Цікаві факти про Винники від Андрія Байцара
07.09.2012

Винники, 60-і роки ХХ ст. фото: О. Комендяк
Депутат Винниківської міської ради, доцент ЛНУ ім. І.Франка Андрій Байцар продовжує знайомити з цікавими фактами природи та  історії Винник. Цього разу читачі познайомляться з географічним положенням нашого міста, тобто розміщенням Винник на земній поверхні по відношенню до інших територій або об'єктів.

Винники — місто районного значення у Львівській області України. Підпорядковане Личаківському району міста Львова, має власний орган самоврядування — міську раду та свій бюджет. Герб Винник — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 року. Розроблений  Андрієм Гречилом та  Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис -у золотому полі синє гроно винограду з зеленим листком. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.

Довідка: Першим відомим власником Винник був львівський війт німецького права Матій Бертольд, який отримав маєтки поблизу Львова від князя Лева Даниловича (1264-1301 рр).

Право на володіння цими землями нащадкам Бертольда згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому магдебурзьке право. Створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

На зламі XVII-XVIII століття Винники переходять у володіння родини Тарло, а у 1730-му році їх викупив белзький староста Станіслав Потоцький (за Станіслава Потоцького Винники вже згадуються як село) Потім він передав ці маєтності своєму племіннику Францішку Потоцькому, а в 1750-му році родина Потоцьких продала Винники львівському суфрагану Самуелю Гловінському (останній власник містечка). С. Гловінський, запросив до Львова монахів ордену піярів, передав їм у тимчасове користування свої маєтки у Винниках і сусідніх Підберізцях, а також винниківський замок. С. Гловінський у 1778 р. передав замок в дар цісаревій Марії-Терезії.

1779 року австрійський уряд зробив Винники казенним містечком у Львівській окрузі й заснував у ньому тютюнову фабрику. Містечко стало одним з волосних центрів Львівського округу, а пізніше -повіту. Львівський округ — адміністративна одиниця Королівства Галичини і Лодомерії у складі Австрійської імперії.

Львівський округ створений 1782 року. Існував до 1867 року, коли було скасовано округи і залишено лише повітовий адміністративний поділ (повіти виділені у складі округів у 1854 році.В Львівському окрузі було 4 міста, 2 містечка та 173 села. До 1867 року було 5 повітів: Львівський, Винниківський, Янівський, Городоцький, Щирецький.  Після адміністративної реформи кількість повітів було скорочено, а округ скасовано

Герб Винників доби австрійського панування мав суто "промовистий" зміст. Його опис зберігся в реєстрі, складеному 1897 року офіціялом львівського архіву Ф.Ковалишиним: "На срібному тлі зелена галузка винограду з гроном"

У Польщі 1933р. було введено в дію новий закон про місцеве самоврядування. Відповідно до нього, Винники отримали статус міста.

У 1940 р. статус міста Винникам підкріплено  радянським режимом.

Під час німецької окупації (1942-1944рр.) Винники та близько 20 навколишніх сіл введено в адміністративні межі Львова.

Після війни Винники стали районним центром (з 1945р.). Винниківський район проіснував до 1959р. Рішенням Львівського облвиконкому 26 вересня 1959р. Винники підпорядковано Червоноармійській районній раді Львова.

Винники знаходяться на схід за 6 км від Львова. Населення близько 16 000 осіб. На заході місто межує зі Львовом, на півночі – з селами Лисиничі і  Підбірці, на сході – з селами Підберізці і Чишки, на півдні – з селами Волиця і Чишки.

Координати Винник 49° 48' 56" Пн.ш і 24° 07' 47" Сх.д. Площа міста- 6,6 км2.

У Винниках 113 вулиць. Найдовша вулиця — Івана Франка (170 будинків), а найкоротша — Жупан (5 будинків). Найчисленніша за кількістю мешканців вулиця Кільцева —  понад 3000 осіб.

Протягом останнього десятиріччя у Винниках споруджено ряд багатоквартирних житлових будинків, розбудовуються нові райони. У місті з'явилися новий ринок, комплекс торгівельних павільйонів, крамниць, працюють приватні підприємства.

Місто Винники має вигідне географічне положення, яке сприяє  розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико – археологічні, культурні та природні туристично – краєзнавчі ресурси.

Місто Винники має добре транспортне сполучення. Через місто та околиці проходять автомобільні дороги Львів‒Тернопіль (Н-12) та Київ‒Чоп (М-06). Це транспортні артерії, якими здійснюються основні туристичні перевезення: за маршрутами «Золота підкова», а також поїздки до Галича, Коломиї, Яремче, Ворохти, Косова тощо.

Територіально Винники розміщені на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма.

Грядове Побужжя є цілком оригінальним природнм ландшафтом лесового лісостепового типу із значною участю природних комплексів поліського типу (боліт і лук), які займають тут понад 30% загальної площі ландшафту. Лесові природні комплекси пов’язані з грядами, що простягаються із заходу на схід паралельними смугами. Їх ширина від 1 до 4 км., а довжина понад 10 км. Вони піднімаються над долинами на 25-30 м, вершини гряд плоскі, злегка хвилясті, іноді круто обриваються до річкових долин.

В цілому Грядове Побужжя складається з шести гряд, які простягаються від Розточчя в східному та південно-східному напрямах до долини Західного Бугу. З півночі на південь йдуть Смереківська, Куликівська (або Дорошівська) з Яричевським валом, Грядецька, Малехівська(або Дублянська), Винниківська і Дмитровецька (або Чижиківська) гряди, абсолютні висоти яких досягають 250-260 м, а відносні 20-30 м. Гряди поділені широкими (1-4 км) плоскими, частково заболоченими долинами з невеликими річечками.Ширина міжгрядових долин свідчить про діяльність льодовикових вод.

Більшу частину Винник і околиць займають Винниківська і Дмитровецька (Чижиківська) гряди. Північна частина Винниківської гряди розміщена між селом Кривчиці (тепер в межах Львова) та містом Винники.

Давидівське пасмо являє собою ніби південно-східне продовження Розточчя і має такі характерні ознаки: а) різка асиметричність схилів; північно-східний схил утворює уступ, що круто спускається до Грядового Побужжя, тоді як південно-західний схил непомітно переходить у Львівське Опілля; б) значні висоти, які перевищують місцями 400 м над рівнем моря; в) висока лісистість, особливо північно-східного крутого схилу, з поширенням дубово-букових лісів.

 Андрій Байцар, депутат ВМР, доцент ЛНУ ім. І. Франка.

Читайте також:
Коментарі
avatar