Видатні винниківчани: Домазар Зенон (Зиновій) і Винників Наталя – провідні діячі ОУН
08.10.2013
До 71-ї річниці створення УПА пропонуємо читачам Винники Plus серію публікацій доцента  ЛНУ ім. І. Франка Андрія Байцара про видатних винниківчан — діячів ОУН-УПА.

Доля склалася так, що обидвоє героїв народилися у Винниках, а свій останній спочинок знайшли у Бабиному Яру в Києві, де були закатовані гітлерівцями.  Все їхнє нетривале життя –  це приклад героїчного подвигу і звитяги в ім'я України.

Згідно з даними істориків німці розстріляли у  Бабиному Яру понад 55 тисяч українців. Відтак Бабин Яр - це велика українська трагедія.

Домазар Зенон (Зиновій) (псевдо «Діброва», «Аркадій»; 13 липня 1913 р., м. Винники  — 1943 р. (вересень) м. Київ, Бабин Яр)  — крайовий провідник ОУН на Українських Землях. У 1940-1941 рр. — Військовий Референт Окружної Екзекутиви ОУН(М) Ярославського округу.

Головою Окружної Екзекутиви в Ярославі був Йосип Зелений, аж до німецько-радянської війни. Він підібрав собі добрих співпрацівників. Між співробітниками Зеленого вирізнявся своїми організаційними здібностями Зиновій Домазар — організатор і керівник військових вишколів. Ідейна, а при тому дуже скромна і спокійної вдачі людина, був одним з тих, що на них кожна організація будує свою силу.

Неспростовним і незаперечним фактом є те, що під час німецької окупації Києва в 1941-1943 рр. були схоплені гестапо та знищені у Бабиному Яру 621 член Організації Українських Націоналістів, які діяли в антинацистському підпіллі і в умовах війни та окупації намагалися закладати фундамент для відродження незалежної Української держави. Серед них було страчено видатну українську поетесу, керівника Спілки українських письменників, головного редактора тижневика «Літаври» Олену Телігу та її чоловіка – інженера і відомого кобзаря Михайла Телігу.

Протягом зими 1942 р. українським націоналістам було завдано непоправимого удару. Однак, підпільна мережа ОУН(М) у Києві продовжувала свою діяльність. Зиновій Домазар був призначений керівництвом  СБ крайовим провідником ОУН на СУЗ.

Влітку 1943 р. Зиновій Домазар потрапляє до гестапо. Ймовірно його арештували на початку липня 1943 р. й утримували у тюрмі гестапо на Короленка, 33, до початку вересня, після чого ростріляли. На стіні тюремної камери №30, органами НКВС після вступу до Києва, було виявлено і зафіксовано короткий напис: «Дом Зен 5.7.43 р. – 5.9.43 р. Бог і Україна». Скорочення з великою ймовірністю можна розшифрувати як «Домазар Зеновій».


Винників Наталя Сидорівна
фото: Вікіпедія
Винників Наталя Сидорівна (2  лютого 1920 р., м. Винники  – 9 лютого 1944 р., м. Київ, Бабин Яр) — провідний діяч ОУН. Навчалася в гімназії ім. Кокорудзів «Рідної Школи» (в радянський період це – школа №5). Там очолювала шкільну організацію ОУН, мала псевдо «Ада».

Після закінчення гімназії — заарештована 6 вересня 1940 р. «совєтами». НКВД користувалося архівами польської поліції, звідки черпало інформацію про українських націоналістів, неблагонадійних для польської влади, і зразу ж визнавали їх і своїми ворогами. У результаті органи НКВД у 1940 р. провели у Львові тотальні арешти української інтелігенції, переважно студентів львівських навчальних закладів, та ініціювали показовий політичний процес, що дістав назву «Процесу – 59» (п’ятдесяти дев’ятьох ) за кількістю підсудних. Слідство тривало понад чотири місяці.

Цей великий політичний процес відбувся 15-18 січня 1941 р. у Львові у приміщенні обласного управління НКВС (тогочасна вул. Пелчинська, зараз — вул. Вітовського). Тоді перед радянським судом постали 59 молодих українців, віком від 16 до 30 років. Їх обвинувачували в приналежності до Організації Українських Націоналістів та в антирадянській діяльності.
Совєтські ідеологи сподівалися зламати, покарати одних і налякати всіх інших, хто мріяв про самостійну Україну. Натомість дістали яскраве свідчення високого, незламного українського патріотичного духу.
Всі учасники «Процесу – 59» смілииво й стійко заявляли про права українців на своїй землі.

Матеріали кримінальної справи «Процесу – 59» із 19 томів сьогодні зберігаються в управлінні СБУ у Львівській області.

В офіційних документах читаємо: «Більшість засуджених як на попередньому слідстві, так і на судовому засіданні не визнавали себе винними і не покаялись, а навпаки — заявляли у суді, що вони були і залишаються непримиренними ворогами радянської влади і у майбутньому, якщо буде така можливість, за будь-яких умов будуть вести боротьбу проти радянської влади…». У результаті того судилища до смертної кари засуджено 42 осіб, серед них — 11 дівчат (Ганна Боднар, Олена Волошин, Марта Грицай, Ірина Зубач, Володимира Ковалюк, Дарія Коверко, Любов Комар, Людвига Малащук, Ірина Пик і Олена Столяр, яка замордована іншим окупантом,  гине в берлінській тюрмі). Серед  засуджених до розстрілу дівчат була і Наталя Винників.

Сторінка протоколу з допитів Наталі, збереглася в архіві. Там, де мав стояти підпис, дівчина записує Декалог Українського Націоналіста і додає:

«На підставі Заповідей, я, провідник ОУН в школі № 5, моє псевдо — «Ада», не хочу розказувати слідству правди, не бажаю називати учасників організації, якими я керувала, не бажаю розказувати слідству про свою роботу в Організації Українських Націоналістів. Бажаю бути надалі вірною своїй організації, слідству я нічого більше не скажу, бо я хочу, щоби була Самостійна Україна. Остаюсь на позиціях оунівської влади. Наталя Винників. Львів, 10.ХІ.1940 р.». Її також засудили до розстрілу. Згодом Рішенням Колегії Верховного суду СССР від 15 березня 1941 р. покарання було «пом’якшене».

Наталі Винників смертну кару замінили на 10 років концтаборів і 5 років позбавлення прав. Із Бригіток частину засуджених перевезли в бердичівську тюрму. З наближенням фронту, у липні 1941 р., коли німці бомбардували місто, Наталя разом з групою в’язнів вибралася на волю. Енкаведисти, відступаючи, підпалили тюрму і закидали її гранатами. Небагатьом вдалося врятуватися.

Після визволення Наталя Винників продовжує боротьбу в лавах ОУН, тепер уже проти німецьких окупантів. Із похідними групами ОУН українську патріотку направили на Східну Україну. Завдання похідних груп — організовувати населення східних регіонів на боротьбу з фашистами, за самостійну Україну. 9 лютого 1942 р. у Києві гестапо заарештувало Наталю Винників. Разом з іншими патріотами її розстріляли у Бабиному Яру.
 
Андрій Байцар
Видатні винниківчани

Читайте також:
Коментарі
avatar