Видатні винниківчани: Левицький Володимир Лукич
20.09.2012
Володимир Левицький
(02.09.1856—06.10.1938)

фото: histans.com

2 вересня минуло 156 років від дня народження Левицького Володимира (псевдонім Василь Лукич) — письменника і громадського діяча, дійсного члена НТШ (з 1926 року), голови товариства «Просвіта» у Винниках (1907-1914рр.).
        
Народився Володимир Лукич 2 вересня 1856 р. у с. Белзці (тепер с. Гончарівка Золочівського району). Закінчивши юридичний факультет Львівського університету (1880 р.), Володимир три роки займався судовою практикою, потім працював нотаріусом у Болехові, Стрию, Станіславові та Винниках. З 1875р. брав активну участь в українському літературному процесі Галичини.

У 1875р. в альманасі «Ластівка» з'явилися невеликі оповідання «Премудрий жид» та «Музика у вовчій ямі», загадки для дітей. У 1880 р. Василь Лукич опублікував у журналі «Зоря» історико-літературознавчу розвідку про Марусю Чурай.

Левицький значну увагу приділяв налагодженню літературних і культурних взаємин з Наддніпрянською Україною.

Співредактор журналу «Друг» і альманаху «Дністрянка», разом з Іваном Франком склав антологію української поезії (1881р.). Редактор альманаху «Ватра» (1887р.), журналу «Зоря» (1890 –18 96рр.), у якому ввів фонетичний правопис і зробив його всеукраїнським журналом.

Другу половину свого трудолюбивого життя  Володимир Левицький провів у Винниках, він жив у віллі кін. XIX - поч. XX ст., яка збереглася дотепер (вул. Галицька 71). У 1897 році Левицького призначають нотарем у Винниках. До його обов’язків належали спадкові справи, шлюбні угоди, різні правові акти, тощо. Діловодство Володимир Левицький вів виключно українською мовою. Цей факт мав великий вплив на селян, які вперше на практиці бачили рівноправність української мови в уряді.

Українці Винник звернулися до нотаря Левицького з проханням очолити товариство «Просвіта». В 1907 році його вибирають головою місцевої «Просвіти». Вибух війни 1914 року припиняє діяльність Левицького у Винниках з великими втратами для української справи. Знаючи, що може чекати його від московських «визволителів», він переховується у Львові.

Після відходу московських військ зі Львова в 1915 році, Левицький відразу зголосився до «Просвіти» для відновлення припиненої царськими заборонами діяльності. Найбільшою потребою було видати календар «Просвіти» на 1916 рік. Тоді бракувало співробітників – одних вивезли в глибину Росії, інші під час війни емігрували до Відня, було багато технічних перешкод. Але Левицький переборов усі труднощі, і календар вийшов своєчасно, своїм змістом і оформленням зайнявши одне з провідних місць серед подібних видань.

Перша світова війна завдала великої шкоди Винникам, частина будинків згоріла разом з тютюновою фабрикою, дім Левицького також зазнав ушкоджень. Під час Визвольної боротьби в 1918 році, Винники на довгий час опинились  у прифронтовій смузі.

В 1923 році передчасно помер його зять Роман Ганінчак – колишній член Головної управи Товариства «Просвіта», радник державних залізниць, проживши лише 45 років.

У 1926 році Головна управа «Просвіти» іменувала Василя Лукича своїм почесним членом.

В 1933 році померла Ольга Левицька, дружина письменника. Вона брала участь у національному русі, складала  багаті жертви на церкви, товариства  бідних. У «Просвіті» створила степендійний фонд свого імені (виділила готівкою 600 крон).

Володимир Левицький помер 6 жовтня 1938 року і похований на Личаківському у цвинтарі у Львові.

 Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім. І.Франка, депутат ВМР


Читайте також:
Коментарі
avatar