Видатні винниківчани: Євген Врецьона - побратим Коновальця і Бандери
06.10.2011
Євген Врецьона - один з найбільш яскравих і втаємничених фігур українського націоналістичного руху 1920-1970 років. Він відіграв визначальну роль у виробленні зовнішньополітичних орієнтацій, тенденцій розвитку, тактики і стратегії українського націоналістичного руху під егідою Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів.

Євген Врецьона (псевдо - Беран, Волянський, Ганді, Турчишин) - видатний політичний і військовий діяч, один із найближчих сподвижників Є.Коновальця, народився 1 жовтня 1905 року у Винниках (вул. Піддіброва, 5). У часи визвольних змагань його батько був офіцером УГА. Мати походила з роду Банахів. Батьки з дитинства прищеплювали Євгену любов до України, виховували у християнському дусі. У Винниках він був одним із засновників української спортової організації "Дніпро".

Є.Врецьона в юнацькі роки, навчаючись у гімназії, став членом "Пласту" (курінь "Лісові Чорти"). У 1925 р. - керівником прогулянки об'єднаних гуртів 1 -го і 7-го пластових юнацьких куренів, де відбулася зустріч пластунів Західної України. Він завжди проявляв ініціативу та організовував нові форми пластової діяльності, як, наприклад, пластовий кооператив у Винниках.

Євген Врецьона увійшов до Української військової організації (УВО), створеної 30 липня 1920 року в Празі у відповідь на польський терор (і не тільки польський), пізніше - ОУН (з 1929 р.). До початкового складу УВО увійшли колишні Січові стрільці та вояки Армії УНР, керовані полковником Є.Коновальцем. Це перша політична сила, організована на заходах державотворчого націоналізму, в якій полковник Є.Коновалець накреслив програму і завдання нової революційної організації "Залізний командир": розраховує на власні національні сили, скеровує боротьбу як із полонофільством, так і з москвофільством.

УВО була елітарною структурою, кожен член якої - це, без перебільшення, індивідуальність. Є.Врецьона довгий час як чесна і порядна людина завідував партійною касою в ОУН. Був членом Студентської екзекутиви при Академічному домі у Львові. У 1927 р. він познайомився з Є.Коновальцем, став одним із найближчих дорадників полковника, а в лютому 1930 р. - обраний керівником військово-вишкільної референту-ри крайової Екзекутиви ОУН.

У 1930 р. ОУН у відповідь на репресії в Наддніпрянщині планувала здійснити замах на представника СРСР у Львові. Однак його організатори були заарештовані. Під час слідчого арешту померла мати Врецьони. Привезли Євгена у Винники польські поліцейські у кареті в кайданах, дозволивши побачити померлу маму лише кілька хвилин на катафалку. У ті трагічні миті ненависть до ворогів України зоріла з його очей.

Влітку 1931 Є. Врецьона підсудний у процесі над членами ОУН М.Ласійчуком і В.Саляком, разом з якими готував напад на радянське консульство у Львові. Був засуджений на 2 міс. й звільнений за відсутністю доказів.

З червня до вересня 1934 р Є.Врецьона - редактор спортивної націоналістичної газети "Готові" (1 вересня польська влада її закрила). Дописував до часописів "Технічні вісті" та "Студентський шлях", влаштував у Львові нелегальну лабораторію з виготовлення вибухівки для ОУН.

Є.Врецьона був політв'язнем концентраційного табору в Березі Картузькій (липень 1934-кві-тень 1936 рр.). Перебуваючи у Празі, бере активну участь у житті української громади у Чехії.

У 1938 -1939 нелегально перебуває на Закарпатті, де бере участь у визвольних змаганнях закарпатських українців. Входить до штабу Карпатської Січі під псевдо Волянський. До штабу увійшли також майбутні командири УПА Р.Шухевич ("Щука"), З.Косак ("Тарнавський"), Г.Барабаш ("Чорний") та ін.

Після поразки Карпатської України у березні 1939 р. потрапляє в мадярський полон. Зі споминів його сестри Іванни Врецьони відомо, що мадярські фашисти катували його до смерті, перебивши дві ноги. Подумавши, що він мертвий, кинули його до трупарні. кт, Бог був на його боці, вночі йому вдалося виповзти з неї на животі. Після звільнення проживає у Відні, Празі.

Коли розвалилася Польща, в 1939 р. переїжджає до Кракова, долучається до фракції ОУН(б), яка була створена у лютому 1940 р. Одружується з Ольгою Лобшинецькою (уродженкою с.Підберізці). Зі споминів його племінника А.Костіва, хоч і був невисокого зросту, Врецьона носив довгий пороховик, чорний капелюх і масивний портфель (у портфелі завжди був наган).

Влітку 1941р. переїжджає до Львова, де очолив команду поліції міста, яку ліквідували, а частину працівників заарештували, інші ж пішли у підпілля. Певний період був заступником шефа служби безпеки ОУН, у 1942 р. став одним з активних організаторів УПА. Член реферантури зовнішніх зв'язків ОУН (1943-1944).

У грудні 1943 р. у складі української делегації на військовому літаку з аеропорту Скнилів прибув до Будапешта для ведення таємних переговорів з начальником генерального штабу угорської армії (домовленості у справі нейтралітету і ненападу між угорською армією та УПА на території України). Військова співпраця між УПА та угорською армією тривала до березня 1945 р., коли Будапешт захопили радянські війська.

Покликаний до участі у Великому Зборі УГВР (відбувся 11-15 липня 1944 р. біля с. Сприня Самбірського повіту на Львівщині), стає членом Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

У серпні 1944-го переїжджає з родиною на Захід, у жовтні прибув до Італії для наведення контактів із західними альянтами. Згодом при переході до швейцарського кордону інтернований швейцарською владою й утримуваний у таборах праці. Після звільнення з табору йому вдається перевезти сина та дружину, а також дружину Степана Бандери на тимчасове проживання до Швейцаріїї, а згодом - і отримати громадянство. Член ЗП УГРВ.

У 1948-1950 рр. Є. Врецьона замість М.Лебедя виконував обов'язки президента ЗП УГРВ, активно дописуючи до видань "Сучасна Україна" та "Сучасність".

Мандруючи з наплічником горами Швейцарії, помер від серцевого нападу 4 лютого 1975 р. Похований у місті Базель (Швейцарія).

В 2006 р. у видавництві "Гадяч" вийшла праця Є.Врецьони "Фрагменти з життя та боротьби".

Зараз у Винниках проживають нащадки його рідної сестри Іванки.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

 Автор статті дякує за надану інформацію Андрію Костіву (внуку рідної сестри Євгена Врецьони Іванни Костів).

 Р. S. Депутати ВМР від ВО "Свобода" за власні кошти пропонують виготовити і встановити меморіальну таблицю на будинку, в якому народився і жив великий патріот України Євген Врецьона.


Читайте також:
Коментарі
avatar