Географія населення м. Винники (Част.II).
27.02.2014
Продовжуємо публікувати матеріали по населенню міста Винники.

Загальна чисельність сіл Львівського повіту – 131, населення – 143 279 осіб, із них чоловіків – 68 633 особи, жінок – 74 646 осіб. Із числа сіл, статус містечок мали Кукіжів і Наварія. У Львівському повіті знаходилося 13 сіл з населенням понад 2 тис. осіб (Білогорща, Борщовичі, Винники, Давидів, Знесіння, Клепарів, Кульпарків, Рясна Польська, Сигнівка, Симіанівка, Сокільники, Замарстинів, Чишки), 35 – від 1 000 до 2 000, 58 – від 500 до 1 000 і 25 – від 200 до 500 мешканців. Менше 200 мешканців проживало у Загородці, Новому Хоросні та Лінденфельді.

Загалом, у 131 селі Львівського повіту мешкало 67 409 поляків, 63 495 українців, 9 734 євреї та 2 502 німці. З інших етнічних груп у селах Львівського повіту були росіяни і чехи, зокрема, у Фалькенштайні, Кульпаркові, Клепарові, Скнилові.

У Львівському повіті переважали поляки, зокрема, у селах навколо м. Львова, а також на сході повіту. Понад 90 % представників цієї національності проживали у таких селах: Білка Шляхетська, Білка Королівська, Давидів, Зубра, Кротошин, Пруси, Семенівка, Сокільники, Чишки, Гончари, Костеїв, Козельники, Пасіки-Зубрицькі, Виннички, Холодновідка.

Демографічна картина чисельної переваги поляків у Львові та зокрема й у Винниках значною мірою була наслідком продуманої політики польської влади. Зокрема, на зменшення непольського населення вплинули осадницька колонізація, еміграційна політика, бойкот українцями перепису 1921 р. та інші фактори. Підтвердженням полонізаційних процесів у Львівському повіті ставали Рішення Львівського повітового староства про зміну віросповідань. У них зафіксовано зміну конфесійної приналежності мешканцями Львівського повіту з греко-католицького обряду на римо-католицький.

Такі процеси значною мірою сприяли загальному збільшенню поляків.
Отже, внаслідок колонізації Винник та навколишніх територій у попередні століття, населення  у 20-их рр. ХХ ст. характеризувалося етнічною національною строкатістю з перевагою польської етнічної групи.         Польське населення переважало також у сусідніх з Винниками селах.
Щодо німців, то станом на 1931 р. у Винниках їх проживало 60 осіб, які в основному проживали у центрі міста. У 1938 р. – перед війною у Винниках проживало вже 367 колоністів.

Специфіка етнічного складу населення Винник формувалась ще у довоєнний період. Річ у тім, що Винники отримали статус міста (за адміністративним критерієм) тільки у 1933 р.. У 1942 р. німецька влада ввела в адміністративні межі Львова місто Винники та близько 20 навколишніх сіл. Тому в складі його населення до війни, на відміну від інших міських поселень Галичини, налічувалось обмаль євреїв – усього 5 %. Натоміcь частка українців у Винниках була суттєво вищою, ніж у Львові. Наприклад, 1939 р. українці становили 43,3% населення Винник. Частка українців виявилася високою також завдяки функціональному типу Винник. Це було насамперед промислове місто.

За даними В. Кубійовича (станом на 1.01.1939 р.) у Винниках проживало 6 000 осіб. З них – українців 2 600 осіб (43,3% поляків – 2 800 осіб (46,7% євреїв – 300 осіб (5 %).З цього випливає, що німців було близько 300 осіб (5 %).

Одразу ж після вигнання німецьких окупантів, у середині 40-их років,  місто Винники  зазнало глибоких соціально-демографічних змін, викликаних насамперед переселенням жителів польської національності у Польщу та поселенням у місті й районі українських переселенців з українських земель Надсяння, Холмщини, Лемківщини, що відійшли до Польщі в результаті відомої українсько-польської угоди про обмін населенням від 9 вересня 1944 р.

Упродовж 1944–1947 рр. у Винники на постійне місце проживання прибуло 2739 виселених українців. Значний вплив на етносоціальну та етнокультурну ситуацію в місті мало також організоване скерування в західні області УРСР значної кількості функціонерів владних структур та спеціалістів і кваліфікованих робітників народного господарства зі східних областей України, з Росії та союзних республік колишнього СРСР. Станом на 1945 р. ті, що прибули зі сходу, становили близько 18 % у населенні міста. Національна структура населення м. Винники зазнала змін також у силу асиміляційних процесів, яким підпадали росіяни і поляки, представники інших національностей. Отже, після Другої світової війни у Винниках вже існувало міцне українське етнічне середовище, тому росіяни мігрували сюди не надто охоче.

У 1959 р. частка українського населення у Винниках була значно вищою, ніж частка українців у міському населенні області. Крім того, у Винниках жило доволі багато поляків. Отже, за період між 1959 і 1989  рр. кількість населення Винник зросла у 1,7 раза. У 1959 р. у Винниках проживало  7 194 особи, а у 1989 р. вже – 12 017 осіб. Проте високого показника загального зростання чисельності мешканців Винник досягнуто не так за рахунок природного приросту, як завдяки механічному приросту.
Певні зміни відбулися в національній структурі населення. Жителі неукраїнської національності, зокрема, росіяни та поляки підпадали природній асиміляції, що виявлялося не тільки в поширенні серед них української мови, а й у скороченні їх чисельності.

У 1959 р. у Винниках проживало: українців – 5 922 особи (82,3 %), росіян  – 722 (10 %), євреїв – 30 (0,4 %), поляків – 302 (4,2 %), білорусів – 32 (0,4 %), інші – 186 (2, 6 %).
У 1989 р. українців у Винниках різко збільшилось – 10 957осіб (91,2 %), порівняно з іншими національностями ситуація виглядала так: росіяни – 823 (6,8 %), євреї – 12 (0,1 %), поляки – 127 (1,1 %), білоруси – 67 (0,5 %), інші – 31(0,3 %).

У серпні 1991 р. Верховна Рада України, опинившись перед загрозою відновлення на українській землі авторитарного суспільства, проголосила незалежність України і вже 1 грудня 1991 р. Акт проголошення незалежності України був підтверджений волею українського народу на Всеукраїнському референдумі. Розпочалася нова ера історії етнічної спільноти. Але лише у першій половині грудня  2001 р. в Україні нарешті відбувся черговий перепис населення – перший в історії незалежної держави. Результати першого всеукраїнського перепису населення за критерієм національності виявилися сприятливими для незалежної України: адже за 1989–2001 рр. частка українців у складі населення підвищилася аж на 5,1 %, подібна ситуація спостерігалася і у Винниках.

У 2001 р. українців у Винниках теж збільшилось у порівнянні з 1989 р.: українців – 12 318 осіб (95,4 %), порівняно з іншими національностями ситуація виглядала так: росіяни – 459 осіб (3,5 %),  поляки – 74 (0,6 %), білоруси – 38 (0,3 %), інші –  28 (0,2 %).

У 2001 р. проживало 13 654 особи. Станом на 2011 р., народжуваність становила 11,5  на 1000 осіб. На даний момент, у Винниках найбільша народжуваність порівняно з іншими районами Львова (включаючи смт. Брюховичі і смт. Рудно). Смертність становила 10,8 на 1000 осіб (2011 р.) . Отже, природній приріст у Винниках становив +0,7 на 1000 осіб (2011 р.). Більшість населення за етнічним складом становлять українці. Також проживають такі національності, як росіяни, поляки, вірмени, цигани, німці, білоруси та інші. За теперішніми даними, більшість жителів м.Винники - це українці, вихідці з Закерзоння (Польща) — української етнічної території загальною площею понад 20 тис. км², на якій проживало до виселення (1944 р.) понад 700 000 українців.

У Винниках проживають 16 278 осіб (станом на 1 січня 2013 року); у 2010 р. проживало  15 547  осіб, 2011 р. — 15 723, 2012 р. —  15 976.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Етнодемографічні процеси у Винниках

Читайте також:
Коментарі
avatar