Культура Винник (історія та сучасність).
16.01.2016

Народний дім (колишній дім читальні «Просвіта»).

1909 р. — 1910 р. — Володимир Левицький і Антін Рак займаються збором коштів на будівництво дому читальні (видають переписані листки з українськими гербами, з продажу яких дохід йшов на фонд будови; проводять дві лотареї).

31 липня 1910 р. — фестини, дохід яких призначено на будівництво дому читальні «Просвта» (в цей період українці Винник придбали 2 га землі в центрі міста для будівництва читальні).

1912 р. — 1914 р. — парцелярний комітет по будівництву дому читальні «Просвіта».

21 вересня 1924 р. — відкрито дім читальні «Просвіта».

Коли у 1926 р. Головна управа «Просвіти» у Львові іменувала Володимира Левицького (Василя Лукича) своїм почесним членом, винниківські українці відсвяткували 70-річчя з дня його народження, увіковічнивши цей день спільною фотографією на площі перед Народним домом, що її колись було придбано стараннями ювіляра.

У післявоєнний період колишній дім читальні «Просвіта» виконував функції клубу. Тут деякий час знаходилася бібліотека для дорослих, діяли різноманітні гуртки і спортивні секції, показували фільми до 1972 р. (поки не було збудовано кінотеатр «Карпати»). До 2000 р. тут відбувалися танці та дискотеки. Дотепер діє секція вільної боротьби (тренер – Проців Роман Євгенович).

Народним домом було започатковано проведення всіх патріотичних свят у Винниках: Шевченківські дні, День незалежності, День героїв, свято Покрови, святкування річниць ОУН та УПА, Дня конституції, свято Миколая, свято Матері, святкування пам’ятних дат товариства «Просвіта», вечорниць, гаївок, свято Меланії та Василя (Старий Новий рік), а також Народний дім завжди проводив народне гуляння на Івана Купала (7 липня), на якому були присутні тисячі винниківчан. Народний дім першим започаткував вечори пам’яті композиторів Володимира Івасюка та Ігора Білозіра.

Народний дім завжди проводив концерти до Дня Покрови у військових частинах Винник, які ще тоді були діючими. На ці святкування запрошували Юрія Шухевича, який розповідав військовим про діяльність свого легендарного батька – Романа Шухевича, та про політичну ситуацію в країні.

1944 р. — 1952 р. бібліотека для дорослих при клубі (колишня читальня «Просвіта»).

1960-ті рр. (середина) — Анна Михайлівна Сенчишин директор Народного дому м. Винники.

1989 р. (літо) — вокальний ансамбль «Винниківчани» (Степан Ступінь, Стефанія Богуш, Олексій Доліник, Степан Гинда, Анастасія Гинда, Галина Мішталь, Богдан Догляд, Ганна Куришко, Стефанія Гілета, Євгенія Бульба, Володимир Верходай, Романа Березовська, Марія Сидурко). Керівники — Сенчишин Анна Михайлівна, Завербний Володимир Семенович.

1995 р. — дитячий вокально-хореографічний ансамбль «Сунички» (Наталія Вінярська).

20 грудня 1998 р. — відкрито та посвячено пам’ятну таблицю на будинку «Просвіти» (автори Тарас Левків та Валерій Божко) з нагоди 100-річчя від заснування товариства «Просвіта» у м. Винники та 130-річниці цього товариства.

2000 р. — ансамбль естрадно-спортивного танцю «Модерн» (Наталія Вінярська).

1 січня 2004 р. — Наталія Вінярська директор Народного дому м. Винники.

26 лютого 2015 р. — передача Народного дому м. Винники на фінансування з міського бюджету м. Львова.

Кінотеатр «Карпати».

1972 р. відкрито кінотеатр «Карпати» на 400 місць (тепер – готельно-розважальний комплекс «Галактика»). Демонстрація першого фільму — «Корона Російської імперії, або знову невловимі». До цього фільми показували у старому клубі по вул. Шевченка (колишнє приміщення т-ва «Просвіта»). Репертуар фільмів у кінотеатрі змінювався три рази на тиждень (понеділок, вівторок – один фільм; середа, четвер – другий; п’ятниця, субота, неділя – третій).

Культурний центр «Дозвілля» (колишній Клуб тютюнової фабрики).

1978 р. — клуб тютюнової фабрики на 400 місць (тепер культурний центр «Дозвілля» по вул. Шевченка, 3).

1999 р. (вересень) — Львівська міська громадська організація Культурний центр «Дозвілля» (Патер Ігор та Патер Тетяна).

2004 р. (травень) — аматорський театр «Сміх та сльоза» (Т. Патер, Б. Голіян). Керіаник — Ігор Дзядига.

За спогадами режисера та актора Богдана Москаля (опубліковані у «Винниківському альбомі»): «Традиція театрального мистецтва жила у Винниках здавна. Найбільшого розквіту вона набула у 1950—1960-их рр., коли драматичним гуртком клубу Львівської тютюнової фабрики керував Степан Якович Олексів — непересічна особистість і талановитий режисер та актор. Старше покоління винниківчан пам’ятає захопливі вистави та блискучу гру артистів-аматорів Я. Леочка, Д. Обух, Б. Домазара, Д. Устяник, І. Банащука, X. Щигельської, І. Брами, 3. Кітури та багатьох інших. На жаль, захоплення телебаченням призвело до занепаду театру у Винниках. Думка, а головне — бажання відродити аматорський театр у Винниках виникла серед людей, які закохані у наше місто, які живуть мистецтвом, культурою. Навесні 2004 р., з ініативи художнього керівника КЦ «Дозвілля» Т. Патер, за активної підтримки Б. Голіяна, було створено театр «Сміх і сльоза», котрий очолив Ігор Дзядига. Початково репертуар театру складався з невеликих інтермедій та одноактівок, що було зумовлено невеликим творчим колективом: І. Дзядига, Г. Пуцило, С. Голіян, Б. Догляд, А. Сандул, А. Кричковський. Коли до театру прийшли прийшли нові аматори (Л. Смолова, Ю. Картофель, В. Патер, Л. Трембач, А. Клим, Т. Шустаківський, А. Гриб, К. Гриб, Т. Мосін, Б. Шустер, С. Маркевич, Р. Верхола, О. Батура, X. Корнієнко, С. Гелета, Д. Банах), з’явилася реальна можливість працювати над повноцінними виставами класиків української сцени».

2010 р. — ансамбль народно-сценічного танцю «Святослав» (засновник та президент Григорій Козловський). Художній керівник та головний балетмейстер — Тетяна Патер, концертмейстер – Ігор Патер.

За час створення ансамблю «Святослав», колектив став учасником обласних та міських конкурсів,фестивалів. Прийняв участь у фестивалі народного танцю «Червона калина» (м. Тернопіль 2011 р., 2012 р., 2013 р.),став лауреатом другої премії конкурсу «Пісні незабутого краю» (м. Городок), прийняв участь у Міжнародному фестивалі молодих талантів «Золота перлина» ( Болгарія 2012 р., 2013 р.) та ін..

При КЦ «Дозвілля» працюють такі колективи: • дитячий театр пісні «Первоцвіт»; • клуб спортивно-бального танцю «Ніка»; • аматорський театр «Сміх і сльоза»; • вокально-хореографічний ансамбль «Зозульки» (віком 4-5 роки); • ансамбль народно-сценічного танцю «Святослав»; • Американська Англійська школа.

Традицією стало проводити конкурси: • «Чарівна Винниківчанка»; • дитячий творчий конкурс «Чарівна панночка талант»; • «Жінка, мати, господиня – гарна пані з Винник»; • «Сімейна рапсодія»; • «Свято Святого Миколая»; • «День матері».

Львівська державна школа мистецтв № 9 (колишнє приміщення СШ № 29).

1 вересня 1991 р. — Львівська державна школа мистецтв № 9 (колишнє приміщення СШ № 29) по вул. Ринок, 4 (директор Ярослав Харун).

За невеликий проміжок часу сформовано відділи (фортепіанний, струнно-смичковий, народних інструментів, духових та ударних інструментів, музичної теорії та вокально-хорового мистецтва, народної хореографії, сучасної хореографії, образотворчого мистецтва) та школи, в яких працюють близько 40 викладачів та концертмейстерів. Особлива роль школи полягає у відродженні українських національних традицій, вихованні молодого покоління на зразках української та світової класичної музики.

Бібліотеки.

Першу публічну бібліотеку у Винниках мала читальня «Просвіта», яка у 1910 р. налічувала 338 кни¬жок, 1928 р. — 620 (з них 250 дитячих, 10 наукових), 1938 р. — 647 книг для дорослих і 124 для дітей. Невелика бібліотека була і на тютюновій фабриці.

Бібліотека-філія №34 Центральної бібліотечної системи для дорослих м. Львова.

На основі бібліотеки «Просвіти» була ство¬рена бібліотека для дорослих при клубі по вул. Шевченка (колишня читальня «Просвіта»), яка працювала у цьому приміщенні протягом 1939—1952 рр. З 1952 р. по 1959 р. бібліотека знаходилася в приміщені по вул. Леніна, 23 (тепер вул. Галицька). З 1959 р. і по сьогоднішній час бібліотека знаходиться за адресою вул. Галицька, 49 (коли Винники були районним центром в цьому приміщенні був райком комсомолу).

Тоді бібліотечний фонд налічував 22 тис. одиниць. З 1958 р. по 1962 р. завідувачами бібліотеки були Маєвська, Шевчук, Сидорова В,, Онищенко Г. Протягом 1962—1998 рр. завідувач — Ільчишин Оксана Іванівна, 1998—2011 рр. — Ловчій Лілія Володимирівна, з 2011 р. — Андрухів Ірина Олегівна.

У вільному доступі користувачів абонемента та читаль¬ного залу бібліотеки — 90 м², у їхньому розпорядженні 25 тис. книг з різних галузей знань та художньої літератури.

Бібліотека-філія №35 Центральної бібліотечної системи для дітей м. Львова.

У 1946 р. відбулося відкриття дитячої бібліотеки по вул. Шевченка, 2 (1946—1959 рр. директор — Маліневська Олена Василівна). Тут працювали Ніна Яремівна Хімчак (1950—1953 рр. та 1974—1988 рр.), Ніна Миколаївна Власенко (1956—1982 рр.), Ніна Олексіївна Сулік (1982—1989 рр.), Ганна Теодорівна Антоняк (1987—1994 рр.), Антоніна Федорівна Закальницька (1990—1994 рр.), Леся Стахівна Дудка (1995— 1996 рр.), Людмила Антонівна Харчишин (1989—2003 рр.), Ірина Зеновіївна Копи-ляк (1994—2005 рр.),Ольга Романівна Дудок (2005—2008 рр.), Валентина Миколаївна Марциновська (2008—2014 рр.).

Засновником бібліотеки був міський відділ культури м. Винники. Штат працівників бібліотеки на той час налічував 6 осіб. Відвідували бібліотеку учні 1—9 класів, які навчалися у школах Винник. Для обслуговування читачів із сіл був створений пересувний фонд. З 1977 р. було створено систему бібліотек для дітей. Вона охопила дитячі бібліотеки Львова, Брюхович і Винник – усього 17 закладів.

З 2014 р. бібліотеку очолює Олександра Федорівна Толоченко, читачів обслуговує (з 2003 р.) Галина Остапівна Остапчук.

Періодичні видання.

З часу відновлення Винниківського району у 1944 р. (створений 1940 р.) виникла необхідність у друці періодичного видання, яке відображало б події у районі.

18 серпня 1944 р. — 1959 р. — газета «Сталінським шляхом» («Радянське життя») Винниківського райвиконкому і райкому Компартії України та друкарня (вул. Леніна, 36 (тепер вул. Галицька).

Директор друкарні – М. А, Гуманецький. Редакція газети — вул. Танкістів (тепер вул. Івасюка). Редактори газети: М. Александренко, Л. Єрмакова, А. Гіль, П. Рахубовський, С. Донченко, В. Балаханова, Ю. Марченко. Початковий тираж газети становив 1500 примірників, згодом, наприкінці свого існування (1959 р.) – 2200 примірників.

Великого значення редакція надавала популяризації постанов, рішень, розпоряджень КПРС та її районного комітету. Багато уваги приділялося повоєнній відбудові району, налагодженню виробництва.

1952—1953 рр.  - газета політвідділу Винниківського МТС під назвою «Сталінець», але її видання не було настільки поширеним, як видання «Радянського життя».

У 1950-их рр. мала свою багатотиражку тютюнова фабрика — «Голос робітника».

На хвилі національно-державницького відродження у січні 1991 р. за сприянням Винниківської міської ради було засновано газету «Винниківський вісник». Майже після 30-річної перерви у Винниках знову з’явилась газета. За 25 р. видання очолювали: Р. Ратушний, К. Нестеренко, Н. Савіцька, В. Гаврилів, Гр. Мриглод, М. Паранчак, О. Кравчик, Г. Некрасова, Б. Бачинський, О. Дацій, Ю. Кухар, М. Вайда, Х. Мамчур.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка


Читайте також:
Коментарі
avatar