Винниківщина в роки Хмельниччини (1648-1657 рр.) (Част. I)
20.07.2014
На Винниківщині антифеодальні виступи ніколи не припинялися, а у часи Визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. Хмельницького західноукраїнські землі стають районом значних повстань.

Гетьман Б. Хмельницький здійснив два походи у Галичину (1648 р. і 1655 р.), під час яких двічі облягав Львів, а його шлях завжди проходив через Винники.

Львівська облога 1648 р. (6 — 26 жовтня). Здобуття Високого замку.

Після Пилявецької битви 1648 р. Б. Хмельницький і перекопський мурза Тугайбей вирушили на Львів. Із Старокостянтинова військо пішло на Збараж, Тернопіль, Золочів, далі Глинянським трактом через села Розвор’яни, Заставне, Журавники, Сухоріччя, Нижню Білку, Миклашів, Підбірці, Лисиничі до мурів Львова. У селі Миклашеві, під дубами, знаходився штаб Б. Хмельницького, який склав план наступу і здобуття Львова.

Пізніше табір було перенесено на Лисиницькі поля, ближче до Львова. 6 жовтня (26 вересня) 1648 р. передові підрозділи козацьких військ з’явилися в околицях Львова. 9 жовтня підійшли основні сили українців (60 — 80 тис.) і татар (бл. 20 тис.) і розпочався обстріл укріплень. Від 9 до 26 жовтня 1648 р. штаб-квартира Богдана Хмельницького була на території села Лисиничі. Його штаб розташовувався при Глинянському шляху.

Сам гетьман із Чортової (Чатової) Скелі спостерігав за розташуванням козацького табору між селами Лисиничі та Кривчиці. Звідти й пішла назва урочища «Табори». Одна із вершин на якій начебто перебували козацькі розвідники, одягнуті у жупани, досі називається «Жупан», яка знаходиться при в'їзді у Винники зі сторони Львова. Із лисиницьких полів 9 жовтня почало свій наступ козацько-селянське військо. На західній окраїні села відбувалися збройні сутички козаків із поляками. Тут ховали загиблих. Звідси й назва цієї частини села – Могилиці.

У цей час у с.Млинівці (район Винниківського озера) також перебували козацькі загони, яких підтримували селяни.

Полк, яким командував найхоробріший з полковників Б. Хмельницького Максим Кривоніс, зупинився на Тарнавці (район сучасних вулиць Богдана Хмельницького і Волинської у Львові), полк Павла Головацького стояв на горі Калічій (Цитадельній).Загони татар, які тоді залишалися ще союзниками українців, отаборилися на полях поблизу приміських сіл Скнилова, Рясної і Зимної Води. Полк П. Головацького зайняв церкву святого Юра. Поляки спалили передмістя, але це не поліпшило їхнього становища, бо залога не змогла б відбити генерального штурму.

З тактичних міркувань Б. Хмельницький відмовився від штурму й 11 (1) жовтня вступив у переговори з магістратом. Декілька днів Львів гостив послів українського полковника Головацького і татарського обозного Піріс-Агу. Львів’яни обсипали експертів подарунками: срібними шаблями, оздобленими рубінами, золотими пасами і декількома тисячами злотих. Після такого прийому посли, звичайно, доводили Б. Хмельницькому і Тугай-Бею, що місто дуже бідне і не може багато заплатити. Переговори завершилися 13 (3) жовтня укладенням угоди про викуп. Викуп обійшовся Львову у суму, яка була у декілька разів меншою від тої, яку Львів міг заплатити грішми і товарами. Щоб пришвидшити збір коштів, М. Кривоніс оволодів Високим замком. Жителі львівських передмість і міських сіл увійшли до складу загону полковника Максима Кривоноса і разом з ним брали участь у штурмі й захопленні Високого Замку, який був важливим пунктом оборони. Хто ним володів, той і панував над передмістям.

Чому ж Хмельницький не наказав штурмувати передмістя, а обмежився викупом? По-перше, тому, що після зайняття козаками Високого Замку польський гарнізон не міг чинити опору і склав зброю, і, по-друге, тому, що Хмельницький не хотів піддавати небезпеці штурму українське населення передмістя.

Тут слід згадати про особисті зв’язки Богдана Хмельницького з Галичиною і Львовом. Відомо, що батько Богдана, Михайло Хмельницький, служив у 90-х роках XVI ст. у Жовківському і Олеському замках. У Жовкві, або Олеську пройшли дитячі роки Богдана. Навчався гетьман в Львівському єзуїтському колегіумі, а значить, жив у Львові принаймні 4–5 років. Є також відомості про те, що молодий Богдан брав участь в обороні Жовкви від татар у 20-х роках XVIІ ст. Отже, зв’язки Б. Хмельницького з Галичиною, і зокрема з Львівщиною, мали свою історію, нараховували напередодні Визвольної війни кілька десятків років.

Взявши викуп, гетьман 26 (16) жовтня зняв облогу.

Важливим стратегічним кроком у діяльності Богдана Хмельницького було те, що він під час облоги Львова восени 1648 р. розіслав свої полки у різні регіони Галичини громити поляків і підбирати у своє військо галицьке міщанство і селянство.

У листопаді 1648 р. Львівський патрицій С. Кушевич писав зі Львова про те, що Хмельницький розіслав окремі полки на здобуття деяких містечок в тому числі і села Винники, Млинівці та їх околиць.

Як видно з повідомлень поляків від 28 жовтня 1648 р.Б. Хмельницький відрядив козацькі полки на знищення шляхти у Галичині. Хмельницький розділив свою армію на три частини. Максима Кривоноса з Путіяном послав по сторонах для знищення шляхти, якогось Капусту відправив у Підгірські краї, а сам з усією армією пішов на Варшаву. Як бачимо, легендарний полковник Максим Кривоніс за допомогою Путіяна, не тільки охороняв головну артилерію козаків, але й під час своїх рейдів допомагав повсталим, в тому числі й селянам Винник та їх околиць.

Про це свідчить народна пам'ять та легенди про перебування в цих місцях Хмельницького. Ще і сьогодні на всіх шляхах, де проходив батько Хмель, народ в тому числі і Винник, Лисинич, Підгірців, Миклашева показує місце перебування полків Хмельницького. Перебуваючи у Лисиничах, гетьман вів також дипломатичні переговори з послами від князя Трансільванії. 26 жовтня Хмельницький рушив далі на захід, дійшовши до Замостя, звідкіля до Вісли лишалося не більше як 100 км.

Після відходу основного війська Богдана Хмельницького з Галичини, разом з ним пішло на схід багато селян і міщан із західноукраїнських земель, у тому числі зі Львова та Винник. На тій частині України, яка залишилася під владою козаків, сформувалась Українська держава, очолена гетьманом і генеральною старшиною.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Далі буде

Фото: http://ukrkozatstvo.com/

Читайте також:
Коментарі
avatar