Гора Лисівка: природа та історія
25.01.2013

г. Лисівка (60-ті роки ХХ ст.)
фото: О. Комендяк
Гора Лисівка знаходиться на західній околиці Винник і належить до ландшафту Давидівського пасма. Давидівське пасмо за морфологією це ерозійно-тектонічний уступ, який являє собою невисоке узгір’я, що починається з Високого Замку (Княжої гори) у Львові і простягається до Чортової Скелі й далі через Винники до сіл Гончарі та Під'ярків.

Гора Лисівка входить до складу покритого лісом узгір’я, що розпадаєтьсь на кілька вершин. Переважна більшість вершин – безіменні. На вершині гори знаходяться військові траншеї часів Другої світової війни. Колись гора була незалісненою і на її схилах вирощували виноград.У підніжжі південного схилу гори розміщенний винниківський цвинтар, а у підніжжі південно-східного — костел.

У далекому минулому (70 млн. років тому) у крейдяний період (крейдяний період — останній (третій) геологічний період мезозойської ери, що розпочався близько 145,0 млн. років тому, закінчився 66,0 млн. років тому) на території сучасних Винник було море. Залишки решток тварин, які населяли це море, можна знайти і тепер на цій горі. Гора складається з сіро-жовтих пісків, пісковиків та вапняків. Схили — стрімкі, особливо південний та східний, місцями з урвищами.

Рослинність. Грунти.


Південний схил гори покритий переважно сосною, а східний і північний – мішаними буково–грабовими деревостанами на сірих лісових опідзолених супіщаних грунтах. Сосна це світлолюбиве дерево, нижні його гілки відмирають, очищаючи стовбур. На південних схилах г.Лисівка висота сосни досягає 25-30 м. Коренева система сосни у даних екосистемах — стрижнева. На бідних ґрунтах Лисівки дерево утворює величезну поверхневу кореневу систему, глибиною до декількох метрів, і радіусом до 5 - 7 м. На горі зустрічаються окремі дерева віком 100-150 років, а максимальний вік дерев може сягати 300 — 400, іноді й більше років. Порівняно з іншими шпильковими сосна росте швидко. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів, росте передусім на пісках, тощо. Старі сосни на Лисівці відмирають, а молоді через антропогенний чинник не виростають, і через десятки років замість соснового лісу залишається один грабово-буковий.

У профілі грунту виявлено горизонти: А — лісова підстилка (потужністю до 3 см); А 1 — гумусовий (вміст гумусу 5%) потужністю — 20 см, сірого кольору; А 2 В — перехідний, потужністю — 30 см, з грубозернистою структурою; В – іллювіальний; С — материнська порода (пісок сіро-жовтого кольору на глибині 70 см). Корінна порода — вапняк.

Сідловиною г. Лисівка з’єднюється з безіменною вершиною ( 336 м ), яка складається з пісковиків та піску.У минулому біля підніжжя цієї вершини активно використовувався пісковий кар’єр.

Археологія (за даними: П.Довгань, В.Конопля, Т.Милян «Поселення Винники-Лисівка в світлі нових досліджень», 2008 р.).

Археологи виявили на горі сліди перебування носіїв культури лійчастого посуду і пізньотрипільської культури. Впродовж 1999 – 2000 рр. спільна експедиція Львівського національного університету імені Івана Франка та Історико-краєзнавчого музею м. Винники проводила розкопки поселення культури лінійчастого посуду, де у 1963 та 1993 роках проводив дослідження проф. М. А. Пелищишин. Пам’ятка Винники – Лисівка розміщена на крайній, відносно рівній південно-східній ділянці узвишшя площею 160 м на 100 м і була заселена вздовж краю південного схилу. З напільної західної сторони, звідки доступ до неї був легкий, тогочасні мешканці укріпили її дугоподібним валом та ровом.

Серед знахідок абсолютну більшість складає фрагментований посуд культури лінійчастого посуду і лише 4 з них відносяться до пізнього Трипілля. Заселення г. Лисівка носіями культури лінійчастого посуду могло відбуватися, на думку дослідників, протягом 3400/3300 – 2900/2800 рр. до н. е.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка, депутат ВМР

Читайте також:
Коментарі
avatar