Винниківський некрополь: Історія та сучасність (Част. I)
08.12.2015

На винниківському цвинтарі знаходяться могили видатних людей, які залишили вагомий внесок в історії та культурі нашої держави. Поруч знаходиться могила січових стрільців, пам'ятник польським воякам — з украінсько-польської війни 1918—1919 рр., поховання радянських воїнів. Старий винниківський цвинтар заснований на прикінці XVIII ст. У 1748 р. Галицьке губернаторство опублікувало декрет, котрий постановляв, що «мають бути скасовані всі кладовища біля храмів, а кожна громада має виділити протягом чотирьох тижнів частину грунтів за містом, яких би вистачило на поховання покійників без різниці віросповідань (крім євреїв) на 10 – 20 років».

Але видно, що й у ті часи не дуже ретельно виконувалися постанови, бо губернаторство через декілька місяців змушене було опоблікувати цей декрет ще раз. Декретом від 11 грудня 1783 р. австрійський імператор Йосиф II, з огляду на небезпеку виникнення епідемій заборонив проводити поховання в церквах та довкола них, вимагаючи закладати нові цвинтарі.

У Винниках вибрали місце під цвинцар, де він знаходиться й досі. Про це свідчать і найдавніші пам’ятники, які тут збереглися. Це скульптури XVIII ст. роботи Шимзерів, дуже відомих на той час майстрів. До цього цвинтар знаходився біля сучасної церкви Воскресіння Господнього (1842 р.), яка була збудована на місці старої дерев’яної церкви (1515 р.). Раніше померлих хоронили біля церкви. Вперше документально зафіксовано існування при церкві цвинтаря у Винниках у 1753 р. Церковний візитор, описуючи парафіяльну церкву Воскресіння Господнього, згадав про церковний місцевий цвинтар. Тоді цвинтар простягався до підніжжя г. Лисівка. Про це свідчать як спогади старожилів міста, так і поодинокі знахідки людей, що згодом забудували цю територію.

У XVIII–XIX ст. кладовище розширювалося і було перенесене на південний схил гори Лисівка, у своєрідне природне урочище. Починався винниківський цвинтар де розміщена стара польська каплиця. Саме там були перші поховання. А оскільки польська громада мала кошти, то, щоб утвердити себе, збудувала каплицю і захоронюючи поблизу неї своїх громадян, таким чином «посувала» можливість поховань українців значно далі.

У XIX–XX ст. винниківське кладовище поділилося на польське і українське, яке обслуговувало 2 грабарі. Протягом багатовікового періоду похоронено не одне покоління жителів, їх могили після ліквідації при церкві цвинтаря австрійським урядом, були забуті і затерлися в пам’яті винниківчан.

Могила воїнів УГА

Винники одними з перших виконали свій обов'язок стосовно полеглих воїнів УГА: за одностайною згодою винниківської громади 24 квітня 1921 р. відбувся великий стрілецький похорон, останки 16 воїнів (15 стрільців і чотаря Ганкевича) перевезено на місцевий цвинтар і поховано у спільній могилі (дані про загиблих – за краєзнавцем М. Влохом).

Стосовно кількості похоронених бійців УГА достовірної інформації немає. Подаємо матеріал Козака О. М.з «ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗВІТУ про проведення заходу «Вивчення архівних матеріалів про поховання жертв воєн та політичних репресій на території Львівської області»:

«Щодо пам'ятника воїнам УГА у Винниках у ДАЛО зберігаються такі документи.

Документ 1. ДАЛО. - Ф. 1 - Опис 30 - Спр. 4210. - Арк. 17. Формат А5. Рукопис, чорнило чорне. Переклад із польської мови.

«Штамп «Уряд гміни Винники. Номер 737\23».

«Гміна Винники.

До староства у Львові. Щодо обіжника від 12\VII L 29081\23 у справі військових цвинтарів доповідаю, що на території тутешньої гміни немає жодних поховань військових із війни перед листопадом 1918 року. … Одночасно доповідаю, що на тутешньому гмінному цвинтарі є два збірних поховання загиблих військових із польсько-руської війни після 1 листопада 1918 р на яких стоять кам’яні пам’ятники, які дуже ретельно доглядаються. Винники 7 VII 1923. Печатка. Підпис.».

Даний документ 1923 року підтверджує про існування на місцевому гмінному цвинтарі Винник поховань часів польсько-української війни, які увічнені кам’яними пам’ятниками.

Документ 2. ДАЛО. - Ф. 1. - Опис 30. - Спр.4471. - Арк. 114. Формат А5. Рукопис, чорнило чорне. Текст написано українською мовою.

«Виказ померших стрільців У.Г.А. по 1\ХІ. 1918. 1. Роман Вавець, поліг в бою 1\І. 1919. 2. Стефан Жилавюк – 3\І. 1919. 3. Петро Боднар – 17\ІІ. 1919. 4. Микита Сікора – 17\ІІ. 1919. 5. Роман Бордун – 18\ІІ. 1919. 6. Михайло Залізко – 24\ІІ. 1919. 7. Маріян Маланчук – 1\ІV. 1919. 8. Теодор Остапчук – 12\ІV. 1919. 9. Стрілець незнаного імени – 16\ІV. 1919. 10. Стрілець незнаного імени – 16\ІV. 1919.

На тутейшім цвинтари спочиває 14 стрільців незнаного імені У.Г.А. (Української Галицької Армії) в мурованій спільній могилі, перенесених з гробів які знаходились на грунтах Винницької громади. На могилі поставлено пам’ятник, посередині велике стрільно арматне з каміню (гранат), украшене тризубом, а по боках 2 менших хрести з каміню, з написом 1918-1919.

Штамп «ГР. КАТ. ПАРОХІЯЛЬНИЙ… Винники 5\ІІ 1930. Підпис «о. Гірняк».

Даний документ 1930 року підтверджує факт масового поховання військовослужбовців УГА на цвинтарі Винник. Поховання увічнене кам»яним пам’ятником у вигляді артилерійського снаряда із зображенням тризуба. По боках центрального пам’ятника розміщено два хрести із каменю менших розмірів із написом «1918-1919».

У документі також сказано, що у могилі поховано 14 стрільців УГА. Серед них 8 відомих імен. Решта – невідомі. Відомо також, що тіла загиблих були знесені із території громади Винник і перепоховані у спільній могилі. Усі вони загинули у бою. Двоє загинули на початку січня 1919 р., четверо – у лютому 1919 р., троє – квітні 1919 р. Документ написано парохом української греко-католицької парафії Винник о. Гірняком і поданий до воєводського управління.

Можемо припустити, що українська громада доглядала поховання і вела власний облік похованих стрільців УГА.

Документ 3. ДАЛО. - Ф.1. - Опис 30. - Спр.4471. - Арк. 18-20. Формат А2.

Формуляр заповнений фіолетовим чорнилом від руки. Переклад із польської мови.

Сторінка 1. «Місцевість: Винники. Гміна: Винники. Повіт: Львів. Ера польська. Гмінний цвинтар у Винниках. СПИСОК солдатів і полонених загиблих або померлих після 1 листопада 1918 року» Червоний прямокутний штамп. «Гмінний цвинтар. Національність. Польська – 1 масове поховання. Тіл – 14. Українська – 1 масове поховання. Тіл – 30. Разом 2 масових поховання. Тіл – 44. На цвинтарі стоять два масові пам’ятники: в N 1 лежать воїни польської армії – 14, в N 2 - української армії – 30».

Штамп: «При складанні списків враховано. 25\8. 1930. Підпис».

Сторінка 2. Таблиця. .... 2. Валець Н. (Walec N.), Українська армія, 2 сотня група «Схід», загинув 1\1 1919. Жилавюк Стефан (Zylawiuk Stefan), Українська армія, загинув 3\1 1919. Боднар Петро (Bodnar Piotr), ряд. (рядовий), Українська армія, 10 курінь 4 Золоч. Бригада, загинув 17\4 1919. Сікора Максим (Sikora Maksym), ряд., Українська армія, 10 курінь 4 Золоч. Бригада, загинув 17\4 1919. Бордун Роман (Bordun Roman), ряд., Українська армія, 10 курінь 4 Золоч. Бригада, загинув 18\4 1919. Зеліско Михайло (Zelisko Michal), Українська армія, 2 бойова сотня, 20 полк укр. стріл., загинув 14\2 1919. Маланчук Максим (Malanczuk Maksym), ряд., Українська армія, 3 Станіславівський курінь 8 сотня, загинув 1\4 1919. Остапчук Теодор (Ostapczuk Teodor), Українська армія, загинув 12\4 1919. Невідомих – 21, Українська армія.

Сторінка 3. Таблиця. Графа «Точніше розміщення поховання – Парафіяльний цвинтар у Винниках». Графа «Зауваження» - «Спільне поховання».

Сторінка 4. Таблиця. 2. Семчук Лук’ян (Semczuk Lukasz), Українська армія».

Документ 3 складений воєводським управлінням, ймовірно у середині 20-х років. Його дані враховувались при складанні списків у 1930 році, про що свідчить відповідний штамп. Його зміст підтверджує факт існування на місцевому (гмінному чи парафіяльному) цвинтарі спільного поховання стрільців УГА (Української армії). Із Документом 2 він різниться такими даними. 1. Загальна кількість похованих – 30 стрільців (у Документі 2 – 14 стрільців). 2. Відомих імен – 9 (у Документі 2 – 8 стрільців). 3. Різниця у окремих іменних даних. Так у Документі 3 - Валець Н. (Walec N.), у Документі 2 - Роман Вавець; Сікора Максим у Документі 3 і Микита Сікора у Документі 2; відповідно Зеліско Михайло і Михайло Залізко, Маланчук Максим і Маріян Маланчук. Разом із тим,

Документ 3 надає нам додаткову інформацію про те, до яких військових підрозділів УГА належали загиблі стрільці. А саме – група «Схід», 4-та Золочівська бригада, 20-й Стрілецький полк, 3-й Станіславівський курінь.

Підсумовуючи, можемо констатувати, що розміщений на старому цвинтарі пам’ятник стрільцям УГА є масовим похованням 14 або ж 30 українських воїнів. Кількість похованих потребує ще додаткового вивчення».

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

Частина І  Частина ІІ


Читайте також:
Коментарі
avatar