Польський король Ян II Казимир і магдебурзьке право у Винниках
06.10.2012
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому магдебурзьке право. Створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

Довідка. Магдебурзьке міське право (Jus theutonicum magdeburgense) - середньовічне право міст на самоврядування - починає свій відлік від привілеїв 1188 p., які отримало німецьке місто Маґдебур( від архиєпископа). Разом з німецькою колонізацією воно в тій чи іншій формі прийшло у Східну Європу, узвичаїлося серед її міщан і проіснувало тут набагато довше, ніж в німецьких містах.

Захопивши Галичину, Казимир III (на фото) відкриває дорогу широкому напливу німецьких колоністів і пропагує розповсюдження німецького права в цих землях. Грамоти на використання магдебурзького права отримали Сянок (1366), Тичин і Судова Вишня (1368), ним послуговувались Перемишль ще до 1353 р., Галич, Переворськ та Ярослав до 1351 р.

Значне поширення магдебурзького права припадало на кінець панування Казимира III, тобто на другу половину XIV ст.Власне до цього періоду належить відома грамота Казимира III про надання Львову магдебурзького права (17 червня 1356 р.). Однак, вона була не так локаційною, як релокаційною, тобто нею не запроваджувалось у місті німецьке право, а лише підтверджувалось.

«1666 р., 17 травня, м. Варшава. Підтвердна грамота короля Яна Казимира привілею С. Замойського та перетворення с. Винники на місто на магдебурзькому праві

В ім’я Боже амінь.

На вічну пам’ять про справу. Ян Казимир, Божою милістю король польський, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, самогітський, лівонський, смоленський, чернігівський, а також шведський, готський, вандальський дідичний король.

Сповіщаємо цим нашим листом усім і кожному, кого це має цікавити.

Нам подали від імені шляхетного Стефана Замойського уклінне прохання про наш дозвіл на фундування і влаштування містечка у його власному спадковому селі Винниках...

...ми даємо й дозволяємо цим у згаданому містечку, званому Винниками, запровадити магдебурзьке право для вільного користування ним усіма у встановлених границях містечка й назавжди переводимо його з польського права на міське право, що зветься тевтонським чи магдебурзьким у всій його протяжності, що даємо і дозволяємо, а також усуваємо зі згаданого містечка усі земські права, як би вони не називалися й від кого б не походили...

А магістрат цього містечка Винники має повне право судити всі як цивільні, так і кримінальні справи, крім смертних вироків, викрадання, вбивства, скалічення членів, отруєння і всіх подібних судових випадків, у межах і границях цього містечка відповідно до тевтонського права.
Вибори ж у цьому містечку у всі роки, скільки їх буде відпущено фундаторові цього містечка, а потім за його спадкоємців і власників, мають відбуватися на свято святого Івана Хрестителя, і на них мають вибирати одного бурмистра й чотирьох райців, яких має вибирати й затверджувати згаданий фундатор, а війта призначати, й у всі роки в це свято так вільно має чинити фундатор.

На знак вірності чого підписуємо нашою рукою і стверджуємо королівською печаткою.

Дано у Варшаві дня 17 місяця травня року Божого 1666, нашого польського і шведського королювання 18 року.
Ян Казимир король. Місце великої канцелярської печатки. Звірено з записом»


Ян II Казимир Ваза (22 березня 1609, Краків — 16 грудня 1672, Невер), король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської.

До обрання на польський престол був кардиналом. Обраний за підтримки Б. Хмельницького, всі свої зусилля спрямовував на придушення Української революції. Майже все правління Яна Казимира пройшло у безперервних війнах. У 1649, 1651, 1653 рр. особисто очолював посполите рушення на Україну.

Своїм універсалом від 6 липня 1649 р. позбавив Б. Хмельницького влади і затвердив гетьманом С. Забузького. Однак після фактично програної битви під Зборовим змушений був 18 серпня 1649 р. укласти з Б. Хмельницьким мирний договір. У червні-липні 1651 р. завдав тяжкої поразки українській армії під Берестечком. У жовтні-грудні 1653 р., блокований під Жванцем, уник остаточного розгрому завдяки зраді хана.

Коли Польща зазнала воєнної поразки у війні з українсько-шведсько-бранденбурзько-семигородською коаліцією (1655—1657 рр.), врятувався з критичного становища, пообіцявши польський трон після своєї смерті московському цареві. Цим забезпечив укладення перемир'я з Росією, яке, в свою чергу, розвалило антипольську коаліцію. В 1663— 1664 рр. разом з правобережним гетьманом П. Тетерею зробив останню спробу повернути під владу Речі Посполитої Лівобережну Україну. Після смерті дружини зрікся престолу і виїхав до Франції, де дістав у довічне користування абатство Сен-Жермен-де-Пре.

 Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім.І.Франка, депутат ВМР 
Andro1966@ukr.net
Фото: http://uk.wikipedia.org/

Читайте також:
Коментарі
avatar