Родина українських патріотів Раків у Винниках
26.08.2012
Винники пишаються своїми земляками — видатними діячами держави, релігії та культури, а також тими, хто був тісно пов’язаний з життям міста. Про українських патріотів з родини Раків розповідає Андрій Байцар, депутат ВМР, доцент ЛНУ ім. І. Франка.


Антін Рак (1876р.-1958р.)
Рак Антін ( 1876 р. с. Сурохів Ярославського повіту (Галичина) – 1958 р. м. Відень (Австрія). Був суддею апеляційного суду у Львові, засланий на Сибір (1915-1921 рр.). Голова Товариства прихильників мистецтва у Львові (1930-1939 рр.), співробітник журналу «Життя і право». Громадський діяч у Любачеві, Стрию, Львові а також у Винниках.

Антін Рак належав до найзаслуженіших для української справи людей у Винниках і повіті. Весною 1908 року А.Рака призначено до повітового суду т.зв. комісаром для спростування ґрунтових книг(приміщення суду знаходилося на теперішній вулиці Івасюка 5). Населення не німецьких країв тодішньої австро-угорської монархії не могло погодитися з німецькою доктриною, за якою перенесення  прав на нерухомість може наступити тільки на підставі писемної згоди і запису в ґрунтові книги. В селах і далі мав силу старий слов'янський звичай переносити речеві права усно, зокрема ж права власності. З часом дійшло до того, що фактичний стан не збігався з записами в ґрунтових книгах. Це мав виправити новий закон.

Роль комісара для спростування ґрунтових книг у галицьких умовах була важлива, бо чесний суддя міг допомогти нашим часто неграмотним селянам. Незабаром виявилося, що суддя Рак - це „білий крук" між суддями-українцями. Це були часи австрійсько-польської влади, за якої державного урядовця вважали великим патріотом, якщо він ходив до церкви, вживав рідну мову, читав свої часописи тощо. Тому здавалося дивним, коли суддя Рак влився в українське патріотичне життя у Винниках та навіть став провідником його.

З українськими сторонами в суді він вживав українську мову і нею ж видавав судові рішення. На закид тодішнього начальника cуду - москвофіла, що в суді немає стільки писарських сил, які знали б українську мову, холодно відповів, що треба змінити мовні закони або – писарів. Читальня «Просвіти» була йому другим домом, тоді як австрійському судді було небезпечно брати участь у народній праці. Коли в неділю 12 квітня 1908 року прийшла вістка про атентат на намісника Галичини Потоцького, суддя Рак сказав у читальні: «Добре зробили! Те належалося вже давно тому лайдакові (Потоцькому), як і всім старостам та іншим польським цуцикам». На такі слова тоді треба було мати відвагу.

Суддя А. Рак проводив свою діяльність у Винниках і в цілому повіті, дбаючи про національне й економічне піднесення селян. Його заходами читальня «Просвіти» у Винниках набула більшу площу з будинком у центрі містечка від Крайового виділу. В цей час з 1907 р. по 1914 р. головою винниківської «Просвіти» був Володимир Левицький. А. Рак був заступником голови - секретарем «Просвіти». Нажаль, сьогодні будинок «Просвіти» в жалюгідному стані.У Винниках він створив відділення Національно-демократичної партії.

По закінченні праці над ґрунтовими книгами його переведено до окружного суду в Тернополі. Його діяльність там, мабуть, була така сама, бо під час московської окупації в 1914-15 роках його вивезено було в Сибір одним з перших. Там він пробув до 1921 року, а після повернення нові окупанти-поляки прийняли його на працю як суддю.

Він був професійним правником, за що його цінили поляки. Навіть притягнення до судової відповідальності  його сина Ярослава у процесі Степана Бандери за вбивство польського міністра Пєрацького не принесло судді Ракові ніяких небезпечних наслідків: тоді як його син відповідав перед судом, батько виконував обов'язки окружного судді у Львові. Щойно пізніше його переведено на  до м.Тарнова, де його застала Друга світова війна. Від 1944 р. жив у Відні. Помер там же в 1958 році.

Рак Софія (1882 р. уроджена Скобельська; с. Жуків Любачівського повіту (Галичина)  - 1963 р., м. Відень) - дружина Антіна Рака, громадсько-суспільна діячка, голова товариства «Сирітський Захист» у Стрию (1924-1927 рр.) і «Українська Захоронка» у Львові (1928-1939 рр.). Померла у Відні у 1963 р.

Рак Ярослав Антонович (син Антіна і Софії Раків) – (1908 р. м. Винники - 10 вересня 1989 р.) У 1930-х роках член Українського  Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортивного клубу. Член ОУН, один із підсудних у Варшавському процесі за вбивство польського міністра Б. Пєрацького (1934 р.). Після двомісячного процесу у Варшаві суд виніс обвинуваченому Ярославу Ракові сім років ув’язнення за те, що він нібито з Катериною Зарицькою допомагали деяким підсудним після атентату нелегально перетнути польсько-чехословацький кордон. У 1939-1940 рр. керівник відділу молоді УЦК у Кракові; 1941-1944 рр. в’язень німецького табору в Освенціумі; 1945-1953 рр. – член Головної Пластової Старшини і з 1970 р. голова Координаційної Виховно-Освітньої ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки.

Читайте також:
Коментарі
avatar