На захист Шевченка
27.03.2010
І від кого його захищати сьогодні, коли маємо незалежну українську державу, в якій офіційно пропагується творчість Шевченка? Та від нас самих! Наведу три факти, які, на мою думку, вимагають обговорення та реагування громадськості міста.

Факт перший

14 березня 2010 року в нашому місті в КЦ «Дозвілля» відбувся традиційний Шевченківський концерт. Зал був повний, приходили сім'ями. Учасники продемонстрували високий рівень виконання і заслужили схвальні відгуки публіки.

Перед концертом біля пам'ятника Шевченкові відбувся молебен. Не всі присутні звернули увагу на саме погруддя пам'ятника, яке було помальоване в білий колір. Пофарбоване халтурно, тільки спереду, частина надпису була замальована. І хто ж удосконалив наш пам'ятник? І коли? Невідомо. Тобто, якісь невідомі патріоти вирішили покращити вигляд погруддя, помалювавши його чи то фарбою, чи вапном, чи ще чим. Вирішили і зробили. Без будь-яких дозволів та погоджень. Наміри сучасних художників цілком зрозумілі. Пам'ятник потребує реставрації, бо потемнів від часу. Справді, його потрібно оновити, але не такими методами і не таким спеціалістам. Я був присутнім при реставрації пам'ятника, яку проводили на початку 90-х років минулого століття. Працювали професійні реставратори майже місяць, при постійних плюсових температурах. Вони зняли всі нашарування, камінь захищений від руйнування спецрозчином. Спеціалісти мали відповідний досвід та кваліфікацію. Двадцять років простояло погруддя пам'ятника на відкритому повітрі під дощами та снігами.

Потрібно подякувати майстрам за професійно виконану реставрацію. Настав час знову оновити погруддя. Ці роботи можуть бути проведені організацією, яка має ліцензію на виконання реставраційних робіт, яка має спеціалістів відповідної кваліфікації, яка візьме на себе відповідальність за результати своєї роботи.

Якби ж так просто можна було вирішити проблему реставрації, помалювавши погруддя сучасними фарбами за півгодини! Роботи з реставрації нашого пам'ятника попередньо оцінені в ЗО тис.грн. Потрібно зібрати цю суму і тільки тоді укласти відповідні угоди. Не сумніваюся, що гроші знайдуть і роботи з реставрації будуть проведені. І в кошторис буде включено вартість робіт зі зняття шару фарби чи вапна винниківських художників-аматорів.

Факт другий.


На концерті прозвучав виступ, з яким я не можу погодитися. Пропонувалося до 200-ої річниці з дня народження Шевченка встановити новий пам'ятник — з бронзи. Люди добрі, що ми робимо? В нашому місті вже стоїть пам'ятник Шевченку. Пам'ятник, який був відновлений після війни ЗУНР з Польщею. Пам'ятник, який пережив польську державу на наших землях, пережив перших та других совєтів, пережив Другу світову війну. Пам'ятник, який має історичну цінність, в побудову якого наші діди та прадіди вклали свою любов до Шевченка. Не потрібно нам нового бронзового монстра. Потрібно зберігати те, що маємо.

Факт третій


Дикий випадок стався після завершення концерту. Двоє молодих людей почали кричати в залі, протестуючи проти виступу міського голови. Один з них кинув яйцем і влучив у ведучого концерту, вимастивши йому піджак та завісу сцени. У нашому місті проведення Шевченківських концертів стало традицією. Вони проводилися і будуть проводитися за будь-якої влади. Згадую перший концерт, на якому був присутній. Ні, не концерт, а грандіозний мітинг біля пам'ятника Шевченкові в 1964-му році.

Кожного року стараюся прийти на концерт разом з дітьми. Але ніколи на таких концертах не виникало потреби у втручанні міліції. А тепер виникла. Вперше за весь час проведення концертів. Загальне враження від концерту було зіпсоване.

Не можна політичну боротьбу за владу переносити в зал, де відбувається Шевченківський концерт. Не можна будь-кому: особі чи партії. Чи ціль виправдовує засоби? Це філософське питання, на яке кожен має дати власну відповідь. Чи і благородна ціль, якою би вона не здавалася на перший погляд, виправдовує негідні засоби для її здійснення?

Моя відповідь: не виправдовує. Повинно бути внутрішнє табу, яке не дозволяє робити таких вчинків, за які потім буде соромно перед собою.
Винники
Олег Калитовський, депутат Винниківської міської ради.
Винниківський вісник



Читайте також:
Коментарі
avatar
То молодь Уварова, так званий Ренесанс, розмалювали Шевченка. http://www.renesans-lviv.org.ua/
avatar
Молоді думали, що роблять щось добре... А от який безголовий їм гроші на фарбу дав? cranky cranky cranky
avatar