факт, що це сталося у 1942 році, тобто у час нацистської окупації, мав би назавжди відбити бажання робити щось подібне.
Я проти, бо такого приєднання не хоче винниківська громада. А це громада свідомих, мудрих, працьовитих, інтелігентних людей. Не рахуватися з їхньою думкою означає ігнорувати потреби громадян. Наша громада є суб'єктом, а не об'єктом і заслуговує на те, щоб рахувалися з її позицією. Не хочу, щоб наша молодь, яка стала активною, розчарувалась, побачивши, що громада більше не є "великий чоловік", а все за неї вирішують у владних кабінетах.

Я проти, бо, сьогоднішня львівська господарка, на жаль, не є взірцевою і кращою, ніж робота справді успішної сьогоднішньої команди Винниківської міської Ради.

Я проти, бо розвиток міст лише за рахунок збільшення території, ліквідації інших населених пунктів характерний для дуже відсталих країн, а я не хочу, щоб такою стала моя Україна. Якщо так розвивати Львів, то можна і до Тернополя дійти. Гігантоманія не є українською традицією. Берімо приклад хоча б з Японії, де зберігають кожен найменший населений пункт і пишаються ним. В Україні якийсь " ковід - господарський" - захоплюватися розвиненими країнами і робити з точністю до навпаки.

Я проти, бо коли вас хочуть ощасливити всупереч вашій волі, то виникає питання, що від вас потрібно іншій стороні? Міста розширюються за рахунок сіл? Не знаю, добре це, чи погано, але знаю, що села володіють землею. Але Винники давно є містом і такої землі не мають.

Я проти, бо Винники територіально не межують зі Львовом. Між двома цими містами лежить досить великий ліс. Він буде під прямою загрозою, адже ліс, у випадку такого приєднання, опиниться не за містом, а у місті. А у містах ліси не ростуть. У містах навіть парки забудовують. Цей ліс росте століттями, ліс буковий, Розточчя, легені того ж таки Львова. А я люблю це місто і не хочу, щоб Львів задихався. Впевнена, що такої ж думки і усі львів’яни. Знаю, мої опоненти скажуть, що ліс і так рубають. Це правда. Та неподобство треба зупиняти, а не очолювати. Тому краще б у владних кабінетах спрямували свої зусилля на боротьбу проти винищення лісів, аніж проти мого міста.

Я проти, бо не хочу, щоб за рік, чи два ми боролись за кожен клаптик зелених насаджень у Винниках.

Я проти, бо саме села і малі міста найкраще зберегли і зберігають наші традиції і національну ідентичність. У нас на Різво колядники не питають під дверима, чи можна заколядувати. Знають, що можна, треба, і так було завжди.

Я проти, бо не хочу, щоб питання мешканців мого міста вирішували у іншому місті. Нікудишнім прикладом такого «вирішення» може стати хоча б, впроваджувана кілька років тому, схема руху міського транспорту. Плакали львів'яни, ридали винниківчани. Не знаю, чи правду казав народ, що схему руху укладали в Гондурасі, але усім було ясно, що "спеціалісти" (та й самі вони у цьому призналися) поняття не мали, ні які потреби наших мешканців, ні що таке Винники взагалі.

Я проти, бо не хочу, щоб Винники стали ще одним спальним районом Львова. Хочу, щоб люди тут жили, а не проживали. Бо жити, піклуватися про світ, який тебе оточує, і просто мати поштову адресу, куди повертаєшся після роботи – це не одне і те ж.

Я проти, бо не хочу, щоб моє маленьке місто, яке, особливо в останні роки, інтенсивно розвивається, гарнішає, впорядковується, має добрі перспективи, перетворилось на занедбані задвірки великого міста.

Я проти, бо перший у Західній Україні скульптурний пам’ятник Т. Шевченку, перший скульптурний пам’ятник на могилі УГА ( могила ця пережила і польські і радянські часи), вулиця І. Франка, що отримала ім’я Великого Каменяра задовго до того, як вулиця львівська, а ще І. Огієнко, І.Липа, А.Крушельницький, К. Гриневичева, Є.Врецьона, М.Федюк, як і наші сучасники Т. Левків, М. Маркевич, Ю. Винничук, Ю.Можаровський і багато інших знакових подій та імен - це усе МІСТО ВИННИКИ, а не одне з передмість Львова.

Я проти, бо у нас надзвичайно красива природа, мало яке місто має таку красу. Я хочу, щоб ця краса збереглась і для прийдешніх поколінь.

Я проти, бо не хочу, щоб ми втратили ті норми етикету, яких уже давно, як правило, немає у великих містах. У нас окрім "не можна" збереглась і така норма "не личить", "не пасує". Бо на вулиці кожен з нас це не просто якийсь перехожий, а це знайомий, родич, сусід, товариш, якщо не ваш, то вашого знайомого, родича, сусіда, товариша. У малих містах, на щастя, ще збереглась людяність на відстані долоні. Цього не можна знищувати, цим треба дорожити.

Я проти, бо не хочу, щоб дітям відібрали право пишатися своєю малою батьківщиною. Звідки ж тоді у них візьметься гордість за Батьківщину велику?

Україна - це не лише великі міста. Україна - це міста, містечка, села. У кожного своя історія, своє обличчя. своя особливість. Міста не можуть зникати за чиїмось вольовим рішенням. Тим більше, якщо вони перспективні і успішно розвиваються. У різноманітті ми багаті і цікаві. Я не хочу, щоб зникала така Україна.

Я далека від думки, що цей матеріал прочитають у високих кабінетах. Але, якщо раптом, то, панове, не робіть помилки, бо історія усе пише. Не протиставляйте себе багатовіковій історії нашого міста. Придивіться, прислухайтесь, поцікавтесь, тоді у вас не підніметься рука ліквідувати його. Ви ж інтелігенти, а не руйнівники. Не зменшуйте Україну на ціле місто. Краще приїжджайте до нас і ви обов’язково закохаєтесь у Винники.» - пише Галина Скремета.


Теги: винниківчани, Галина Скремета, ОТГ

Читайте також:
Коментарі
avatar