Інтернет – благо, що вбиває
05.03.2010

Ця хвороба не занесена в жодний медичний довідник світу, але наслідки її небезпечніші, ніж наслідки багатьох із офіційно визнаних. І добре, якщо вас не полишать близькі або не зачинять у богадільні після тривалого спостереження за вашою поведінкою в дусі зомбі. Адже в пошуках кращого життя ви відмовляєтеся й від них, і від себе, і від реальності...

На інтернет-залежність уперше звернув увагу відомий американський психіатр Іван Голдберг ще в 90-х роках, описавши розлади від зловживання всесвітньою мережею. Професор Піттсбурзького університету Кімберлі Янг в 1994 році порівнювала це явище з азартністю. Але проблема в тому, що людьми, котрі грають в азартні ігри, найчастіше керують фінансові фактори. Що стосується, наприклад, хімічних наркотиків, то "завдяки" їм людина просто впадає в забуття. Інтернет-залежні ж знаходять у мережі ціле життя - те ідеальне, якого в них немає у справжньому просторі.

Наприкінці 90-х ця проблема стала настільки явною, що почали з'являтися монографії з теми, створюватися спеціальні дослідницькі служби. На сьогодні у світі близько  6-11% користувачів всесвітньої мережі – інтернет-залежні. Одних тільки фанатів онлайн-ігор налічується близько 47 мільйонів чоловік. 189 мільйонів користувачів інтернету мають залежність, що може бути настільки ж руйнівною, як алкоголізм і наркоманія. Деякі з цих інтернетоманів роблять зусилля, щоб вилікуватись, за твердженням "Нью-Йорк Таймс".

За результатами досліджень Стенфордського університету, 14% користувачів всесвітньої мережі вважають інтернет другим повітрям – практично не можуть обходитися без нього протягом декількох днів, 9% намагаються приховувати від близьких свої походи по інтернет-простору, 8% використовують всесвітню павутину, щоб втекти від проблем нашої реальності, 6% інтернетоманів псують відносини із близькими через надмірне захоплення, 4% почувають себе "злегка" стурбованими, коли перебувають оффлайн.

Відволічіть інтернетомана від його улюбленого заняття, й побачите, яким він стане тривожним, похмурим, депресивним, нервозним, а іноді й небезпечним для суспільства.

Кожен інтернетоман знаходить у мережі щось близьке для себе. Так, хтось не може вже обходитись без величезної кількості нової інформації в різних її видах. Хтось "влаштовує" тут своє особисте життя, знайомлячись на спеціальних сайтах, спілкуючись. А хтось уявляє, що це особисте життя в нього вже є, відвідуючи порно-сайти... Хтось розважається, грається, ходить по магазинах, у казино... Загалом, живе "повним" життям.

Так, для когось це може стати порятунком. Уявіть такий типаж: мовчазна, сором'язлива людина, яку постійно гноблять, яка не особливо приваблива, завжди чогось побоюється, загалом - "забита". На жаль, не завжди реальний світ може побачити внутрішнє багатство такої людини, не завжди в неї є можливість повністю проявити себе. І як же вона міняється, коли виходить у віртуальний світ! Тут вона крута, весела, оригінальна... Тут її ніхто не знайде й не поб'є, не принизить. А якщо хто й зачепить, то кривдника можна просто "видалити зі списку контактів". Якщо тебе напружують реальні умови твого життя, ти легко можеш перетворитися в героя якої-небудь казки-гри й цілі дні прославляти себе як великого завойовника земель...

Наслідки такої втечі від неідеальної реальності абсолютно різні. Наприклад, фіни вбачають у цьому величезну користь. Просидь кілька років в інтернеті - і тебе не заберуть в армію. Так, саме таких залежних людей лікарська комісія визнала нездатними виконати обов'язок перед батьківщиною. Мовляв, вони будуть нудьгувати без Всесвітньої мережі й не зможуть нормально служити... А сім'ї, за якими "нудьгуватимуть" здорові хлопці, значить, до уваги не беруться?! Абсурдно, але факт.

Ще одна весела новина для інтернетоманів – винахід Ємеля-мобіля. Так, так – тепер можна буде пересуватися, як у казці. Вас саджають із ноутбуком на піч на колесах (саме саджають, адже ви настільки інтернет-залежні, що навіть на секунду відволіктися не можете) і відправляють у дорогу. На печі, з комина якої валитиме справжній дим, зможуть їздить три особи. Ємеля-мобіль навіть не треба ніде реєструвати, тому що він є, по суті, велосипедним пристроєм.

На цьому, швидше за все, веселі новини інтернетоманії закінчуються. І починаються проблеми. Адже сьогодні діти вже у віці 10 років дедалі частіше заявляють батькам, що одружуються або виходять заміж, познайомившись через мережу, як це було з уральським Максимкою. І не завжди ці віртуальні женихи й наречені саме ті, за кого себе видають. Також почастішали крадіжки дітьми грошей у батьків на відвідування інтернет-закладів. Калічення стає для інтернетоманів звичайною справою. І навіть помірковано залежні, за дослідженнями китайських і австралійських учених, частенько тягають за волосся, щипають, ріжуть, б'ють, палять самі себе. Причини можуть бути різними - тривале насильницьке відлучення від мережі, невдачі, пов'язані з інтернетом, тощо.

Парадокс, але інтернет-залежність руйнує навіть 20-річні шлюби, які багато пережили і яким, здавалося б, уже ніщо не страшне. Хоча все вірно - адже це, по суті, втеча з сім'ї, зрада.

І навіть не це найстрашніше. Після того, як, наприклад, родичі все-таки зважуються заборонити залежним користуватися всесвітньою мережею, вони платять за це власним життям. Так, у Китаї підліток убив свою матір за те, що вона не дала йому гроші на інтернет-кафе, а дванадцятирічний школяр зі штату Небраска застрелив матір за блокування нею виходу в Мережу. Що вже говорити про самих інтернетоманів: одинадцятирічна дівчинка просто померла від серцевого нападу прямо над клавіатурою після 25-годинного просиджування в інтернеті.

Звичайно, сварки з інтернетоманами, постійні докази їх неправоти й суперечки ні до чого гарного не призведуть, а заборони й поготів. Як стверджують дослідники цього питання, необхідно клин вибивати клином – різко створити іншу залежність у гарному руслі. З любов'ю, розумінням, мудрістю побільше спілкуйтеся з одержимими всесвітньою павутиною, намагайтеся разом обговорювати й вирішувати проблеми, гуляйте, вирушайте в далекі подорожі або близькі пікніко-пригоди. Захопіть близьку людину спортом, різними видами мистецтва, навчіть її щось робити своїми руками або навчіться разом.

Якщо не звертати уваги на проблему інтернетоманії, то зрештою перед людством відкриються не найкращі перспективи. Страх – адже ми вже боїмося спілкуватися прямо, тільки анонімність нас і рятує. Лінь – навіщо йти в магазин, якщо можна все замовити, сидячи в кріслі в себе вдома. Переоцінка цінностей не в кращий бік – будемо готові на все заради ще однієї хвилинки в нереальному світі. Як наслідок цього, повна атрофія мозку і м'язів тіла. Адже не на порожньому місці придумали героїв мультфільму "Воллі". Ці напівлюди нагадують уже не людину з ногами й руками, а кулю з маленькими відростками. Вони забули, що таке реальне, а не комп'ютеризоване життя, від чого ледве не постраждали.

Олена Котова
Unukra

Читайте також:
Коментарі
avatar