Видатні винниківчани: Брати Врецьони - борці за волю України
11.01.2011
Євген Врецьона
Євген Врецьона
Національно-визвольні змагання минулого XX століття дали можливість не зникнути з карти світу державі Україна. Люди, які жили і боролися в той час, подарували надію сучасникам на державність, показали, що при будь-яких обставинах потрібно відстоювати Українську державу. Однією з найбільш яскравих й найбільш втаємничених постатей українського націоналістичного руху 1920-1970 років є наш земляк - Євген Врецьона.

Сьогодні у Винниках є люди, які ще пам'ятають цих борців за незалежність нашої держави. Одним з них є Богдан Гарапа. Він розповів про родину, в якій виховувалися брати Врецьони, поділився фактами з їх автобіографій.

Євген Врецьона народився 1 жовтня 1905 року у Винниках (вул. Піддіброва,5), в родині українських патріотів. Батько Омелян Врецьона був унтер-офіцером Австрійської армії, потім-офіцером УГА. Мати Марія (Банах) з юних років прищеплювала хлопцеві любов до рідної землі, яку він проніс крізь усе життя.

Родина Врецьонів була побожна і виховувала дітей в любові до Бога. Пан Гарапа розповів, що великий світильник (павук) в церкві Воскресіння Господнього є подарунок родини Врецьонів. Щоб його придбати, вони продали нивку (поле) біля Винник. З тодішнім парохом отцем Гірняком була домовленість, ще для їхньої родини під час шлюбів та похоронів цей світильник засвічували...

Батьки сформували у хлопця усвідомлення себе як українця і прагнення побачити свій край вільним. Все життя Євгена Врецьони пройшло під гаслом боротьби за незалежність Батьківщини.

Він був вихованцем „Пласту", належав до куреня „Лісові чорти". Вчився у „Львівській Політехніці» на інженера-хіміка. 1928 року закінчив студії у Празі.

У лютому 1930 року на скликанні Першої конференції ОУН на західно-українських землях, що відбулася у Львові, був обраний керівником віиськово-вишкільної реферантури Крайової екзекутиви ОУН.

Засуджений 18.06-03.07.1931 р. Його звільнили за відсутністю доказів. Учасник Берлінської конференції ОУН. (03-06.06.1933 р.). Редактор спортивної націоналістичної газети „Готові' (1934 р.). Політв'язень польських тюрем, концентраційного табору в Березі Картузькій (1934-1936 рр.). Брав активну участь в організації Карпатської Січі у 1938-1939 році на Закарпатті. Керував розвідкою. Потрапив у полон до мадярів, з якого зумів втекти до Праги. Після розвалу Польщі — в 1939 році — переїхав до Кракова, долучився до фракції ОУН. Одружився з Ольгою Лоожинецькою. Влітку 1941 року перебрався до Львова, де керував тимчасовою командою поліції міста. Член реферантури зовнішніх зв'язків ОУН (1943-1944 рр.). Заочно був обраний членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР) підпільного українського парламенту.

Наприкінці 1944 року перейшов з родиною на Захід, де виконував обов'язки голови закордонного представництва УГВР (1948-1950 рр.). Далі постійно перебував в Швейцарії, працював інженером-хіміком та журналістом. Вів активну діяльність як представник УГВР. Євген Врецьона був другом Євгена Коновальця і належав до його довірених осіб.

Помер 1975 року в м. Базель. Дружина Є.Врецьони досі ще живе в Швейцарії. Сестра - Іванка Костів вже померла. Сестра Марія Банах живе у США. Зараз у Винниках проживають троє внуків його рідної сестри Іванки.

За освітою хімік та розвідник і дипломат за покликанням, військовий і журналіст. Праця цієї людини відігравала помітну, а подекуди й справді визначну роль у формуванні зовнішньополітичних орієнтацій, тенденцій розвитку, тактики і стратегії українського націоналістичного руху, що діяв на західноукраїнських землях, які були під владою Польщі, під егідою Української Військової Організації та організації Українських Націоналістів.

Володимир Врецьона (11.06.1907-04.09.1967) — народився у Винниках. Учасник українського національно-визвольного руху, за освітою — медик. Вихованець „Пласту". Закінчив філію Академічної гімназії у Львові (1926 р.). Член ОУН, керівник санітарної служби Повстанського штабу ОУН у Кракові від березня 1940 р. Під час німецької окупації працював у Лікарській палаті у Львові, згодом на еміграції. Помер у м.Бей-Шор (Нью-Йорк, США).

Ось таких велетів національно-визвольних змагань народила винниківська земля. Шкода, що ми дуже мало знаємо про них, як і про інших винниківських патріотів.

Пан Богдан Гарапа знає з розповіді своїх батьків, що Євгена Врецьону польська окупаційна влада відпускала під охороною поліції на похорон його матері. Тоді він перебував в ув'язненні. Ще малим хлопчаком він запам'ятав, як в роки німецької окупації Євген Врецьона з сім'єю відвідував у Винниках свого батька — колишнього січового стрільця. Тоді він мовив пророчу фразу." Незалежної України ми вже не діждемося, проте, її побачать ось ці наші діточки, заради яких ми й віддаємо своє життя..."

Ми, винниківчани, повинні знати і пишатися тим, що серед нас виросли борці за волю України. На біографіях братів Врецьонів та інших видатних постатей, що пов'язані з Винниками, потрібно виховувати наших дітей в дусі любові та гордості за свою Батьківщину.

Володимир Гаврилів

Винники Plus  за матеріалами газети "Винниківський вісник" (23.09.08р.)

Читайте також:
Коментарі
avatar
"Влітку 1941 року перебрався до Львова, де керував тимчасовою командою поліції міста." Щоб війти влітку 1941р. до Львова, треба було бути у складі гітлерівських війск.
avatar
Ну і що, що він повернувся в той час коли на території львівщини були німці. Він був членом ОУН, яка була в підпіллі. Німці про це не знали. Якби взнали, його б арештували.
avatar