Степан Бандера і Винники
29.12.2012
1 січня 2013р. вся прогресивна українська громадськість відзначатиме 104-ту річницю з дня народження лідера ОУН Степана Бандери.

Степан Бандера (1 січня 1909 р., Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 15 жовтня 1959 р., Мюнхен, ФРН) — видатний український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття.

У вересні 1928 р. він переїхав до Львова і тут записався на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 р.

У студентські роки брав активну участь в українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював в бюро товариства «Сільський Господар», що займалося розвитком агрокультури на західних українських землях. З товариством «Просвіта» їздив по неділях та святах у поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями і лекціями. У ці роки, він неодноразово бував у Винниках, де виступав у місцевій «Просвіті».

Був активним учасником молодіжних і спортивних організацій: «Пласт» (член 2-го куреня старших пластунів «Загін Червона Калина»), Український Студентський Спортовий Клуб (УССК), а також товариств «Сокіл-Батько» і «Луг» у Львові.

У 1928 р. разом з винниківчанином Ярославом Раком (вони були майже ровесники) входив до Генеральної ради «Загону Червона калина».

Рак Ярослав Антонович – псевдо «Мортик» (син Антіна і Софії Раків; 29 липня 1908 р. м. Винники – 10 вересня 1989 р. м.Нью-Йорк) – пластовий і політичний діяч, правник. Він був одним з перших членів ОУН, яка була покликана до життя і дії в 1929 р. і ставила своє завдання в такий спосіб: «Здобудеш Українську державу, або згинеш у боротьбі за неї».
У 1930-х рр. член Українського Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортового Клубу (до якого входив С.Бандера).

Вже в 1931 р. він займав відповідальну посаду зв'язкового між крайовим і закордонним проводом ОУН. Ярослав Рак відповідав за доставку нeлeґальної літератури і зброї з-за кордону до зайнятої в той час Польщeю Галичини. Всі Карпати від Говeрли по Криницю, кордону Польщі з Данціґом і Литвою, куди переправляли літературу, зброю, амуніцію і проходили в одну і другу сторону кур’єри ОУН і ті, що змушені втікати за кордон, щоб не попасти в руки поліції – все це він мав у своїx рукаx і за всe відповідав.

Він закінчив успішно студії права у Львівському університеті.

Один із підсудних у Варшавському процесі за вбивство польського міністра Б. Перацького (1934 р.). У 1934 р. був арештований і в 1935 р. на процесі Степана Бандери в Варшаві сидів між 12-ма оскарженими за участь у вбивстві польського міністра. Після двомісячного процесу у Варшаві, суд виніс обвинуваченому Ярославу Ракові сім років ув’язнення за те, що він нібито з Катериною Зарицькою допомагали Грицю Мацeйку, що вбив міністра Перацького, після атентату нелегально перетнути польсько-чехословацький кордон. Але щастя йому сприяло й на основі амністії присуд був зменшений до половини. На тому процесі було виявлено, що з-за кордону приходили щомісяця тонни нeлeґальної літератури ОУН.

У 1939-1941 рр. - так звана пeрша eміґрація у Кракові (проходження кількамісячних підстаршинських курсів). На тих військових курсах були щe: Стeпан Бандeра, Іван Климів-Лeґeнда, д-р Врeцьона, Остап Савчинський, Василь Кук, Дмитро Мирон та інші.

3 лютого 1929 р. було створено Організацію українських націоналістів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставив собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. У 1940 р. ОУН розділилася на дві частини: старші, більш помірковані члени підтримали Андрія Мельника (ОУН-М), тоді як молодші і радикальніші члени - Степана Бандеру (ОУН-Б). Остання група отримала контроль над націоналістичним рухом на Західній Україні, в тому числі над військовим крилом ОУН - Української повстанської армії (УПА).

У автобіографії Степан Бандера пише: « Членом УВО я став формально в 1928 р., діставши призначення до розвідувального, а потім до пропагандивного відділу. Одночасно я належав до студентської групи української націоналістичної молоді, яка була тісно зв'язана з УВО. Коли на початку 1929 р. постала ОУН - Організація Українських Націоналістів - я зразу став її членом. Того ж року я був учасником 1-ої конференції ОУН Стрийської округи».

В лавах ОУН С.Бандера знайомиться з винниківчанином Євгеном Врецьоною.

Врецьона Євген – (1 жовтня 1905 р .м. Винники , вул. Піддіброва 5, — 4 лютого 1975 р. Швейцарія; псевдоніми – Беран, Волянський, Ганді, Турчишин) – видатний політичний і військовий діяч, один із найближчих сподвижників Є. Коновальця; провідний діяч УВО і ОУН, член УГВР. У Винниках він був один із засновників української спортовної організації «Дніпро». Євген Врецьона був членом Проводу (ОУН-Б)., деякий час — заступником шефа служби безпеки (СБ ОУН). У другій половині 1930-х рр. влаштував у Винниках у будинку своїх батьків (вул. Піддіброва 5) нелегальну лабораторію з виготовленням вибухівки для ОУН. У «гостях» на Піддібровій неодноразово бував і С.Бандера.

Євген Врецьона брав участь у Конференції Проводу ОУН з представниками Крайової Екзекутиви ОУН, яка відбулася у період з 3 по 6 червня 1933 р. у Берліні як співпрацівник Проводу ОУН.

Учасниками берлінської конференції були – полк. Є. Коновалець, інж. Сціборський, Сеник, Сушко, Капустянський, Андрієвський, ген. Курманович, д-р Демчук, І. Ґабрусевич, М. Селешко, Богдан Кордюк, Степан Бандера, Володимир Янів, Ярослав Стецько, Іван Малюца, М. Турчманович, І. Ревюк-Бартович, інж. А. Федина; сотн. Чучман і Ол. Сокіл.

Довгий час у родині Є.Врецьони зберігалася фотографія з цієї Конференції, але в умовах московсько-більшовицького режиму зберігання такої фотографії загрожувало життю всім членам родини. Зараз у Винниках проживають внуки його рідної сестри Іванки.

У 1936 р. С. Бандера засуджений судом до страти (замінена на довічне ув'язнення) за участь у підготовці замаху на міністра внутрішніх справ Б. Перацького; вийшов на свободу внаслідок початку II світової війни; у 1940 р. очолив фракцію, що відкололася від Організації українських націоналістів - (ОУН-бандерівці); до червня 1941 року співпрацював з німцями. 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Але Гітлер доручив поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників», німці заарештували С. Бандеру вже за кілька днів після акту проголошення відновлення Української Держави. У результаті цього арешту став ворогом обох режимів у рівній мірі. Німецьким в'язнем був Степан Бандера до грудня 1944 р. Тоді звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН з ув'язнення, пробуючи приєднати собі ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов; після війни керував своєю фракцією ОУН і очолював Українську підпільну визвольну раду. Убитий у Мюнхені агентом КДБ. Вбивцею виявився 30-річний українець Богдан Сташинський.

Діяльність C.Бандери стала важливою частиною українського національно-визвольного руху XX ст. Під проводом Бандери сотні тисяч українців майже двадцять років героїчно боролись за свободу нації у лавах ОУН і УПА. Його ім’я стало називним для безпрецедентного визвольного руху і легендою для наступних поколінь.

Указом Президента України Віктора Ющенка від 20 січня 2010р. Степану Бандері було посмертно присвоєно звання Героя України та орден Держави «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу». Проте в тому ж році Донецький адміністративний суд визнав дане рішення незаконним і тому скасував його. У відповідь Віктор Ющенко подав апеляцію, але апеляційна інстанція Донецька її не задовольнила. У 2011р. Вищий український адміністративний суд залишив рішення донецьких судів без змін.

Для Українців Степан Бандера був, є і буде Героєм України!

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР
1 січня 2013 р. - 104-та річниця з дня народження лідера ОУН

Читайте також:
Коментарі
avatar