Літопис Винник (Част. II)
06.09.2013
Доцент ЛНУ ім. І. Франка Андрій Байцар пропонує читачам Винники Plus ІІ частину короткого Літопису Винник.

1900 р. — перепис населення. У Винниках проживало 3 881 особа (з них – 266 євреїв).
1900 р. (поч. 1900-х рр.) — війтом у Винниках був – Петро Обаранець.

1903 р. — у церкві Воскресіння Господнього встановлений різьблений і позолочений чотириярусний іконостас рядової побудови (роботи Юліяна Макаревича, Модеста Сосенка та Антіна Манастирського).
18 серпня 1904 р. — постанова  Ради громади Винник про утворення у народній школі паралельних класів з українською мовою викладання.
31 жовтня 1904 р. — засідання Окружної шкільної ради у Львові про введення паралельних українських класів у винниківській школі.

1905 р. (січень) — лист винниківчан до Міністерства віросповідань і освіти з проханням відкрити українську школу.

16 лютого 1905 р. і 2 травня  1905 р. — листи винниківчан до імператора Франца  Йосифа  I  з проханням відкрити українську школу.

1 жовтня 1905 р. — народився Євген Врецьона (провідний діяч УВО і ОУН, член УГВР).
11 червня  1907 р. — народився Володимир Врецьона (лікар, провідний діяч ОУН, причасний до творення Тимчасового Правління Ярослава Стецька у 1941 р., член-засновник Українського Лікарського Товариства в США та Українського Інститу Америки).

1907 р. — активна участь винниківчан у виборах до австрійського парламенту (на основі загального виборчого права українці Галичини здобули 27 мандатів; це було найбільше українське представництво Галичини у австрійському парламенті після 1861 р.).

1907 р. – 1914 р. — Володимир Левицький – голова «Просвіти».
1908 р. (березень)  – 1912 р. — Антін Рак суддя у Винниках.

1908 р. (січень)  — вибори у Галицький крайовий сейм (антиукраїнська кампанія, розгорнута поляками, призвели до того, що українці програли місцеві вибори й опинилися у дуже скрутному становищі; у сейм потрапили 12 народовців і  8 москвофілів). У квітні 1908 р, студент М. Січинський вбив намісника Галичини Потоцького. Цей акт відчаю був сприйнятий як загроза всій Австро-Угорщині, примусив віденський уряд піти на поступки. Активізація українського життя у Винниках.

29 липня 1908 р. — народився Рак Ярослав Антонович, псевдо «Мортик» (син Антіна і Софії Раків; український пластовий і політичний діяч, правник).
1909 р. — відкриття залізниці  «Персенківка — Винники — Перемишляни — Бережани — Підгайці».
1909 р. — «Товариство господарсько-кредитове» для Винниківського судового повіту (засновники  — А. Рак і о. Г. Гірняк).
3 січня 1910 р. — народився Кияк Григорій Степанович (видатний український вчений і педагог в галузі аграрної науки, доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Академії наук УРСР, заслужений діяч науки УРСР).

1910 р. — створено комітет по  будівництву пам'ятника Т. Шевченку, до якого входили: голова Винниківської «Просвіти» Левицький Володимир Лукич, о. Гірняк Григорій, громадський діяч і суддя у Винниках Рак Антін, Г. Грицай, Ю. Левицький, М. Ліщинський, що розпочав збір коштів серед місцевого населення. Голова оргкомітету — Левицький Володимир Лукич.
17 серпня 1910 р.  — Ухвала Ради громадської Винників, про переведення навчання в публічній школі з польської на українську мову.
26 листопада 1910 р. — віче поляків Винник (висловили протест проти запровадження в народній школі української мови замість польської).

3 грудня  1911 р. — посвячення меморіальної дошки М. Шашкевичу в церкві Воскресіння Господнього. У посвяченні взяли участь священники: Григорій Гірняк, Йосип Фолис (парох Скнилова, посол до австрійського парламенту), Радкевич, П’ясецький, Хомин і Новосад.  Після відкриття пам’ятної дошки в місті відбувся урочистий похід, який пройшов новоназваними Винниківською міською радою вулицями М. Шашкевича (сучасна вул. Л. Українки) й Т. Шевченка до будинку «Просвіти». На будинках українців-винниківчан майоріли національні жовто-сині прапори.

19 червня 1911р. — активна участь винниківчан у виборах до австрійського парламенту; політична боротьба з винниківськими москофілами і поляками.
1912 р. — проведений ґрунтовний ремонт костелу (до цього часу належить існуючий розпис храму, що був накладений на стінові розписи другої половини XVIII ст.).
22 грудня 1912 р. — віче і вимога польського товариства «Родина» про неможливість відкриття паралельних українських класів у Винниківській школі.
13 липня 1913 р. — народився Домазар Зенон (Зиновій) (псевдо «Діброва», «Аркадій — крайовий провідник ОУН на Українських Землях.

1913 р. (вересень) — запрацювали у школі українські паралельні класи (директор школи – українець Дмитро Вовків).
28 вересня 1913 р. — встановлено і освячено перший на західноукраїнських землях пам'ятник  Т. Г. Шевченкові (архітектор Олександр Лушпинський, скульптор Андрій Яворський).

1914 р. — о. Г. Гірняка призначено шкільним комісаром на Львівський повіт.
1914 р.  — припинив існування славний підміський курорт «Маріївка».
1914 р.  — встановлено Хрест на обісті при в’їзді у Винники зі Львова (вул. Галицька). У 1980-х рр. господар подвір’я п. Петро Олексів поновив Хрест.

1914 р. (вересень) — 1915 р. (квітень) — окупація російськими царськими військами.
1914 р. (вересень)  — згоріло головне приміщення тютюнової фабрики.
27 березня 1918 р. — народилася Твердохліб-Банах Ірина (українська художниця, графік, ілюстраторка книжок, майстриня народної вибійки).

1 листопада 1918 р. - 16 квітня 1919 р. —  ВЛАДА ЗУНР.

1 листопада 1918 р. (в ночі) — 24 винниківських повстанці під керівництвом підхорунжого В. Підлісецького розброїли австрійську жандармерію (будинок по вулиці Галицькій 50), далі — наказного війта Винник Качковського, а пізніше — австрійський батальйон 41 піхотного полку, казарми якого знаходились в приміщенні тютюнової фабрики.
1  листопада 1918 р. — збори українців у Винниках (комісаром Винниківського повіту обрано проф. Пилипа Миська).
1-22 листопада 1918 р. — осідок комісаріату Винниківського судового повіту  у Винниках.

2 листопада 1918 р. — Винники послали до Львова перші три сотні січовиків, які приймали участь в боях на станції Сихів – Персенківка.
23 листопада 1918 р. — польське військо зайняло Винники, але не надовго (вже між 6 і 8 грудня УГА вибиває поляків з міста).
1918 р. (листопад)  — понівечення польськими підлітками пам'ятника Т. Шевченку (молотками та зубилами були відбиті ніс, вуха).

1919 р. (січень)  — поляками вчинено варварський акт вандалізму над пам'ятником Т. Шевченку (польські солдати   під командуванням полковника Токаржевського  інсценізували розстріл пам'ятника).

1919 р. — 1939 р. — У СКЛАДІ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ.

16 квітня 1919 р. — поляки вдруге здобули Винники і Чортову скелю, на якій були позиції артилерії УГА.
 
23 грудня 1920 р. —  4 грудня 1939 р. — у складі Львівського воєводства (Львіський повіт).
 1920-ті рр. — ксьондз Антоні Сочинський (активний провідник польської шовіністичної політики у Винниках та навколишніх селах).

2 лютого 1920 р — народилася Винників Наталя Сидорівна (діяч ОУН).
17 травня 1920 р. — народився Кияк Роман Андрій (псевда: Кривоніс, Фігурка; діяч українського визвольного руху та Української Греко-Католицької Церкви).

1921 р. — перепис населення. У Винникам — 3 603 особи (з них- поляків 1835 осіб (50,9 %), українців – 1456 осіб (40,4%), євреїв – 250 осіб (6,9%), інші – 62 особи (1,7%).

1921 р. (зима) — Похоронний комітет по перезахороненню тлінних останків січовиків (голова – Андрій Курчак).
24 квітня 1921 р. — великий стрілецький похорон, тіла 15 стрільців і чотаря Ганкевича перевезено на місцевий цвинтар і поховано у стрілецькій могилі.
1921 р. (червень) — концерт до 5 річниці смерті І. Франка у німецькому народному домі (кошти призначено на побудову  пам’ятника січовикам).

1921 р. (літо) — звернення Винниківської управи Українського Педагогічного Товариства до Міністерства освіти та віровизнань з проханням дозволити відкрити у Винниках українську вчительську семінарію.
1921 р. (літо) — відновлення діяльності «Сокола»; створення аматорського гуртка під керівництвом Василя Дмитерка.
1921 р. (літо) — лист Винниківської управи Українського Педагогічного Товариства (з 1926 р. — «Рідна школа)  до Міністерства освіти та віровизнань з проханням дозволити відкрити у Винниках українську вчительську семінарію.

1921 р. (вересень) — засіданні шкільної ради у Винниках, на якій було піднято питання щодо розміщення класів у одному приміщенні (учасники: ксьондз Антоні Сочинський, о. Григорій Гірняк, начальник пошти і урядовий комісар Мечислав Вейс, Федір Грицко, нотар Володимир Левицький, директор чоловічої школи Ян Кохан та шкільний інспектор п. Вавщак).

21 вересня 1921 р.  — Похоронний комітетом провів збірку збіжжя на потреби будівництва пам’ятника січовикам.
10 грудня 1921 р. — конференція у Винниківській школі під керівництвом шкільного інспектора Вавщака, який довів до відома вчителів розпорядження
Повітової шкільної ради, котрим передбачалося відповідний розподіл класів.

1 березня 1922 р. — прибув  на постійне мешкання Іван Липа.
1922 р. – 1924 р. —  проживав Іван Огієнко.

5 червня 1922 р. — освячення першого на Україні пам’ятника січовим стрільцям (архітектори — Левко Лепкий та Павло Ковжун; скульптор — винниківчанин Василь Сидурко).
1922 р.  — відновлення діяльності «Просвіти» і споживчого коперативу «Торгова спілка».
1922 р. — 1923 р.  — працю¬вали польські жіноча і чоловіча шестикласні школи та чотирикласна українська паралельна з шестикласним навчальним планом на п'ять відділів.

1923 р. (вересень) – 1923 р. (28 жовтня) — Українська вчительська семінарія.
1923 р. (листопад) — в українській школі скасовано посади греко-католицьких катехитів та позбавлено українців вивчати релігію рідною мовою; перехід шкільної документації на польську мову.

13 листопада 1923 р. — помер  Іван Липа.
15 листопада  1923 р. — похорони  Івана Липи.
1924 р. — 1939 р. — міська ґміна Винники.
29 березня 1925 р. —  відкриття відновленого першого скульптурного пам'ятника Т. Шевченку на Зх. Україні.

1925 р. — зведена мурована стінна дзвіниця у церкві Воскресіння Господнього.
1925 р. — лікарська консультація (відкрита Яковим Нагляком).

1926 р. — Головна управа «Просвіти» у Львові іменувала Володимира Левицького (Василя Лукича) своїм почесним членом, винниківські українці тоді відсвяткували 70-річчя з дня його народження, увіковічнивши цей день спільною фотографією на площі перед Народним домом, що її колись було придбано стараннями ювіляра.

21 листопада 1926 р. —  збори винниківської філії товариства «Рідна школа» (присутні 64 учасники). Винниківська філія своєю діяльністю охоплювала не лише містечко, але й довкільні села. Збори батьків, котрі вислали делегацію до шкільного куратора та до повітового інспектора.

1926 р. (листопад) —  петиція до Міністерства освіти та віровизнань з домаганням заведення двох шкіл з українською мовою викладання та збір підписів батьків дітей шкільного віку.
1926 р. — за результатом плебісциту у Винниках, в обох місцевих школах було введено утраквізм.
1927 р. — польська влада зліквідувала українську школу та ввела семикласну з польською мовою викладання, поділивши її на школу для хлопців і дівчат.
1 жовтня 1927 р. — дитячий садачок товариства «Українська захоронка» (вчитель — Філомена Михайлів (Рибаківна).

1928 р. — лист винниківчан до Леона Готфрейда (власника пошкодженої будівлі) з вимогою припинити руйнування  тютюнової фабрики (замку).
1929 р. — створена спеціальна комісія архітектурної ради з обговорення реконструкції замку.

27 липня 1930 р. — народився Кипріян Мирон Володимирович  (головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії ім. В. Клеха (США).
1930 р. (вересень) — під час проведення польським урядом так званої пацифікації, будинок «Просвіти» було пограбовано і частково зруйновано.
1930-ті рр. — орнаментальні розписи стін у церкві Воскресіння (неодноразово поновлені і доповнені постатями святих). На початку XXI ст. розписи замалювали під час ремонту.

1930-ті рр. — активними діячами товариства «Рідна школа» у Винниках були: о. Григорій Гірняк, професор Микола Полєк, Михайло Голіян, Григорій Маланчук, Василь Коростиль, Стефанія Бедрилова, Стефан Чепіль, Стефан Копач, Василь Обаранець, Петро Кабзан.
1931 р. — футбольні клуби: український УСТ «Дніпро» та польський ВКС «Зоря»(WKS «Zorza»).

1932 р. — Богдан Левицький  відкрив адвокатську контору.
1932 р. — у Винниках поселилася О. Любич-Парахоняк.
1932 р. – 1934 р. — о. Іван Шулим сотрудник у о. Григорія Гірняка.

1932 р. (осінь) — відкрито перший на Західній  Україні Народний університет (120 слухачів щодня відвідували вечірні лекції).
10 вересня 1933 р. — збори у приміщенні Винниківського Повітового Кооперативу Дрібного Кредиту «Ощадність» (протести  з приводу голодомору та інших жахливих подій на українських землях у Совєтському Союзі).

29 жовтня (неділя) 1933 р. —  Святкове Богослужіння у церкві Воскресіння Господнього разом з панахидою за померлих українців, внаслідок голодомору в Радянській Україні (церква була переповнена людьми).

1933 р. — Винники отримали статус міста.

1933 р.  — німецька громада розпочала будову своєї церкви й завершила у 1936 р.
1934 р. — товариство «Українська захоронка» отримало власну будівлю по вул. Шевченка (колишнє приміщення меблевої фабрики «Карпати», а пізніше — в будинку по сучасній вул. Стуса де знаходилося відділення міліції).

2 липня 1934 р. — народився Орест-Степан Григорович Влох (український фізик і громадсько-політичний діяч, Народний депутат України I-го скликання).
1934 р. — 1962 р. — проживав М. І. Федюк (український маляр-реаліст).
1935 р. — ліквідовано тютюновий млин, припинено виробництво табаки.

1936 р. — будинок плебанії (біля церкви Воскресіння Господнього).
1936 р. — спорудження сходів біля тютюнової фабрики (слугували до 1988 р.).
1936 р. (лютий) — громадська рада Винник відмовилась від ідеї будівництва нової школи.

1937 р. — встановлення та овячення пам’ятника Іванові Липі на Винниківському цвинтарі, неподалік Стрілецької могили.

1938 р. (весна) — до 950-ліття Хрещення Русі-України встановлено та овячено Хрест місійний у церкві Воскресіння перед Пасхою (на урочистостях був Митрополит Андрей Шептицький, це була остання візитація Митрополита  до Винник). У 1992 р. (у Великий Четвер) Хрест перенесли на цвинтар, а пізніше – біля будови церкви Св. Володимира і Ольги.

8 серпня 1938 р. — 1939 р. — товариство українських робітників  «Сила»  (налічувало 100 членів; діяли секції: неписьменних, самоосвіти, театральна).

1939 р. —  за даними В. Кубійовича (станом на 1.01.1939 р.) у Винниках проживало 6 000 осіб. З них – українців 2 600 осіб (43,3%) ; поляків – 2 800 осіб (46,7%) ; євреїв – 300 осіб (5%). З цього випливає, що німців було близько  300 осіб (5%).

12 березня 1939 р. —  останні звітні збори  «Просвіти».
17 вересня 1939 р. —  масштабне бомбардування німцями Винник.
19 вересня 1939 р. —  у Винники одночасно зайшли радянські та німецькі війська.

19 вересня 1939 р. – 30 червня 1941 р. — ПЕРША БІЛЬШОВИЦЬКО -РОСІЙСЬКА ОКУПАЦІЯ.

19 вересня 1939 р. — перше в історії Другої світової війни німецько-радянське братання і одночасно перша німецько-радянська збройна сутичка союзників.
19 вересня 1939 р. — до Винник тимчасово переїжджає німецький штаб і квартирується у тютюновій фабриці.

22 вересня 1939 р. — представники СРСР і Польщі підписали   у Винниках «Протокол умови про передачу міста Львова військам Радянського Союзу».
1939 p. — поділ школи на українську і польську.

27 листопада   1939 р. — у складі Львівського воєводства (Львівський повіт).
4 грудня 1939 р. — у складі Львівської області (Львівський повіт).

1939 р.  — кам’яний Хрест (вул. Сахарова).
1939 р. (грудень) — початок     репатріації винниківських німців до Райху.
1940 р. — 1947 р. — парох винниківської парафії Антін (Поточняк) — видатний діяч УГКЦ.

1940 р. —  Винники повторно одержують статус міста.
10 січня 1940 р  — 26 вересня 1959 р. — Винники —  центр Винниківського р-ну.
1940 р. (січень) — 1959 р. (вересень) — Винниківський райком КП(б).

23 - 30 червня 1941 р. — у Винниківському лісі діяв загін бандерівців (напади на колони відступаючих радянських військ).
30 червня 1941 р. — радянські війська  залишили з боями Винники.
30 червня 1941 р. — загін бандерівців зайняв Винники.

30 червня 1941 р. — 22 липня 1944 р. — НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЯ.

30 червня 1941 р. — німці ввійшли у  Винники.

1941 р. — 1942 р. — друк підпільної газети ОУН «Сурма» (редактор — Роман Голіян, помічники — Галина Обаранець-Кияк, Євгенія Голіян).

1941 р. — 1944 р. — сільська ґміна Винники (пол. gmina wiejska), територія якої не включала до свого складу  м. Винники (але правління ґміни знаходиилось у Винниках). До ґміни належали села: Чишки, Чижиків, Дмитровичі, Гаї, Глуховичі, Підберізці і Виннички.

1 серпня 1941 р. —  в складі дистрикту Галичина.
1941 р. (серпень) — винищення чоловічого єврейського населення (рострільні у Лисеницькому лісі).

1941 р. (вересень) — були відкриті вселюдська (виділова) 7-класна школа з українською мовою навчання (директор Ярослав Левицький) і 7-класна школа з польською мовою навчання (школи знаходилася в сучасному приміщенні Школи мисецтв).

1941 р. (жовтень – грудень) - 23 липня 1943 р. — у приміщенні колишнього німецького казино (теперішній Будинок школяра) розміщувався єврейський трудовий табір (у ньому перебували близько 800 євреїв, яких привезли зі Львова, Сколе, Яричева та інших містечок).
1942 р. — 1956 р. — проживав  В. В. Грабовецький (український вчений, історик).
                  
1942 р. (весна) — цілковите винищення єврейського населення (ростріляні у Лисеницькому лісі).

1 квітня 1942 р. — Винники  приєднані до Львова і входять до складу VIII-ї дільниці Вайнберґен м. Львова (керівник VIII-ї дільниці — колишній січовий стрілець п. Харкевич).
1944 р. (квітень) — початок будівництва німцями лінії оборони у Винниках (цементні окопи, бліндажі).

13 червня 1944 р. — другий відбір у лави Першої Української дивізії «Галичина».
1944 р. (липень) — відступаючі німецькі війська знищили залізничну лінію на відрізку від Винник до Підгайців.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Фото з експозиції Історико-краєзнавчого музею м. Винники

І частина ІІ частина ІІІ частина IV частина IV частина (продовження)


Читайте також:
Коментарі
avatar