Фігури Божої Матері та Хрести процесійні у Винниках
12.03.2014
Більшість Хрестів, що були встановлені у Винниках, знищено комуністичним режимом. Сьогодні Хрести встановлено біля усіх Божих Храмів міста.

У період I Світової війни було встановлено Хрест біля дороги, що веде зі Львова до Винник, недалеко від стежки, що повертає на дачі (при наближенні до Винниківського озера).

Ще один Хрест стояв у колишній Маріївці, біля ставу графа Ліпського (тепер Винниківське озеро). Легенда говорить, що члени сім’ї графа трагічно загинули і були поховані недалеко маєтку. Можливо Хрест було встановлено для очищення цього місця.

До 1914 р. було встановлено Хрест на обійсті при в’їзді у Винники зі Львова (тепер вул. Галицька). На цьму місці був пустир, кар’єр, де добували камінь. Люди посвятили місце, поставили Хрест, збудували хату. Біля хреста було джерело, де подорожуючі могли набрати води. На поч. 1990-их рр. господар оселі п. Петро Олексів поновив Хрест і його освятив о. Петро Паньків.

Хрест у церкві Воскресіння Господнього (весна 1938 р.) — встановлено та овячено перед Пасхою до 950-ліття Хрещення Русі-України (на урочистостях був Митрополит Андрей Шептицький, це  остання візитація Митрополита  до Винник). У 1992 р. (у Великий Четвер) Хрест перенесли на цвинтар, а пізніше – біля будови церкви Св. Володимира і Ольги (УАПЦ). На жаль, православна громада цей історичний Хрест не зберегла.

Хрест на роздоріжжі вул. І. Франка—Забава. Недалеко від нього знаходилася кузня.

Кам’яний Хрест (1939 р.)  на вул. Сахарова. Колишні господарі оселі виготовили його для встановлення на цвинтарі, але війна 1939 р. не дала змоги їм це зробити. Так і залишився Хрест стояти на подвір’ї.

Хрест у церкві Воскресіння Господнього (1988 р.) — встановлено і освячено  на честь 1000-ліття хрещення України-Руси (весною 1992 р. Хрест перенесли на цвинтар).

Хрест на роздоріжжі вул. Ломоносова — Шевченка (жовтень 1989 р. ) — перенесено  з обійстя Маслякевичів на узбіччя дороги.

Хрест на символічній могилі «Борцям за волю України» (1991 р.) (роздоріжжя вул. І. Франка—Стрілецька). Перший Хрест тут було встановлено у 1848 р. в честь скасування панщини.

Хрест на вул. Стуса (відновлено 1995 р. — 1996 р.) — найдавніший Хрест у Винниках; з давнім відреставрованим розпяттям. Новий Хрест виготовили винниківчани Дзьордзі.

Фігура Божої Матері (4 грудня 1996 р.) біля г. Жупан. Посвятили фігуру — о. Петро Паньків та о. Михайло Дроздовський (УГКЦ), о. Михайло Романишин (УАПЦ). Суттєву допомогу надали місцеві підприємці П. Герасим, П. Герасимович, І. Бродило, П. Стецко, С. Матвіїшин, І. Лишневський, Б. Лишневський, О. Василів, І. Козидра. Прилучилися до втілення цього задуму у життя й працівники підприємства «Колібрі» (керівник І. Вархолик), Винниківського лісництва (А. Ціж) і підприємства «Благоустрій» (Т. Божко).

Хресна Дорога (29 серпня 1999 р.) на г. Жупан. Дерев’яні хрести виготовили винниківські майстри Федір Кожух та Адам Адамчук. Господній гріб споруджений майстрами Романом Яришем, Ярославом Сичем та Антоном Федоровичем. У неділю, 29. 08. 1999 р., тисячі винниківчан та гостей міста прийшли до храму Різдва Івана Хрестителя. Там було відслужено Акафіст до Христа Спасителя священиками Винниківського та інших деканатів. Було освячено 14 хрестів та ікон із зображенням Страстей Господніх. Після цього урочиста процесія з фанами, хоругвами та хрестами рушила до місця посвячення Хресної Дороги на гору Жупан. Багаточисельна процесія розтягнулася на усю центральну вулицю міста.

Фігура Божої Матері (2001 р.) на вул. Кільцевій. Посвятили фігуру — о. Петро Паньків та о. Михайло Дроздовський (УГКЦ), о. Василь Петрик (УАПЦ).

Фігура Божої Матері (4 грудня 2005 р.) біля церкви Воскресіння ГНІХ (у скверику). Меценати — Олег Наставський, Богдан Голіян, Олег Голіян.

Фігура Божої Матері (2006 р.) у Винниківській санаторній школі-інтернат.

Капличка Божої Матері (2006 р.) на розі вул. Шевченка—Галицької.

17 травня 2006 р. відбулося посвячення каплички Божої Матері. Скульптор — народний художник України Іван Самотос (автор пам'ятника В'ячеславу Чорноволу у Львові; 2002 р.). Автор портретних мозаїк митрополитів Андрея Шептицького та Івана Огієнка — Анатолій Слободян. Скульптура зроблена з найкращого каменю, з якого постала неповторна архітектура Львова. Капличку посвятили о. Петро Паньків (УГКЦ) та о. Василь Петрик (УАПЦ).

Богородиця повернулася на своє законне місце після більше ніж півстолітньої відсутності, відколи руки вандалів зруйнували фігуру. Колись на цьому місці римо-католицька громада Винник встановила (поч. 1930-х рр.) фігуру Матері Божої (на фото вгорі). 20 квітня 1950 р. рішенням виконкому Винниківської районної ради «Про впорядкування рогу вулиць Леніна та Шевченка» передбачалося знести фігуру Божої Матері, що стояла на тому розі. Знесення пам’ятника мотивувалося тим, що він ніби-то «робить гострий ріг і закриває видимість для водіїв машин». Цей документ зобов’язував директора тютюнової фабрики Лебедя та директора МТС Квашу надати допомогу в проведенні цього «міроприємства». Контроль за виконанням цього рішення було покладено на завідувача Райкомунгоспу Новосада. В основних закладах міста були розміщені оголошення (російською мовою). Оголошення розяснювало причини зняття «фігури Матки Боски» (як писалося там) і одночасно оповіщало мешканців, що у випадку заяви громади фігура може бути перенесена в інше місце. Однак, для подання заяви було обмаль часу, лише 4 дні. Скульптуру важко було зняти за допомогою техніки, тому вирішили її підірвати. Під час вибуху в адміністративному корпусі тютюнової фабрики розбилося скло на вікнах, а директор вигукнув: «Через ту заразу мені шибки повибивало!» і після цього копав ногами голову скульптури Богородиці, яка відкотилася. В одного із робітників, які брали участь у підриві фігури народилася безрука дитина.

Уродженець Винник отець Роман-Андрій Кияк у своїй книзі «Перлини християнської мудрості» згадує про трагічну подію, пов’язану з руйнуванням фігури Матері Божої: «У місті Винники, що біля Львова, навпроти тютюнової фабрики стояла чудова фігура Матері Божої. Під час першого перебування наших червоних «визволителів» радянська влада не торкала її. А коли нас «визволили» вдруге, директор тютюнової фабрики Лебідь, який повернувся з фронту в званні полковника, бажаючи сподобатися владі «геройським вчинком», а радше, щоб замаскувати свої злодійські справи, дає вказівку трактором знести фігуру Матері Божої і кинути її у велику яму на території фабрики. Злодійські дії директора, члена бюро райкому партії (викрадав і продавав вагонами тютюнову продукцію) було викрито. Його засудили на 15 років тюрми. За гратами в нього почалася гангрена обидвох ніг. Ноги ампутували. Після звільнення з тюрми, він приїхав на інвалідному візочку до своїх колишніх робітників і в каятті та з великим жалем у серці говорив їм: «Якщо б мені Господь повернув ноги, я б сам переніс фігуру Матері Божої на те місце, де вона стояла».

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка
Більшість Хрестів у Винниках знищено комуністичним режимом

Читайте також:
Коментарі
avatar