До 97-ї річниці ЗУНР. Винниківщина в часи ЗУНР (Частина IV)
25.10.2015
23 листопада польське військо зайняло Винники, але ненадовго. Вже між 6 і 8 грудня УГА вибиває поляків з міста.

В цей час, після боїв початку грудня, лінія фронту довкола Львова проходила через Брюховичі – Збоїська – Кривчиці – Майорівку – Пирогівку – за Козельниками – за Сокільниками - за Скнилівом. До середини квітня 1919 р. фронт проходив по лінії Підбірці – Лисиничі – Винники – Чишки, а поляки здебільшого оборонялися.

В перших днях грудня українські частини під Львовом перейшли до наступу й витиснули ворога до кільця Басівка — Солонка — Пасіки-Зубрицькі — Підбірці — Жидятичі — Грибовичі, здійснили спробу перервати залізничу лінію Львів — Перемишль, їм вдалося захопити на короткий час Городок. 1

6 грудня 1918 р польський екіпаж у складі пілота С. Стецай, спостерігача Казімєжа Шмідта здійснив розвідку за маршрутом Львів–Пустомити–Винники–Дубляни–Брюховичі–Львів. 27 грудня 1918 р. відбувся штурм Львова. Січовики взяли Боднарівку, Сихів, Зубру, Козельники, Персенківку, але були змушені відступити після 3-денних боїв.

19 березня 1919 р. польським військовим судом на кару смерті через повішення були засуджені: «Юліан Саламонович, народжений 17 березня 1898 р. у Винниках, мешканець Львова, греко-католик, син Томи і Анни, стану вільного, помічник теслі, без маєтку, некараний. Михайло Фолис, народжений 21 серпня 1892 року в Скнилові, греко-католик, вільного стану, син Йосифа і Анни, господар, закінчив агрономічні курси, власник реальності, некараний». У звинуваченні вказувалось, що «... у Львові підчас польсько-українських боїв, тобто від початку грудня 1918 до 11 березня 1919, стан і розміщення, сили і переміщення польської армії та інші предмети озброєння тієї ж у тій цілі досліджували, щоб про них дати знати ворожій українській армії, і очевидно її про це повідомляли, а також, що в обложеному Львові збирали людей, зброю і амуніцію, щоб в порозумінні з облягаючими Львів українцями у відповідний час вдарити в тил боронячих Львів польських військ, щоб тими діями спричинити шкоду польській армії, натомість допомогти армії противника...». Внаслідок «помилування» кара смерті через повішення була замінена їм розстрілом. Страту виконано на Цитаделі в присутності о. Євгена Дудикевича, пароха церкви свв. Петра і Павла. Розстріляних поховали у спільній могилі на 38 полі Янівського цвинтаря, де невдовзі було встановлено дубовий хрест і насипано невеликий курган. На тому ж полі був похований розстріляний 27 червня 1919 p. четар Українських Січових Стрільців Роман Шевчук.

16 квітня 1919 р. поляки в друге здобули Винники і Чортову скелю, на якій були позиції артилерії УГА.

З травня 1919 р. ініціатива у веденні війни поступово переходила на польський бік. Важливу роль у цьому переломі відіграла сформована з поляків у Франції на кошти Антанти 80-тисячна армія Ю.Галлера.

16-18 липня 1919 р. УГА відступила за р. Збруч. Територію ЗО УНР окупували польські війська. Поразкою ЗУНР і її молодої армії закінчилася перша фаза дев’ятимісячної українсько-польської війни. Ще багато пролилося крові в цій війні. Багато виниківчан не повернулося додому. Але життя вони віддали не даремно – Україна стала незалежною.

Ми повинні завжди пам’ятати наших земляків, що самовіддано за неї поклали життя. Список винниківчан, що загинули або померли під час І світової війни і в час визвольних змагань 1918–1921 рр. (за Михайлом Влохом, 1970 р.).

Під час першої світової війни загинули як члени Легіону Українських Січових Стрільців: Швець Григорій, Губка, Домазар Теодор, Пивовар Дмитро, Філь, Шустер Дмитро, Шустер Теодор, Олексів Василь (помер у Винниках), а в інших формаціях австрійської армії загинули: хорунжий Ординець Михайло, Ціньовський Володимир, Коваль Омелян, Партика Омелян, Курчак Дмитро, Ханас Григорій, Хома Йосиф, Вислобоцький, Грицай Григорій, Дмитерко Філомен, Гуль Григорій і Гуль Теодор (обидва сини Василя), Голіян Василь (син Андрія), Голіян Ісидор, Весна Павло, Врецьона Іван, Врецьона Михайло, Врецьона Григорій, Влох Омелян (помер в Ростові Н/Д) та інші.

Загинули у Визвольній боротьбі як члени Української Галицької Армії: Врецьона Філомен, Олексів Яків, Вовків Євген – у боях на Персенківці набрався тифу і помер у Винниках; Вовків Олекса, повертаючися з австрійської армії, був побитий поляками і помер у Винниках – обидва сини директора школи; брати Саламоновичі були розстріляні поляками під час боїв за Львів; Врецьона Юрій (дяк) був замордований поляками як полонений; Врецьона Теодор був розстріляний більшовиками. І це далеко не весь список.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина  ІІ частина  ІІІ частина  ІV частина


Читайте також:
Коментарі
avatar