До Дня міста: Літопис Винник (част. I)
23.08.2013
Сьогодні, 23 серпня,  винниківчани відзначають подвійне свято. Разом із Днем Державного Прапора України, мешканці Винник святкують 661 річницю першої писемної згадки про місто.

До дня міста Винники пропонуємо читачам сайту короткий Літопис Винник.

XXV тис. до н. е. — людина вперше заселила околиці Винник.

V тис. до н. е. — поселення лінійно-стрічкової кераміки (урочище Лазки).

VII – X ст.   — У СКЛАДІ Давньоруської держави – ВЕЛИКА (БІЛА) ХОРВАТІЯ.

IX - XX ст.  — урочище «Торговиця» (район верхньої частини сучасної вул.
Шевченка; територія біля Винниківської школи мистецтв, між горами
Лисівка та Жупан) — історичний центр Винник.

992 р. — підкорення
Великим князем київським Володимиром Великим білих хорватів, остаточне
приєднання Підкарпаття  до  складу Київської Русі.

1080-ті р. — 1145 р. — У СКЛАДІ  ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО КНЯЗІВСТВА.

1145 р. — 1199 р. — У СКЛАДІ  ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСТВА.

1199 р. — 1253 р. — У СКЛАДІ  ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ).

1253 р. — 1349 р. — У СКЛАДІ  РУСЬКОГО КОРОЛІВСТВА (ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ).

Друга пол. XIII ст. — король Лев Данилович подарував війтові Бертольдові
Штехеру млин «Сільський кут» зі ставом поблизу Львова, а також село Малі
Винники з млином, ставом, корчмою і хутором Підберізці.

XIII ст. — дерев'яний замок у Винниках. Поч. XIV ст. — Матеус Штехер  (львівський війт німецького походження)   — володар
Винник. Син першого львівського війта Бертольда Штехера.

1349 р. — 1387 р.  — У СКЛАДІ  РУСЬКОГО КОРОЛІВСТВА (протистояння з Польщею та Угорщиною).

22 серпня 1352 р. — перша письмова згадка про Винники (за короля Казимира ІІІ).
1365 р. — перша письмова згадка про с. Млинівці (територія в районі Винниківського озера).

1 листопада 1378 р. — Владислав Опольський (намісник угорського короля в
Галичині)  підтвердив право на володіння Винниками  львівському міщанину
і дідичеві Григорію Штехеру (німцю) на землі с. Малі Винники.

1387 р. — 1772 р. — ПІД ВЛАДОЮ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСТВА ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (Руське королівство до 1434 р.).   

1410 р. — згадка про Винники в Актах городських і земських (том II, стор. 61).

2 січня 1418 р.  — Іван з Обихова (генеральний староста  руський) вирішив суперечку за Винники  на користь Яна Бернечого.

1434 р. — 1772 р.   — у складі Руського воєводства (Львівська земля; Львівський повіт).

1442 р. – 1459 р. (з перервами) — володар Винник — Грицько Кердейович
(староста холмський (1433-1439 рр.), подільський воєвода (1439—1462
рр.), теребовельський староста (1456 р.), староста красниставський,
каштелян львівський).

1448 р. – 1453 р. — судові процеси, які тривали за майно Винник і Млинівців між Миколою Тивуном із Млинівців і Григорієм Струмилою Ігнатом з Винник.

19 квітня 1460 р. — король Казимир IV відіслав справу львівського бургомістра, радних і громадян із львівським хорунжим Струмилом про межі Львова з селом Винники.

XVI ст.  — виникла площа Торговиця.

Бл. 1515 р. – 1631 р. — Винниками володіли Лагодовські (стародавній український шляхетний рід).

1560-ті рр. —  поч. 1570-х рр. —  володар Винник — Лагодовський  Олександр Ванько (1525 р. — 1574 р.) — український  шляхтич.

1569р. — польський король Сигізмунд Август видає мандат про повернення О.
Лагодовському незаконно відібраного маєтку  — с. Винники з прилеглими
пасікою і ставком.

XVI ст. (середина) — власники Винник шляхтичі Лагодовські намагались захопити частину Млинівців і повели суперечку за грунти з власником села ксьондзом Мнішковським, який успадкував його від своїх предків (цей судовий спір розглядався двічі).

1578 р. — перше розмежування земель між Львовом і Винниками.


XVII ст. — XVIII ст. — кам'яний замок з поділом на верхній і нижній двір.
1623 р. — Юрій Заславський з Острога (син волинського воєводи) напав на Винники (маєток Станіслава Лагодовського).

1626 р. — Станіслав Лагодовський робить напад на Винники, де мешкали його молодші брати (Олександр та Марко).

1631 р. — Андрій Лагодовський (брат  Станіслава, Олександра та Марка) за
борги продав Винники, Підберізці, Млинівці, Завадів і Бартошів
львівсь¬кому каштеляну Вацлаву Замойському.        

1631р. — 1696 р.  — Винниками   володів     стародавній українсько-польський шляхетний рід Замойських.

1631 р. — 1650 р. — Вацлав Замойський (каштелян львівський) – володар Винник.

1648р. і 1655 р. — гетьман Б.Хмельницький здійснив  походи  у Галичину, під
час яких двічі облягав Львів, а його шлях завжди проходив через
Винники.

1648 р. — Винники, Млинівці та Підберізці були спустошені козаками і татарами.

1650 р. — від Вацлава Замойського Винники успадкував, його син, київський каштелян Стефан Замойський.

25 вересня —  8 листопада 1655 р. — друга Львівська облога (табір Б. Хмельницького знаходився у Винниках).

17 травня 1666 р. — польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові
Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке
право.

1695 р. (лютий) — спустошливий набіг татар на навколишні села.

1695 р. (лютий) — підготовчі роботи у Винниках та околицях, під керівництвом коронного гетьмана С. Яблоновського, до вирішальної битви з татарами (передовою позицією мали служити укріплення Винник).

На зламі XVII-XVIII ст. Винники разом з Підберізцями переходять у володіння родини Тарло.

Адам  Петро Тарло (помер у 1719 р.) — володар Винник.

Маріанна Потоцька (Тарло) – володарка Винник, після смерті чоловіка  Адама 
Петра Тарло (Маріанна Потоцька (Яблоновська, Тарло) двічі виходила
заміж. Перший раз у 1701 р. за Станіслава Кароля Яблоновського, який
помер у 1702 р. і в цьому ж році за Адама  Петра Тарло. Сама ж Маріанна
померла у 1749 р.). У хроніках «Географічного словника королівства
польського» згадується про Маріанну Потоцьку (Тарло), воєводину
люблінську і володарку Винник.

1700 р. — перехід в унію Винниківської парохії.

Поч. XVIII ст. — володар Винник — Кароль Тарло (1697- 1749 рр.) – ленчинський староста (син Адама  Петра Тарло і Дороти Дунін-Борковської).

16 січня 1730 р. — Винники викупив за 370 тис. гульденів белзький староста Станіслав Потоцький, який був рідним братом Маріанни Потоцької (Тарло).

21 квітня 1732 р. — Станіслав Потоцький подарував Винники разом з селами Виннички і Підберізці своєму племінникові Францішеку Потоцькому.

1736 р. — у хроніці львівських вірменських бенедиктинок було записано: у Винниках, миля від Львова, образ Найсвятішої Панни Марії Чевстоховської кривавими слізьми плакав.

1738 р. - 1766 р.  — будівництво костелу (за проектом архітектора Бернарда Меретина).

1750 р. — Францішек Потоцький продав Винники і Підберізці за 400 тис.
гульденів львівському єпископу-помічникові (суфрагану) Самуелю
Гловінському.

1756 р. — С. Гловінський передав Винники у тимчасове користування орде-ну піарів, а сам став настоятелем монастиря.

1756 р. – 1784 р.  — отці піари у Винниках.

1766 р. — створення римо-католицької парафії. До парафії було прилучено латинників з Лисинич, Підборець, Миклашева й Винничок.

1772 р. — 1918 р. — У СКЛАДІ  АВСТРІЙСЬКОЇ (З 1867 р. — АВСТРО-УГОРСЬКОЇ  ІМПЕРІЇ).

1772 р. — перший поділ Польщі (Галичину включили до складу володінь
Габсбургів. Тут було створено окрему провінцію — «Королівство Галичини і
Володимирії» (Königreich Galizien und Lodomerien).

15 жовтня 1776 р — С. Гловінський передає замок у Винниках в дар цісаревій Марії-Терезії.

1779 р. — австрійський уряд зробив Винники казенним містечком у Львівській окрузі й заснував у ньому тютюнову фабрику.

1782 р. — 1867 р. — Винники — складова частина   Львівського округу.

1783 р. — перший опис Винник, часів австрійського панування.

1783 р.  — перша австрійська  мапа де зображені Винники (оригінальна назва:
«Lemberg. Leopol. Lwow.», масштаб: 1:28 800; розмір карти: 42x63 см; видавець - Квартирмейстерство австрійського Генерального штабу).  

1785 р. — у Винниках  було дві школи - українська та польська (за часів
польського панування у Винниках не було навчальних закладів).

1785 р. — закладено німецьку колонію Вайнберґен (Винна гора).

1785 р. — війтом у Винниках був – Іван Забавський.

1785 р. —  у Винниках і Підберізцях мешкало  2 036 осіб (з них християн — 1981 особа, євреїв 55 осіб; християнських родин — 408, єврейських — 10).

18 вересня 1785 р. — згідно з урядовим розпорядженням у місцевих
камеральних володіннях було скасовано панщину. Винники-перший населенний
пункт Галичини, де її було скасовано. 

1785 р. — австрійська влада реквізувала золоті та срібні прикраси чудотворного образу Винниківської Божої Матері, які невдовзі були замінені позолоченими та посрібненими дерев'яними.     

1787 р. — зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську)  на Золочів і Броди
(ця дорога і сьогодні з’єднує Винники зі Львовом).

1792 р. — народився Антон  Лауб (Ляуб) – живописець, графік, літограф, колекціонер.

1796 р. — у Винниках і Підберізцях мешкало близько 2 900 осіб (1387 чол. і 1480 жін.).

1 лютого 1796 р. — відновлено договір про скасування панщини на наступні 16 р.

1803 р. — заснування тривіальної школи для католицької молоді та дітей  фабричного персоналу і робітників.

1811
р. — у Винниках були тривіальна школа при тютюновій фабриці і школа в колонії Вайнберґен, в яких навчалися, відповідно, 49 і 50 учнів.

1815 р. —  розібрали стару дерев'яну дзвіницю.

1817 р. (липень) — у Винниках побував австрійський імператор Франц І   під
час подорожі Галичиною та особисто відвідав фабрику тютюну та оглянув
виробництво.

1818 р. — на тютюновій фабриці здійснено низку реконструкцій і перебудов.

1818 р. — початок будівництва нового млина із шлюзами на р. Марунька (експлуатувався до 1935 р.).

1823-1826-х рр. — у г. Жупан проклали штольні й збудували закритий резервуар, який отримав назву «Цісарська криниця».

1824 р. — гравюра Винник («Винники у Львівській окрузі») Антона Ланґе.

1835 р. — у Винники зі Львова пустили регулярний омнібус (багатомісний візок на кінській тязі) на 12 пасажирів. За день омнібус робив 4 рейси туди й назад.

1836 р. — проживав після народження Леопольд рітер фон Захер-Мазох (австрійський і німецький письменник).

1837 р. – 1838 р.  — альбом Карла Ауера «Галичина в картинах...» з літографією Винник.

8 жовтня 1839 р. — народився Врецьона Григорій Захарович (педагог і освітній діяч, редактор, видавець педагогічного журналу та автор підручників і популярних видань).

1842 р. — збудовано  Церкву Воскресіння Господнього (перша згадка датується
1515 р.). Архітектор - Йосиф Вандрушка (українець чеського походження).

1848 р. — марш через Винники російських військ, що йшли на допомогу Австрії придушувати угорське повстання.

1848 р. — Лейгор Бавер завершив перебудову головного корпусу тютюнової фабрики.
16 квітня 1848 р. — скасування панщини на галицьких землях (на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії).

1849 р. — 1890 р. —  о. Стефан Хомінський – парох.

1850 р. — крайова шкільна рада ввела у винниківській школі години української мови.

1854 р. — 1867 р.  — Винниківський повіт.

19 травня 1857 р. — лист Галицькому намісництву про підпорядкування і
нагляд за тривіальною школою у Винниках Греко-католицької митрополичої
консисторії у Львові.

1860-ті рр. — австрійський уряд віддає владу у Галичині в руки поляків.

1867 р. — 1918 р. — Львівський повіт (скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Винники включені до Львівського повіту).

1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.

29 липня 1868 р.  — почала діяти єдина для дітей українців і поляків тривіальна двокласна школа (з 1882 р. – чотирикласна). Викладання польською мовою (до 1913 р.). Ополяченню
українців сприяла  Крайова шкільна рада (утв. 1867 р.).

6 квітня 1869 р. — народився Банах Павло Ілліч  (український педагог, літератор, делегат у 1918 р. до Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки).

1875 р. — народився Дмитерко Дмитро (український педагог, лікар).

19 листопада 1875 р. — народилася Катря Гриневичева (українська письменниця).

1876 р. — Ухвала Ради громадської Винників (орган влади у Винниках, який складалася з 30 членів – 19 українців, 8 поляків і 3 євреїв) в якій зазначалося, що більшість населення Винник – українці, але мова викладання в школі має бути польською.

1880 р. — перепис населення. У Винниках проживало 2 857 осіб (з них – 239 євреїв).

23 листопада 1882 р. — народився Мисько Пилип (український педагог і громадсько-політичний діяч; директор «Торгової Спілки» у Винниках, повітовий комісар Винниківського судового повіту у листопаді 1918 р.).

1885 р. — львівський підприємець Еміль Браєр збудував, за взірцями проф.
Вінтернітца, у долині р. Маруньки (недалеко від сучасного Винниківського
озера) кліматичний лікувальний заклад «Маріївка».

17 травня 1885 р. — народився Магаляс Семен (культурно-освітній і військовий діяч, співорганізатор Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР, сотник Армії УНР, начальник закордонного відділу Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР, начальник мобілізаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР).

1889 р. — реконструкція притвору у костелі, будова стінової дзвіниці.Освячення костелу під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії.

1889 р.  — співробітник винниківської парохії о. Гірняк Григорій.

1890 р.  — 1894 р. — доглядач винниківської парохії о. Гірняк Григорій.

1890 р. — перепис населення. У Винниках проживало 3 390 осіб (з них – 302 євреїв).

1891 р.  — 1893 р. —  о. Микола Січинський  – парох.

1893 р. — дендрологічний парк «Винниківський» (у р-ні г.Жупан).

1894 р. – 1945 р. —  о. Гірняк Григорій – парох.

19 січня 1896 р. —  установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк (до 1907 р.).

15 вересня 1896 р. — народився Влох Михайло (поручик австрійської армії, січовий стрілець, автор регіонального збірника про Винники «Виники. Звенигород. Унів та довкільні села» (1970 р. Чикаго, США).

1897 р. – 1914 р. — Володимир Левицький  нотаріус у Винниках.

14 квітня 1897 р. — народився Левицький Ярослав Володимирович (син Володимира Левицького — активний діяч у Винниках та натхненник національної ідеї, правник, старшина української армії).

29 серпня 1897 р.  — народилася Мирослава Сопілка (українська поетеса та прозаїк).

1897 р. – 1914 р. — Володимир Левицький  нотаріус у Винниках.

1898 р.  — народився Підлисецький Володимир (вістун I сотні I полку Українських Січових Стрільців; учасник і організатор Листопадевого чину 1918 р. у Винниках).

1900 р. — перепис населення. У Винниках проживало 3 881 особа (з них – 266 євреїв).

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина  ІІ частина  ІІІ частина IV частина

Мешканці Винник святкують 661 річницю міста Винники

Читайте також:
Коментарі
avatar