"Дитина повинна тішитися доброю книжкою, як іграшкою чи сувеніром", - Надія Черкес
20.04.2011

Надія ЧеркесВинниківчанка Надія Черкес - відома в Україні поетеса, прозаїк, драматург, есеїст, сценарист, мовознавець, діалектолог, педагог, психолог.

Письменниця, чиї дитячі книжки розходяться кількатисячними тиражами, розповіла про свою творчість газеті "Винниківський Вісник".

- Пані Надіє, побутує думка, що писати для дітей найлегше. Погоджуєтеся із цим?

- Щоб писати для дітей і про дітей, потрібно вміти ставати маленькою дитиною, розуміти її психологію, бачити світ так, як вона. Однозначно, що писати для дітей може не кожен письменник, навіть дуже високого ґатунку, бо для цього має бути специфічний спосіб мислення. Та й до вигляду дитячої книжки вимоги високі. Вона має бути повнокольоровою, в барвистій обкладинці, надрукована на якісному папері, а це вимагає більших витрат наїї видання.

Дитина повинна тішитися доброю книжкою, як іграшкою чи сувеніром. Найбільше моїх дитячих книжечок видані у Харкові. Частенько доводиться повторювати наклад, бо книжки затребувані у всій Україні. У співпраці з харківським видавництвом народилися книжечки "Пухнаста абетка", "Дитячий віршограй", "Про пухнастих і смугастих", "Чемний малюк", "Подорож у країну Ввічливості",' Віршики-веселинки".

Брала участь і у збірках дитячої тематики. Не соромно бути в одній компанії з Н. Забілою, М. Познанською чи В. Сухомлинським. Рада співпраці і з львівськими видавництвами: "Сподом", "Панорама", "Плай".

У видавництві "Свічадо" видала прозові книжечки для дітей різної тематики.

Вважаю, що казка повинна бути інтелектуальною, адже її хочуть читати не тільки дошкільнята, а й школярі середнього віку. У моїй творчій майстерні вже готова, але ще не видана, саме така інтелектуальна книга львівських казок "Байки старої Ратуші" - про Русалоньку, яка жила у фонтанчику на площі Ринок, Цукеркового  Князя, Шоколадну кам'яницю та інші цікаві місця Львова, які дитина може побачити, гуляючи містом. Інформація, до речі, подана достовірна, не зважаючи на те, що книга має назву "Байки...". Вишукую відомості про історію Львова в архівах для того, аби збагатити дитину новими цікавинками, вводячи їх у сюжет разом із казковими героями.

- Знаю, що Ваші поезії, казочки рекомендовані Міносвіти для позакласного читання для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Як це вдалося зробити?


- Видавництва розсилають книги за адресами обов'язкової розсилки Міносвіти самостійно вибрало мої твори (казочка "Дарунок святого Миколая", оповідання "Кольорові коси" та поезії). Зараз формують хрестоматію для шостого класу, в якій також будуть мої поетичні твори. Як це не дивно, але часто я й сама не знаю, де надруковані вірші та оповідання, а дізнаюся про це від друзів чи знайомих.

- Про що найчастіше пишете?

-  Про різне. Наприклад, дуже гарна книжка "Писанка, тираж якої попросили повторити священники, аби долучати до рідних традицій дітей з районів. Про пори року можна почитати у журналі "Ангелятко". Цікавий проект із композиторкою Ольгою Пенюк, яка написали кілька дитячих пісеньок, котрі будуть надруковані в журналі разом з нотами.

У мене мама - дошкільник, тому мені не чужі зацікавлення і проблеми малюків. Одна з моїх мрій - створення книжки-іграшки з рухомими сюжетними деталями. В Україні їх друкують тільки кілька видавництв. Звісно, така книжка потребує значних коштів та спеціальних технологій. Проте книжки-іграшки йшли б на "ура". Вірю, що, коли наша держава стане на ноги, тоді нарешті зрозуміють, що в дітей необхідно вкладати кошти насамперед.

- Частенько Ви гостюєте у телепрограмі "Хатка Левенятка ", захоплюючи малят казочками і поезіями.

- Це дуже мила і розумна телевізійна програма. А одним із найкращих телепроектів її авторів, на мою думку, є мюзикл "Великодній кошик", створений разом із Будинком творчості дітей та юнацтва Галичини на основі моїх поезій та п'єси "Весняна феєрія".

- Ви пишете психологічну прозу, новелістику, фентезі. Чим зацікавили щ жанри?

- Багато працюю зі студентською молодцю, тому й народжуються речі, які цікаві молоді. Будь-яка книжка повинна і додавати щось до інтелекту, і проходити через серце. Вона, в першу чергу, має виховувати. Я не сприймаю письменників, які пишуть популістські твори з елементами еротики і смакують деталі. Якщо в романах і трапляються такі моменти, то вони мають бути не брутальними, а естетично витриманими. Добре, якщо така книжка потрапить до рук людини, яка вміє диференціювати, що добре, а що зле. А підліток думає, що так має бути, адже так "книжка пише .

- Чим плануєте потішити читачів найближчим часом?

- Завершую повість. Маю чотири готові проекти, які чекають друку. Це "Байки старої Ратуші", поетичні збірки "Луна розплетених доріг", "Відлуння" та книга "Мачуха-чужина", в якій підняла болісну проблему заробітчанства.

- Як збирали інформацію до останньої книжки? Чи є уній "живі"розповіді, адже багато винниківчан змушені заробляти за межами України?

-  За таку тему я взялася не тому, що юна модна. Я справді знаю цю проблему зі всіма наслідками, які з неї випливають, - розпадаються родини, страждають діти... Коли була в Римі на семінарі "Проблеми духовності молоді", мала змогу багато спілкуватися з українками, які там працюють. Мені розповідали таке, що й родині воліють не казати Увійшли до книжки й розповіді моїх студентів, у яких батьки заробляють за кордоном. При написанні використано й інформацію про долю кількох винниківчан, прізвищ яких не називаю з етичних міркувань.

Розмовляла Лариса Кубська

Винники Plus  газети "Винниківський Вісник"

Читайте також:
 Публікації
 Винники
 Оголошення:

Читайте також:
Коментарі
avatar