Договір про здачу Львова Червоній армії поляки підписали у Винниках
23.10.2012

Зустріч німецьких та радянських солдатів
фото: wikipedia.org
Другу світову війну розв’язали два агресори, які Пактом Молотова-Ріббентропа фактично стали союзниками у воєнній кампанії 1939 р. у Галичині. Отже, 1 вересня німецькі війська (62 піхотні і танкові дивізії, загалом 1,6 млн. вояків) завдали могутнього удару польській армії, яка мала лише 24 піхотні, 8 кінних і одну бронемоторизовану дивізію, загалом 440 тис. жовнірів.

А вже 12 вересня німецькі війська розпочали бої за Львів. 17 вересня у війну нарешті вступив СРСР (800 тис. бійців), зайнявши того ж дня Тернопіль. А 19 вересня між союзниками несподівано зав’язався бій у Винниках. На цей час галицьку столицю захищав 15-тисячний польський гарнізон генерала В. Лянґнера.

Другу світову війну винниківчани зустріли зі страхом. Поляки почали заарештовувати свідомих українців. Люди ховалися по лісах і ночували по стодолах, бо вдома було небезпечно.

Через Винники переїзджали втікачі з корінної Польщі, автобуси з родинами офіцерів їхали аж з Познані в напрямку на Румунію, виснажені польські солдати групами верталися до Львова із сходу. Солдати були змучені, голодні і зневірені. Ходили по хатах винниківчан і просили їсти, люди давали їм що мали. Німецькі бомби почали падати на Винники з перших днів війни. Масштабне бомбардування розпочалося у неділю, 17 вересня опівдні, коли люди виходили з церкви. З-за гори від Львова виринула хмара літаків. Німці скинули декілька десятків бомб. Біля двадцяти людей було вбито, декілька десятків поранено. Німецькі бомби зруйнували кілька будинків, повалили телеграфні стовпи.

19 вересня у Винники одночасно зайшли радянські та німецькі війська. Польські поліцаї знаходилися у тютюновій фабриці, але німці їх швидко з звідти викурили і вони перемістилися у ліс, звідки почали стріляти по людях.

19 вересня о 2 год. ночі червоноармійці здійснили першу атаку на Львів – польські барикади і лінію оборони на Личакові. А пополудні того ж дня між німцями і червоноармійцями несподівано зав’язався несанкціонований командуванням бій у Винниках. Гітлерівці підбили тоді дві бронемашини, один танк, убили трьох і поранили чотирьох червоноармійців. Радянські танкісти завдали удару у відповідь: підбили три протитанкові гармати, загинули три німецькі офіцери і кілька солдат, дев’ять було поранено. Бій відбувався в районі тютюнової фабрики і біля польського товариства «Сокіл» (сьогодні супермаркет «Рукавичка» на вул. Галицькій). Через деякий час стрілянина між союзниками закінчилася і почалося братання.

Це було перше в історії Другої світової війни німецько-радянське братання і одночасно перша німецько-радянська збройна сутичка союзників.

Отже, через цей збройний конфлікт у Винниках, суперечка між командуванням німецького 18-го армійського корпусу і радянської 6-ї армії, хто штурмуватиме Львів і першим здобуде його, загострила німецько-радянські відносини.

В цей же день між Винниками і Підберізцями (там був розміщений штаб Київського воєнного округу) зустрілася німецька і радянська делегації. Від німецької сторони був представник старшини і перекладач з Винник п. Теодор Мацьків, з радянської – двоє (один із них комбриг Курочкін). Але через те, що німецький офіцер був значно нижчого рангу, ніж радянський (німецький головний штаб знаходився в Рясній, за Львовом), сторони розійшлися з тим, що непорозуміння і наступний план наступу на Львів, будуть врегульовані на вищому рівні.

До Винник переїжджає німецький штаб і квартирується у тютюновій фабриці.

Через деякий час німці покидають Винники і вже у ніч на 22 вересня представники СРСР і Польщі опрацювали спільний протокол, який був о 8. 00. год. ранку підписаний у Винниках («Протокол умови про передачу міста Львова військам Радянського Союзу»). Від СРСР протокол підписали комбриг , комбриг Яковлєв, полковник Дєдов, полковник Фотченков, полковий комісар Малапов.

Зі сторони Польщі протокол підписали комендант VІ корпусу генерал Лянгер і полковник Раковський (один з оригіналів цього протоколу зберігається у Відділі рукописів Ягейлонської бібліотеки у Кракові, протокол було підписано у чотирьох екземплярах). До нашого часу зберігся будинок де це відбувалося (сучасна вул. Галицька 1 – колишнє терапевтичне відділення 6-ї міської поліклініки м. Львова). Згідно протоколу Львів передавався Червоній армії. Війська Гарнізону (близько 15 тис. солдат і офіцерів) складали зброю і виводилися в район Курович, поранені залишались у шпиталях разом з медичним персоналом. Пунктом 8 протоколу офіцерам (близько 1500 осіб) гарантувалась особиста свобода і недоторканість, право виїхати до інших країн .

Підписаний у Винниках документ капітуляції польської армії у Львові перед наступаючою Червоною армією був останнім державним актом поляків на наших українських землях. Самостійність 20-річної Польської Речі Посполитої була цим припинена. Українці Винник безумовно раділи цьому, адже поляки добре «насолили» за всі ці роки окупації. Цей документ капітуляції та його жорстокі і трагічні наслідки для поляків повинен стати – пересторогою на майбутнє.

Навесні 1940 р. сталінський режим розпочав насильницьку колективізацію, розгорнув великомасштабні репресії. За даними науковців, у 1939-1941 р. депортовано близько 320 тис. мешканців Західної України. За радянської окупації, Винники у 1940 році повторно одержують статус міста.

Нові важкі випробування випали на долю винниківчан з початком радянсько-німецької війни. Уранці 22 червня 1941р. тисячі німецьких гармат спрямували вогонь на прикордонні радянські застави й містечка Львівщини.

30 червня о 4.00 до Львова увійшли гітлерівські війська разом із батальйоном «Нахтіґаль», що складався з українських солдатів, і з відділами Sonderkommando 4a, 4b. Цього ж дня німці були вже і у Винниках.

З приходом німецької армії громадськість очікувала повернення законної влади Української Народної Республіки, вітаючи німецьку армію, яка пішла війною проти СРСР.

Населення Винник радісно вітало німецьких вояків квітами та окликами «Гайль Гітлер!» та «Слава Україні!», вбачаючи в них визволителів від більшовицького ярма.

Процес формування української міліції як органу, покликаного підтримувати правопорядок та безпеку в краї був непростим. Українську міліцію 15 серпня 1941 р. було переорганізовано в Українську допоміжну поліцію, яка на осінь 1941 р. нараховувала 6000 чол.

Комендантом Української допоміжної поліції у Винниках був Юрій Венгльовський. Українська допоміжна поліція знаходилася у приміщенні на вул.Галицькій 17 (коли Винники були районним центром, у цьому приміщенні знаходився райвійськомат). У 1942 р. Винники були приєднані до Львова.

Начальником VIII дільничного уряду (до якого належили Винники) був пан Харкевич - колишній сотник УСС. Коли в червні 1941р. совєти покидали Львів і знищували всіх в’язнів у тюрмі на Лонського, пан Харкевич чудом уцілів (упав разом з убитими і так вижив). Правління VIII дільничного уряду і німецїкої адміністрації знаходилося у приміщенні де сьогодні розташоване 2-ге поліклінічне відділення комунальної 6-ї міської поліклініки Львова (вул. Галицька).

При наближенні фронту у 1944 р. гітлерівцям вдалося демонтувати і вивезти з тютюнової фабрики сигаретні машини. Хотіли вони вивезти і тютюнові верстати, але робітники встигли порозбирати основні вузли. Перед відступом німецьких військ директор фабрики Байрлян наказав замінувати всю фабрику і висадити в повітря. І тут у пригоді стали глибокі підземелля, де робітники пересиджували до ночі, а тоді вилазили і пробиралися до підвалу виробничих будинків, де забирали вибухівку і кидали її в каналізацію. Так і не вдалося німцям знищити фабрику.

Під час наступу Червоної армії на Львів, було частково зруйновано дах і пошкоджено перекриття над сигаретним цехом. Гітлерівці повністю розібрали і вивезли рейки трамвайної і залізничної колій, знищили лінію електропередач та вивели з ладу дизельний двигун і динамомашину. Пограбували всі запаси тютюнових виробів. 22 липня 1944 року німці були вибиті з Винник.

 Андрій Байцар,  Доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР
Договір про здачу Львова Червоній армії поляки підписали у В

Читайте також:
Коментарі
avatar