Винниківська родина врятувала життя маленького Мазоха
05.06.2015
Від народження Леопольд був таким кволим, що батьки, аби уникнути смерті свого первістка, віддають його на вигодовування до української родини з Винник. Це й врятувало життя малого Леопольда.

27 січня 1836 р. у Львові в будинку, на місці якого сьогодні розташований "Гранд-Готель”, народився письменник із світовим ім’ям, засновник цілого напряму в модерній літературі - Леопольд фон Захер-Мазох.

Майбутній письменник народився на 9 році подружнього життя керівника поліції Леопольда Захера та його дружини Шарлотти фон Мазох. Від народження Леопольд був таким кволим, що батьки, аби уникнути смерті свого первістка, віддають його на вигодовування до української родини з Винник. Це й врятувало життя малого Леопольда.

Син начальника поліції, вигодованець української селянки

Коли Леопольду виповнилося 12 років сім’я переїхала до Праги. Там він вивчає німецьку мову, якою й пише свої літературні твори. Однак враження дитинства, які він всмоктав з молоком української годувальниці, не полишали його все життя. Багато з пережитого та почутого з дитинства він вплітав згодом у свої літературні новели та романи.

Захер-Мазох докладно вивчав мову, звичаї та перекази народів Галичини. Він – автор таких літературних збірок як ”Галицькі оповідання” (1876), "Єврейські оповідання” (1878), ”Польські єврейські оповідання” (1886). Таким чином він був чи не першим автором, який відкрив для німецької літератури народне життя Східної Європи. Так у повісті ”Криваве весілля у Києві” він вперше у художній формі переповів легенду про розправу київської княгині Ольги над древлянами.

Відомий тогочасний галицький журналіст і літератор Левко Сапогівський так писав про письменника: ”Захер-Мазох перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої тяжко навіть межи нашими авторами знайти”.

Онук ректора, професор львівського університету

По материнській лінії Леопольд фон Захер-Мазох був онуком професора і тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха.  Він успішно навчається в університетах Праги та Грацу, де вивчає математику та історію, юриспруденцію. У 19 років стає доктором права.

Леопольда фон Захер-Мазоха запрошують читати лекції з історії до Львівського університету. Однозначного підтвердження того, що він прийняв це запрошення, серед дослідників його життя немає. Однак замальовки про Галичину, які трапляються у його творах, дають підстави вважати, що вони не можуть ґрунтуватися лише на спогадах дитинства.

У 1856 р., працюючи приват-доцентом університету Грацу, він анонімно публікує перший роман "Одна галицька історія. Рік 1846”. Відтоді починаються його літературні пошуки. Він пробує себе у різних жанрах – історичних дослідженнях (наприклад ”Повстання в Ґенті в часи правління Карла V”), пише п'єси, фейлетони, літературно-критичні твори, засновує і редагує журнали, які, проте, виходили недовго. Оскільки літературна та видавнича діяльність були малоприбутковими, він тривалий час поєднував її з академічною діяльністю.

Після успіху роману ”Дон Жуан з Коломиї”, написаного французькою мовою й опублікованого в одному паризькому журналі (1872) Захер-Мазох вирішує повністю присвятити себе літературі.

Кавалер ордену Почесного Легіону, співець… батога та хутра

Літературні здібності у майбутнього письменника виявились ще у ранньому віці. На специфічний напрям його уподобань вплинули ліберальне родинне виховання та… враження дитинства.

Якось, граючи у піжмурки зі своїми однолітками, він сховався у спальні батькової родички – графині Ксенобії і став свідком того, як спочатку графиня привела туди коханця, а через кілька хвилин у спальню вдерся її чоловік з двома друзями. Графиня побила та вигнала трьох непроханих гостей, коханець втік, а Леопольд необачно видав свою присутність, після чого графиня побила і його. Проте від її ударів хлопчик відчував незрозуміле задоволення.

Переживання дитинства, які були пов’язані з сексуальною насолодою від підкорення фізичному та емоційному насильству з боку жінки, він відобразив у творах. Відтоді Захер-Мазох сприймає жінок як істот, яких треба любити і водночас ненавидіти, а батіг та хутро, яке полюбляла вдягати графиня, стали постійними образами його творчості.  Майже автобіографічний характер мають його романи ”Розлучена жінка” та "Венера в хутрі’’ (1870).

Твори Захер-Мазоха перекладають багатьма європейськими мовами та видають масовими тиражами. Особливої популярності письменник набуває у Франції, де його творчістю захоплювалися Г. Флобер, батько та син Дюма, Е. Золя, А. Доде та інші. 1886 р. президент Франції нагороджує Захер-Мазоха вищою відзнакою – орденом Почесного Легіону.

Чоловік і… раб жінок

Леопольд фон Захер-Мазох одружився зі своєю палкою прихильницею Авророю фон Рюмслін. Вона теж починає писати, взявши собі за літературне псевдо ім’я героїні роману "Венера в хутрі” – Ванда фон Дунаєва.

Жадібність дружини змусила письменника вдатися до заробітчанства, продукуючи невибагливі новели cумнівного художнього рівня. Тема знущання деспотичної жінки над слабким чоловіком стає провідною у творах письменника і з плином часу стає настільки виразною, що віденський психолог Ріхард фон Крафт-Ебінг називає сексуальну патологію, що характеризується отриманням задоволення від болю та підкорення – мазохізмом, а самого письменника – ”батьком однієї перверсії”.

Довівши чоловіка до такого стану, Аврора покидає його й пише популярні у читачів мемуари ”Повість мого життя”. Письменник одружується вдруге з молодшою за себе на 20 років гувернанткою своїх дітей, з якою проте теж не зазнає щастя.

1881 року Захер-Мазох оселився у Ляйпцігу, а останні роки свого життя провів у німецькому селищі Ліндгайм у Гессені, де й помер 9 березня 1895 року.

Автор: Юрій Шведа, джерело: ZAXID.NET


Читайте також:
Коментарі
avatar