Перший стрілецький пам'ятник був встановлений у Винниках
07.07.2013
У червні минув  91 рік як у Винниках було споруджено пам'ятник на могилі січових стрільців.

Винники одними з перших  на Україні виконали свій обов'язок по відношенню до полеглих січовиків.

Для перепоховання січових стрільців, які загинули у винниківських лісах під час облоги Львова і лежали позакопуваними в різних місцях, де хто зустрів смерть, у Винниках був створений Похоронний комітет під  головуванням Андрія Курчака. До комітету ввійшли о. Григорій Гірняк, доктор Ярослав Левицький, Павло Кіяк, Степан Ханас, Василь Обаранець, Василь Дмитерко, Осип Гадус та дві місцеві вчительки Панейківна і Грицківна.

За одностайною згодою винниківської громади 24 квітня 1921р. відбувся великий стрілецький похорон, тіла п’ятнадцятьох стрільців і чотаря Ганкевича перевезено на місцевий цвинтар і поховано їх усіх у стрілецькій могилі на репрезентованому місці, де звичайно хоронили найвизначніших людей Винник (між похованими не було ні одного винниківчанина).

Похоронна процесія виглядала так: з Розлавки (сьогоднішній кут вул. Стрілецької та вул. Кривої), у військовому порядку вишикувалися шістнадцять підвід, аж до могили на цвинтарі вся дорога була заповнена людьми, між ними всі школярі у національному одязі йшли за домовинами під проводом своїх учителів. Похорон очолив о. прелат Леонтій Куницький з кільканадцятьма священниками з Винник та  околиць.

Леонтій Куницький здобув популярність у зв'язку зі своїми антипольськими виступами на похоронах колишніх старшин та солдатів української галицької армії та політичних в'язнів. У 1930 р. польським урядом він був заарештований і кілька місяців перебував в ув'язненні. У Винниках це була перша його панахида на стрілецькій могилі.

Приїхав віддати військову шану своїм побратимам отаманам Степан Шухевич (громадський і військовий діяч, отаман УСС (1914–1915 рр.), отаман УГА (1918–1919 рр.).

Після похорону, в таємниці від уряду, винниківчани вирішили спорудити пам'ятник на стрілецькій могилі. Проект пам'ятника виконали Л. Лепкий (композитор і письменник, талановитий журналіст і художник, командир кінноти Українських січових стрільців, один із засновників видавництва «Червона Калина», найбільш відомий як автор широкопопулярних стрілецьких пісень) та  Павло Ковжун (український графік, маляр і мистецтвознавець, учасник Перших Визвольних змагань 1917–1921 рр.), а виготовив місцевий майстер-каменяр Василь Сидурко.

Пам'ятник представляв собою кулю між двома однораменними хрестами, яка мала символізувати, що воїни загинули, але не здалися. Посередині кулі - стилізований тризуб на фоні щита, під яким знаходяться дві шаблі, обвиті терновим вінком, а на хрестах цифри: 1918 і 1919.

Це був перший стрілецький пам'ятник на українських землях.

Пам'ятник освячували у першу неділю червня 1922 р. Близько десяти тисяч людей були присутні на церемонії, серед них Богдан та Леонід Лепкі. Боячись заворушень, за наказом польської влади кладовище міста було оточене трьома рядами армії та поліції.

Програма складалася з польової Служби Божої на площі місцевого «Сокола», походу на цвинтар, відкриття пам'ятника і покладання вінків. Хоча промови та виступи були суворо заборонені, та саме покладання вінків (150!) з виголошенням від кого - викликали більше враження, ніж будь-які промови.

Службу Божу відслужили кілька священників на чолі з прелатом о. Л.Куницьким. Під їхнім проводом відбувся процесійний похід на цвинтар. Це, мабуть, вперше довелося винниківчанам бачити такий похід. Перший вінок від Диктатора ЗОУНР ніс д-р Володимир Бачинський, а далі вінки від НКУГА, КЕУГА всіх корпусів, бригад та самостійних частин. А дальше вінки від різних установ Львівського повіту. Найзворушливіший був вінок від товаришів по зброї – інвалідів УГА, що його несли три інваліди.

Виконавши посвячення, о. прелат Л.Куницький сказав: «Говорити заборонено, помолімося за душі наших героїв», і почав голосно молитися.

Хоча згодом польські окупанти-шовіністи вимагали ліквідуватм  пам'ятник, однак з правової точки зору на це не знайшли підстав. Згодом вже радянські вандали пошкодили пам'ятник та знищили державний знак - тризуб, однак стерти імена героїв з людської пам'яті жодній владі не під силу.

Ще одна могила січовим стрільцям, але символічна, була насипана у 1990 р. по вул. Стрілецькій. Раніше, недалеко від цього місця знаходилася справжня могила декількох січових стрільців, на якій був встановлений хрест, що простояв до 50-х років (зруйнований вандалами-комуністами).

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка
Річниця пам'ятника січових стрільців

Читайте також:
Коментарі
avatar