Видатні земляки: Катря Гриневичева
08.02.2011

Катря ГриневичеваКатря Гриневичева належить до того кола письменників, яке з'явилося на обрії української літератури на початку XX ст. Вона формувалася у колі прогресивних, демократично настроєних літераторів Західної України, підтримувала дружні стосунки з В. Стефаником, Марком Черемшиною, О. Кобилянською, О. Маковеєм, Г. Хоткевичем. Найбільше орієнтувалася вона на І. Франка, який перший помітив її небуденний письменницький талант і почав друкувати її твори у редагованих ним виданнях.

Катерина Василівна Гриневич народилася 19 листопада 1875 р. у м. Винники в родині дрібного служобовця. Коли дівчинці минуло три роки, її батьки переїхали до Кракова. Тут і минули дитячі й шкільні роки, тут закінчила польську вчительську семінарію й розпочала писати польською мовою.

У семінарії було заведено факультативне вивчення української мови для тих майбутніх учительок, що мали працювати в Галичині, і Катря починає вивчати рідну мову. На цей час припадає її зустріч із В. Стефаником, який зацікавив Катрю українською літературою. Після закінчення семінарії дев'ятнадцятилітня вчителька повернулася до Львова, де й прожила майже усе життя. Крім літератури, займалася редакційно-видавничою справою, стала однією з актив¬них діячок жіночого руху в Галичині. Останні роки прожила в Німеччині, де й померла 25 грудня 1947 р.

Катря Гриневичева формувалася як письменник в оточенні прогресивних, демократично настроєних літераторів Західної України, підтримувала дружні стосунки з В. Стефаником, М. Черемшиною, О. Кобилянською, О. Маковеєм,  Г. Хоткевичем. Найбільше орієнтувалася вона на І. Франка, який перший помітив її небуденний письменницький талант і почав друкувати її твори у редагованих ним виданнях.

Перша збірка Катрі Гриневичевої "Легенди і оповідання" (1906) була популярним чтивом, основу книжки становлять оповіді, присвячені тяжкому й безпросвітному життю бідних дітей. Письменниця добре знала дитячу психологію, бачила, за яких тяжких умов зростали й виховувалися діти галицької бідноти, тому багато сил віддала народному вихованню, формуванню шкільної лектури. У 1910-1912 роках вона редагувала дитячий журнал "Дзвінок" (Львів, 1890-1914).

Враження, пережиті під час Першої світової війни, покладені в основу збірки "Непоборні" (1926), яка принесла письменниці широке визнання поряд з творами на антивоєнну тему В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцківа, О. Кобилянської, повістю О. Турянського "Поза межами болю".

Основою історичних повістей К. Гриневичевої "Шестикрилець" (1935) та "Шоломи в сонці" (1928) стали події на Галицько-Волинській землі другої половини XII - початку XIII ст. Авторка спирається на історичні джерела, а також використовує тогочасні праці М. Грушевського, М. Кордуби, І. Шараневича, Д. Зубрицького.

Увага письменниці зосереджується на основних подіях життя князя Романа Мстиславича. Повість склав своєрідний цикл оповідань, об'єднаних спільним героєм та ідейним пафосом. Романа Мстиславича зображено за різних обставин, і скрізь він – розумний політик і дипломат, хоробрий воїн, лицар честі й доброти, великий будівничий своєї держави. Боротьба за спадщину Романа Мстиславича була не менш тривалою і жорстокою, ніж та, яку він вів, об'єднуючи і зміцнюючи Галицько-Волинське князівство. Про це йдеться у повісті "Шоломи в сонці", яка хронологічно продовжує "Шестикрильця", але має вже іншу тональність, зокрема головним героєм твору виступає народ.

К. Гриневичева виробила власний стиль письма, її мова дещо архаїзована, як це й належить історичному полотну, збагачена давньоруською лексикою, взірцями давньої календарно-обрядової поезії, її стиль розрахований на емоційне, образне сприйняття подій. К. Гриневичеві своїми повістями оживила історію, привернула увагу до тих історичних осіб та безіменних героїв, які в грізну годину будували свою державність, захищали її від ворожих нападів і внутрішніх чвар.

Винники Plus

Читайте також:
Коментарі
avatar