Богдан Маркевич - великий ентузіаст спорту та вчитель-вихователь
05.06.2015

Винники - невеличке місто біля Львова - увійшло до історії українського футболу, в ньому зросло чимало відомих гравців. Часто можна почути, що Винники були своєрідною кузнею талантів. Це і Роман Весна - перший майстер спорту, і Ростислав Поточняк - володар Кубка СРСР, і Покора, Крупей, Маркевич, Снігур, Оліяр ... До їхнього виховання безпосереднє відношення мав Богдан Маркевич - великий ентузіаст спорту і вчитель-вихователь.

Пан Маркевич, як величали Богдана Дмитровича мешканці міста, користувався беззаперечним авторитетом не лише серед малечі, але й серед дорослих. Завдяки вродженій комунікабельності та набутій фаховості, він упродовж багатьох років був наставником винниківських команд, з якими ставав чемпіоном області та багаторазовим переможцем турнірів. У 1960 році керована ним команда змагалася з дрогобицьким „Нафтовиком" за право виступати у класі „Б". Товаришував пан Богдан із Карлом Мікльошем, працював у „Карпатах" тренером-селекціонером... безоплатно. Завдяки рекомендації Богдана Маркевича до „Карпат" перейшли відомі футболісти Савка та Шподарунок. Плеяда його вихованців з 1965 року почала поповнювати лави „Карпат". Без перебільшення, Маркевич-старший був у винниківському футболі людиною номер один. Він жив футболом і творив для футболу. Недаремно нині місцевий стадіон носить ім`я цього заслуженого спортивного діяча Львівщини.


Винники, футбольна команда ЛТФ, початок 60-их ХХ ст. (Богдан Маркевич перший зліва)

Життєвий шлях Маркевича-старшого був дуже непростим. У роки Другої світової війни потрапив у так званий контингент і був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після закінчення війни радянська армія визволила його і відправила на ...заслання на Урал. Та Богдан Маркевич мужньо витримав усі випробування долі, а завдяки футболу зумів вижити в непростих умовах. Але найцікавіше те, що після повернення до Винник серед нової влади натрапив на енкаведиста - прихильника футболу і отримав „добро" на те, щоб займатися улюбленою справою. Багато років виступав за винниківський „Харчовик" і за команду шкірзаводу. 1954 року здобув у її складі Кубок сімсотріччя Львова.

Саме з цього часу захопився футболом син Мирон, який став постійним відвідувачем матчів і вже почав пробувати копати м`яч. Це й відіграло у подальшому велику роль у житті Маркевича-юніора. Разом із тим, футбол не став єдиним його захопленням. Завдяки материному уподобанню Мирон полюбив і музику - співав у хорі та грав на фортепіано. До речі, мати залишилася такою ж наполегливою і надалі. Для неї не існувало неможливого. Вона зуміла влаштувати сина у школу з поглибленим вивченням англійської мови, а зробити це було вкрай важко. У свою чергу, Мирон віддячував батькам за все старанністю і добрими оцінками.

Олександр Паук


Читайте також:
Коментарі
avatar