Винники у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії у 1772 р. — 1914 р.
08.10.2012

Марія Терезія Вальбурга Амалія Кристіна
фото: wikipedia.org
Винники за свою багатовікову історію, входили в склад багатьох держав. Але розквіт нашого міста припадає на правління  Габсбурґів.

Внаслідок першого поділу Польщі(1772) Галичину включили до складу володінь Габсбургів. Тут було створено окрему провінцію — «Королівство Галичини і Володимирії» (Königreich Galizien und Lodomerien), до складу якої увійшли не тільки українські етнічні землі (Східна Галичина), а й південна частина Польщі з містом Краковом (Західна Галичина). Після встановлення тут панування Габсбурґів для господарського та культурного піднесення краю уряд провів ряд реформ: спроба ліквідації кріпацтва і пом'якшення панщини, запровадження нового судочинства, утворення ряду навчальних закладів для українського населення, відновлення Львівського університету (1784) та Галицької греко-католицької митрополії (1808).

У цей період С. Гловінський (1778) - львівський суфраган (останній власник Винник) передає винниківський замок в дар цісаревій Марії-Терезії. 1779 року австрійський уряд зробив Винники казенним містечком у Львівській окрузі й заснував у ньому тютюнову фабрику.

Марія Терезія Вальбурга Амалія Кристіна (нім. Maria Theresia Walburga Amalia Christina; 13 травня 1717, Відень — 29 листопада 1780) — ерцгерцоґиня Австрії, король Угорщини (саме так, оскільки Угорщиною в принципі не може правити жінка) з 25 червня 1741, королева Богемії з 20 жовтня 1740 , Королева Галичини та Володимерії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотарингського, обраного імператором 1745 року). Правління Марії Терезії — епоха активних реформ. Майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. Було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Марія Терезія видала Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.Серед її численних дітей — два імператори (Йосип II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції- Марія-Антуанетта.

Йосип II почав Нову добу для цілої Австрії, зокрема для Галичини. Замість старого феодального устрою Йосип II запланував запровадити Нову систему, почавши її якраз з Винник, дарувавши волю селянам. Винники-перший населенний пункт Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р. 1785 р. — закладено німецьку колонію Вайнберґен (Винна гора). У 1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні з’єднує Винники зі Львовом.

Йосип II (нім. Joseph II; 13 березня 1741 — 20 лютого 1790) — король Німеччини з 27 березня 1764, обраний імператором Священної Римської імперії 18 серпня 1765 року, самостійно правив лише починаючи зі смерті матері 1780; 29 листопада 1780 року успадкував від неї володіння Габсбургів — ерцгерцоґство Австрійське, королівства Богемське та Угорське, королівство Галичини та Володимерії. Проводив політику протекціонізму економіки країни і намагався створити єдиний внутрішній ринок. В 80-х роках провів ряд реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії. Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а 1781 р. скасовано особисту залежність селян. Проведені Иосифом II реформи викликали широкий позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики.Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою, адміністративні —загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління він скасував власні реформи, крім селянської та запровадженої віротерпимості.

Імператор Йосиф II був одним із представників освіченого абсолютизму. Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.

За матеріалами М. Влоха, у Винниках побував австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною в 1817 році і особисто відвідав фабрику тютюну та оглянув виробництво. Франц I з своєю дружиною Кароліною Авґустою відвідав Львів 10 липня 1817 року.
За правління Франца I, у Винниках, 1 лютоо 1796 року відновлено договір про знесення панщини на наступні 16 р., а у 1835 р. — започатковано перший в Україні регулярний громадський транспортний маршрут — багатомісний кінний екіпаж, що сполучав середмістя Львова з Винниками.

Франц I (нім. Franz II. Joseph Karl; 12 лютого 1768, Флоренція — 2 березня 1835, Відень) — король Німеччини (римський король) з 1792 року, імператор Священної Римської імперії німецької нації (останній імператор) з 1792 по 1806 р., перший імператор Австрії з 1804 р. до самої своєї смерті. У якості імператора Австрії (а також короля Богемії та Угорщини, короля Галичини та Володимерії з 1792 року) носив династійний номер Франц I.

1 березня 1792 року смерть Леопольда II призвала його на престол Австрії.Ще Леопольд II, у лютому 1792 року, уклав союзну угоду з Пруссією проти Франції; у квітні Франц розпочав війну.1794 року Франц вирушив до чинної армії. Після нерішучого бою при Турне, у червні 1794 року, Франц повернувся до Відня. Перемоги генерала Бонапарта в Італії змусили й Франца до невигідного миру в Кампоформіо (17 жовтня 1797 року), за яким Австрія втратила Нідерланди й Ломбардію, але отримала Венецію, Істрію й Далмацію.
У 1799 році Франц долучився до коаліції з Росією та Англією проти Франції, але поразки при Маренго та Гогенліндені змусили його погодитись на вкрай тяжкий для Австрії Люневільський мир.Коли Наполеон став явно прагнути до проголошення Франції імперією, то ще раніше, ніж це сталось, Франц проголосив себе імператором Австрії (11 серпня 1804 року).

У 1805 р. імператор Франц I на 12 років закрив Львівський університет, погодившись на повторне відкриття тільки за умови «вигнання» з його аудиторій польської і русинської (української) мов.

1805 року він приєднався до Третьої коаліції Росії, Швеції та Англії проти Франції. 2 грудня 1805 року відбулась Аустерліцька битва трьох імператорів, у якій брав особисту участь й імператор Франц. 26 грудня 1805 року він уклав Пресбурзький мир, за яким йому довелось пожертвувати Тиролем та Венецією. 6 серпня 1806 року він зрікся корони Священної Римської імперії. Втрати Австрії у останній війні були такими тяжкими, що у новому союзі Пруссії з Росією та війні 1806—1807 років Франц не був здатним взяти участь. У 1809 р. він вчетверте оголосивши війну Франції, але поразка при Ваграмі змусила його укласти Шенбруннський мир (14 жовтня 1809 року), за яким Австрія втратила Іллірію й досягла апогею своїх нещасть.
Після особистих перемовин з Наполеоном у Дрездені, в травні 1812 року, Франц змушений був відправити свої війська проти Росії; але в липні 1813 року він долучився до союзників, що воювали з Наполеоном. За першим Паризьким миром він повернув більшу частину втрачених земель.
З 1815 року до смерті Франца у Австрії господарював мир.

Винники поступово розвивалися і за інших монархів.

1842 р. — збудовано Церкву Воскресіння Господнього (перша згадка датується 1515 р.).1848 р. — марш через Винники російських військ, що йшли на допомогу Австрії придушувати угорське повстання. 16 квітня 1848 р. — скасування панщини на галицьких землях (на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії).1889 р. — збудовано стінову дзвіницю на території костелу.

19 січня 1896 р. відбулися установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк. 1909 р. — відкриття залізниці «Персенківка — Винники — Перемишляни — Бережани — Підгайці».1913 р. — встановлено перший на західноукраїнських землях пам'ятник Т. Г. Шевченкові.

 Андрій Байцар,  Доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР

Читайте також:
Коментарі
avatar