Стародавній український шляхетний рід Лагодовських і Винники
21.03.2013

Копія надгробку Олександра Ванька Лагодовського в Свято-Успенській Унівській лаврі
Лагодовські володіли Винниками понад сто років (бл. 1515–1631 рр.), але основним місцем проживання цей населений пункт міг бути для них лише у кінці XVI ст. на початку XVII ст.

Рід Лагодовських походив від славного роду Корчак, який бере свій початок від  короля Данила Галицького. Федір Любартович (бл.1351 р. —  1431 р.) — Великий князь Волинський, син кнзя Любарта Гедиміновича, надав землі навколо сучасного с. Лагодів славному і заможному лицареві Лагодовському, «пану на Лагодові». За це Лагодовський був зобов'язаний з дружиною надавати князеві Федору Любартовичу допомогу обороняти княжі села і міста, будувати замки, направляти дороги, давати підводи та платити податки.       

Ванько Лагодовський ( син Дмитра, який помер у 1470 р.) у 1515 р. володів 30 селами, були серед них Винники та Підберізці. Остання згадка про Ванька Лагодовського  датується 1537 р.

Р.Бучко (дослідник історії Винник) пише: «Геральдики наводять ще два покоління – Іваська Ваньковича, якого оскаржує львівський каноник Понятовський за різні гвалти та несплату десятини і проклинає з конфіскацією дібр аж до знесення прокляття у 1539 р., хоча раніше він оправдався від закиду про грабунок Винник та Підберізців. Ще його батько придбав ці села у Струмили, але вдова Єлизавета Струмилова мала якісь претензії. Інших відомостей про Іваська нема. Не відомо також нічого про його дружину. Теоретично Івасько і Ванько могли б бути однією особою, бо лише одна дитина у сім’ї на цей час була рідкістю. Дружина Ванька – Анна, про її походження також нема ніякої інформації. Друге покоління у вже згаданих геральдиків, яке пропустили Лозинський, а за ним  Влох,  — четверо дітей Іваська Ваньковича, серед них Олександр Ванько Лагодовський (1525 — 1574 рр.) успадкував серед інших сіл також і Винники. Ймовірно, що він проживав у Винниках, бо конфліктував з львівськими райцями і збирав податки».
 
1569 р. польський король Сигізмунд II Август (за активною участю якого відбулася Люблінська унія 1569 р., на основі якої Польща і Литва стали об'єднаною державою — Річчю Посполитою, а більшість українських земель (Підляшшя, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) відійшли від Литви до Польщі) видає мандат про повернення О. Лагодовському незаконно відібраного маєтку  — с. Винники з прилеглими пасікою і ставком.

Наприкінці XVI ст. в Україні залишилося вже мало неспольщеної української шляхти. Найбільше було такої шляхти в Галичині, але це була лише дрібна шляхта, бо більш-менш заможна була спольщена.

Шлюби з поляками викликали переходи у католицизм. Із старих тубільних родів тільки магнати Лагодовські зберегли українську національність в середині XVI ст. і довели її опікою над православним Унівським манастирем. У XVI ст. не лише магнатів — навіть заможнішої української шляхти було дуже мало.

Лагодовський  Олександр Ванько ( 1525 р. — 1574 р.) — український (руський) шляхтич зі стародавнього українського роду, володар Винник  у 1560-х - поч. 1570-х рр., ктитором Унівського монастиря з 1549 р. по 1574 р.
 
У 1549 р.  Унівський монастир був зруйнований під час татарських набігів. Якби не лицар Олександр Ванько Лагодовський, на цьому б історія монастиря закінчилася. Зазначено в описах Буцманюка І. «Унів і його монастирі», Жовква, 1904 р., с. 17: «Був це лицар побожний, щедрий для церков і монастирів, а для убогих старців, сиріт і калік милосердний. У важких, лютих боях за віру святу і Русь-Україну вік його минався... Та ось занедужав він на ноги, і хоч все робив, щоб одужати, але не ставало йому краще. Слуги переносили його з місця на місце. Втрачаючи надію, лицар став наполегливо молитися і від втоми заснув. У сні йому об'явилася Матір Божа, яка промовила: «Їдь звідси на схід сонця і там знайдеш в глибокому ярі криницю, а коли водою з тої криниці обмиєш ноги, то оздоровишся». Сон збувся. Лагодовський натрапив на руїни монастиря в Уневі. знайшов джерело, обмився в ньому і одужав (джерело діє і понині, воно обкладене камінням і прикрашене зображенням Богоматері).

За народним переказом на згарищі він побачив ікону Божої Матері, що чудом вціліла. «...Межи згарищами – блеск ясний, несьогосвітній. Усі припали до того місця, стали відгребувати згарища і попіл – і очам їх вказується ясна і неушкоджена чудотворна ікона. Надія і сила вступила в серце лицаря побожного». З вдячності своїй Цілительці Лагодовський збудував муровану церкву Успення Пресвятої Богородиці. Це – унікальна пам’ятка архітектури перехідного періоду від пізньої готики до ренесансу, збережена до сьогодні. До неї було перенесено ікону і поміщено за престолом над цілющим джерелом.
 
До наших днів зберігся красивий мармуровий надгробок князя, який виконаний у стилі Ренесанс. Лагодовський зображений у лицарських обладунках. Правою рукою він підпер голову, наче дрімає, ноги схрестив одна на другій. Обрамування нагробника витримане в суворості іонічного стилю й тільки хвилясті волюти причілка вносять деякий бароковий неспокій у цілість цієї ренесансової композиції. Можливо, що як обрамування київського нагробника (над тлінними останками князя Костянтина Острозького в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, який був встановлений 7 серпня 1579  р., а зруйнований у 1941 р.), так і завершення причілка в Уневі — пізнішого походження.

Надгробок має епітафію, текст якої написано кирилицею, що вказує на його місцевий, український характер.  Надгробок Лагодовського – один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (подібним був надгробок Катерини Рамултової у Дрогобичі). З 1574 р. до 1950 р. надгробок знаходився у монастирській церкві.

Зараз його оригінал зберігається в Олеському замку.

Олександр Ванько Лагодовський мав троьх синів: Андрія, Яна (Івана) і Кліана. Згідно з документами Львівського обласного архіву в 1603 р. пан Андрій Лагодовський (ймовірно син  Олександра Ванька) та його дружина Зофія Тисзвок продали за 35,3 тисяч польських злотих великому коронному гетьману Речі Посполитої Янові Замойському с.Підгайчики, с.Погорільці, с.Станимир, с.Туркотин.

Ян можливо вже був католиком, бо це посприяло б його кар’єрі. У Яна було шестеро дітей. Станіслав (старший син Яна) у 1626 р. робить напад на Винники, де мешкали його молодші брати. У відповідь два брати, Олександр та Марко, напали на нього у Львові і жорстоко замордували. Від Я. Лагодовського Винники перейшли до його сина - Андрія.

Як пише Р.Бучко: «Андрій у Львові чинить бешкет з приводу визволення з ясиру хлопчика (1624 р.) і нападає на село Якторів, поблизу Унева, який вважав своєю спадщиною (1627 р.). Під час нападу він вбив селянина, а худобу забрав до Винник».
 
1631 р. Андрій Лагодовський за борги продав Винники, Підберізці, Млинівці, Завадів і Бартошів львівсь¬кому каштеляну Вацлаву Замойському.

 Байцар Андрій, доцент ЛНУ ім. І.Франка, депутат ВМР
Лагодовські володіли Винниками понад сто років ( бл. 1515 –
Фото: http://rbrechko.livejournal.com/

Читайте також:
Коментарі
avatar