На волосині від смерті
30.12.2011
Винники PlusЖиття - це не вистава, його не прорепетируєш... В екстремальних ситуаціях доводиться вирішувати питання, від яких залежить життя близьких людей. Хибний крок - і вже неможливо нічого змінити...

Скільки б не говорили про роль батька в родині, але зазвичай піклування про дитину бере на себе жінка. У більшості випадків, коли кепсько зі здоров'ям маляти, чоловіки від них відхрещуються, не маючи психологічної готовності до вирішення проблем, які впали на сім'ю. Як справжній голова родини повівся Андрій Зв'язок, зробивши усе, що міг, аби врятувати сина-немовлятка. Про перипетії боротьби за здоров 'я маленького Артура Андрій розповідає спокійно, але помітно, що заледве себе опанував, викуривши не одну цигарку перед нашою розмовою.

З бідою ця винниківська родина зустрілася неочікувано. Про негаразди й не підозрювали. Дружина Оксана завагітніла, почувалася добре. У подружжя народився гарний хлопчик, якого назвали Артуром. Коли малюку було три тижні, дитина пожовкла, перестала нормально їсти, рвала кров'ю. В одному із львівських медичних центрів поставили діагноз: "непрохідність шлунку", скерувавши маля на операцію. "Те, що діагноз неправильний, дізналися дуже швидко, - розповідає Андрій, - бо в Артура стався внутрішній крововилив. Лікарі шість годин спиняли кров. Після переливання крові з'явилася прохідність шлунку".

В дитячій реанімації хлопчик пролежав місяць, а з діагнозом лікарі так і не визначилися. Андрій розповідає, що вони з дружиною знемагали в безнадійному чеканні. "У медиків було кілька варіантів, але біля кожного стояв знак питання", - каже батько, підтверджуючи свої слова демонстрацією записів у медичній карті. Не знаючи, що робити, лікарі мали намір відіслати маля на обстеження в Київ. Час йшов. Знайомий хірург порадив подружжю не чекати і підказав адресу, де можуть дитині допомогти: це - Центр дитячого здоров'я у Варшаві.

Андрій швидко зібрався і поїхав у цю клініку. На роботі (працював торговим агентом, обслуговував Західний регіон України) не готові були чекати поки молодий батько вирішить свої проблеми, і... звільнили Андрія. Але у той час він на таке не зважав, бо всі думки були там, у Польщі. Андрій не знав мови, але батьківський страх втратити сина допоміг порозумітися з тамтешніми лікарями і домовитися про обстеження та лікування їхньої крихітки. Єдине, що примушувало хвилюватися, - для цього необхідно 80 тисяч гривень.

Суворі реалії сьогодення міцно прив'язують лікування недуг людей до їхнього гаманця. Де взяти стільки грошей Андрій не знав, але руки не опустив, приїхавши додому, назбирав потрібну суму. А далі сім'ї Зв'язків довелося боротися з бюрократичними перепонами та хабарництвом, аби перевезти дитину на лікування за кордон.

Правильна схема така: зі Львова потрібно їхати до Києва, де мають надати карету швидкої допомоги і доставити хворого до Варшави. Але на це потрібна космічна сума. Часу ж не було.

"Ми написали відмову від скерування до Києва, купили квитки на літак "Львів-Варшава", - розповідає Андрій. - Артур лежав у мене на руках непритомний, а я був змушений брехати на кордоні, що хлопчик спить, бо хвору дитину без скерування лікарів за межі України не пустили б".

Батько із вдячністю розповідає про тамтешню лікарню, зауваживши, що був подивований лікарською відповідальністю та фаховістю. Відразу взяли аналіз крові, поставили крапельницю. На ранок першого дня дитина відкрила очі, почала нормально їсти. Це зробили за одну ніч. Андрій, впевнено користуючись медичними термінами, продовжує: "Протягом п'яти днів зробили всі аналізи, а також біопсію печінки. Поставили діагноз: атрезія жовчних протоків. Сказали, що є 4 дні, щоб прооперувати дитину. Для цього потрібно ще 56 тисяч.

Я повернувся в Україну, ламаючи голову, як зібрати такі кошти. Вдячний багатьом винниківським людям: депутатам, підприємцям, які не відвернулися, а зрозуміли і допомогли мені врятувати сина, бо для нас така сума була нереальною".

Під час операції виявилося, що жовчних протоків з печінки взагалі не було. Жовч накопичувалася у печінці, а через це була сильна інтоксикація організму. Артурові підшили 12-канальну кишку "на пряму" до печінки. Одним словом, трішки обдурили природу і зробили прямий вихід жовчі в кишку. Це складна операція, що тривала 8 годин. Тоді Артурові було 2 місяці 110 днів.

Після операції мама була в палаті з малюком. За умовами лікарні тільки один родич міг знаходитися поряд з дитиною. "Лікарі увійшли в наше положення (на проживання в готелі у мене грошей не було) і дозволили мені спати в лікарні, - каже Андрій. - Я влаштовувався чи на підлозі, чи в їдальні, але не звертав на це уваги - думки були тільки про сина".

Результати лікування не забарилися. Через два тижні всі аналізи Артура нормувалися, він добре почувався, гарно їв, спокійно спав. Родина Зв'язків пробула у Варшаві місяць. "Коли виписували, дали координати лікаря-нейрохірурга зі Львова, яка в них підвищувала свій фаховий рівень, щоб допомагати дітям свого міста. Якби знали, якби медики розповіли, що є у Львові такий лікар, усе було і простіше", - переконаний Андрій....

Крок до виздоровлення маленького українця зробило і польське консульство, безкоштовно відкривши візи для родиш на рік.

Тато з радістю говорить, що їхнє крихітне дитятко видужує, але ще не обходиться без ліків, які привозять із Польщі. Андрій каже: "У січні знову поїдемо де Варшави на планову діагностику.

Польські медики розповіли що зі ста відсотків дітей 20 живуть нормально до старості, 80% потребують операції з пересадки печінки, яка коштує 60-70 тис. євро. Андрій і Оксана відкидають погані думки, сподіваються, що їхній син буде серед 20 відсотків щасливчиків, які назавжди забувають про хворобу.

Батьківська любов здатна творити дива, а Зв'язкам багато не потрібно - вони хочуть тільки здоров'я власному малюкові й не хочуть нікого звинувачувати (хоч могли б!), вимагаючи справедливого покарання за некваліфіковані дії та халатність (у статті свідомо не названі ні прізвища лікарів ні назви медичних закладів).

Лариса КУБСЬКА, газета "Винниківський Вісник"

Р.S. Андрій Зв'язок за спеціальністю бухгалтер, має досвід роботи торговим агентом. Допоможіть йому знайти роботу! (Телефон у редакції газети "Винниківський Вісник").

Приєднайся до сайту Винники Plus у acebookконтакті та в Однокласниках

Читайте також:

Читайте також:
Коментарі
avatar