Видатні винниківчани: Підлісецький Володимир і Голіян Володимир – творці Листопадового чину у Винниках
20.10.2013
До  95-ї річниці створення  ЗУНР і УГА пропонуємо читачам Винники Plus серію публікацій доцента  ЛНУ ім. І. Франка Андрія Байцара про видатних винниківчан, творців Листопадового чину в 1918 р.

Підлісецький Володимир (2 липня 1898 р., м. Винники — 2 грудня 1972 р., м. Винники) — січовий стрілець, підхорунжий УГА, керівник Листопадового чину у Винниках в 1918 р.

Народився Володимир у незаможній сім’ї. Але батьки спромоглися дати дітям освіту. Володимир навчався у Львові в гімназії, а сестра Марія – закінчила учительську семінарію. Коли почав формуватися полк УСС, Володимир залишив гімназію і, дописавши собі 1,5 року, у грудні 1914 р. записався до українського війська. Через молодий вік йому довелося зголоситися до війська у Підберізцях (у Винниках б не записали).

Військову службу довелося проходити у 1-й сотні 1-го полку УСС. Воював Володимир Підлісецький  до липня 1917 р. Під час розвідки у тилу російської армії, поблизу Чолрноківець  на Поділлі, потрапив у полон. Перебував у таборі для військовополонених старшин у Саратовській губернії. Там він познайомився з січовиками Андрієм Бялим та Богданом Збудовським.

Після розпаду Російської імперії вони разом дісталися до Києва і на заклик Євгена Коновальця у грудні 1917 р. вступили до по лолку січових стрільців.

У 1920 р. він захворів на тиф і повернувся додому. У 1921 – 1922 рр. екстерном здав іспит зрілості за 8-ий клас гімназії. Навчався в Українському таємному університеті, а після його розпуску в університеті Яна Казимира (1926 – 1927 рр.). Та матеріальні нестатки змусили його залишити навчання і піти працювати. Коли у Винниках зорганізувався комітет з відновлення пам’ятника Т. Шевченку, став його секретарем. У пошуках роботи мандрував Польщею: Познань, Лодзь, Варшава, Краків.

Другу світову війну Володимир зустрів у м. Катовіце, працюючи директором шведської фірми «Електролюкс». У Катовіце був головою спілки «Українська домівка».

У 1943 р. Володимир Підлісецький вирішив повернутися в Галичину до свого батька та сестри. Працював в Болехові, пізніше у Львові. Після приходу більшовиків був замісником директора з господарської частини в Львівському торгово-економічному інституті.

У кінці 1940-х рр. В. Підлісецький влаштував на квартиру до своєї сестри у Винниках двох звязкових УПА за фальшивими документами. На біду одна із них не дотрималася правил конспірації поїхавши до Львова. Там її запримітили сексоти НКВС і заарештували обидвох.

У 1958 р. В. Підлісецький пішов на пенсію, проживав у місті Львові, займався садом у рідних Винниках. Помер В. Підлісецький 2 грудня 1972 р., похований на цвинтарі у Винниках (біографія В. Підлісецького подана за спогадами Лідії Підлісецької-Опалевич опублікованих у «Винниківському віснику» за 17 липня 1998 р.).

На честь Володимира Підлісецького названа одна із вулиць Винник.

Голіян Володимир — (13 грудня 1903 р., м. Винники —  30 травня 1996 р., Австралія) — воїн УГА,  діяч ОУН.

З юнацьких літ брав активну участь у культурно-суспільному житті  Винник. Він вступив до спортивно-пожежно-руханкового товариства «Січ», яке було перейменоване  1912 р. у Львові на Український Січовий Союз (генеральний отаман К. Трильовський). У Винниках був також членом «Пласту» та «Сокола».

У часи «Листопадового чину»,  у складі УГА, як стрілець 4-ої Золочівської бригади, Володимир Голіян брав участь 8 червня 1919 р. у Чортківській офензиві. Під час другого відступу разом з бригадою переправився через річку Збруч. Воював на Центральній Україні. Після зайняття Проскурова, бригада вела низку переможних боїв за Старокостянтинів, Шепетівку, Полонне, а пізніше разом з 7-ю Львівською бригадою, 22 серпня 1919 зайняла Житомир.

Після боїв за Житомир, перехворів важкою хворобою і вимушений був повернутися додому. У Винниках він не відмовився від боротьби за Україну й знову поринув у підпільну працю в рядах ОУН.

У 1938 р., на заклик проводу ОУН, Володимир Голіян перейшов кордон, на землі Запарпаття, де продовжував збройну боротьбу за Карпатську Україну проти угорських загарбників. Під час боїв його важко поранили (дві мадярські кулі пробили йому груди). Та вилікувавшись, Володимир Голіян зумів перебратися до Німеччини. Лише в 1941 р. повернувся до Винник, одружився, виховував дітей.

У 1944 р. йому знову довелося залишати рідні Винники, але на жаль назавжди. Рятуючи життя своїх дітей, перед приходом більшовиків Володимир Голіян з родиною виїхав на Захід. Згодом, доля закинула їх в далеку Австралію.

Велику любов до України він зумів прищепити своїм дітям та внукам.

30 травня 1996 р., на 93 році життя, перестало битися серце патріота. Похований Володимир Голіян в Австралії.

До 95-ї річниці створення ЗУНР і УГА

Читайте також:
Коментарі
avatar