До 87 річниці ОУН: ОУН на Винниківщині (Част. II)
28.01.2016
28 січня - 3 лютого 1929 року відбувся Перший Конгрес українських націоналістів який об'єднавши низку націоналістичних формацій покликав до життя ОУН на чолі з полковником Євгеном Коновальцем.

Один із провідних діячів ОУН, винниківчанин, Євген Верцьона підкреслював: «Прийшла німецько-польська війна. Вона закінчилася для нас цілком несподівано, бо західньоукраїнські землі зайняли большевики, які формально участи в війні не брали... Всі західні етнографічні терени України (за виключенням Закарпаття) ввійшли в склад Радянської України. Створило це для нашої боротьби цілком нове положення. Ліквідувалося два фронти боротьби і практично вся увага могла бути звернена на одного окупанта України – большевицьку Москву... Так нову Україну, з новим духовним обличчям, щойно в цих роках ми відкрили. Була вона іншою, ніж малювала її большевицька пропаганада. Але була вона теж інша, ніж ми хотіли її бачити... І коли ми не находили в ній склонності до зриву, то все ж вона була тією розгойданою масою, що була в часах Хмельницького чи опісля Коліївщини».

1940 р. — 1950 р. (літо) — діяльність ОУН у Винниківському районі. З літа 1940 р. Винниківський повіт ОУН очолював Роман Кияк.

Друга світова війна повністю змінила українську політичну ситуацію, як в Україні, так і поза нею. На Україні, окрім ОУН, зникли всі політичні партії. У цей період одним із провідних діячів ОУН був винниківчанин Домазар Зенон (Зиновій).

з доповідної записки, від 15 січня 1941 р., І. А. Сєрова Л. П. Берії про підсумки операції проти ОУН у західних областях України дізнаємося, що у Винниківському районі нараховувалося 100 членів ОУН.

У січні 1941 р., в результаті повальних арештів української інтелігенції, переважно студентів львівських навчальних закладів, органи НКВС влаштували показовий політичний процес, що дістав назву «Процес — 59» (за кількістю підсудних). Це була молодь від 16 до 30 років. Їх звинуватили у належності до Організації Українських Націоналістів (ОУН) та антисовєтській пропаганді. Підсудні, незважаючи на катування, трималися мужньо, заявивши, що вони борються за права українців на своїй землі, за власну державу. Винними себе не визнали. Вирок «освободітєлєй» був жорстоким: 42 осіб (серед них — 11 дівчат) засуджено до розстрілу. Серед засуджених була винниківчанка Наталя Винників.

За І. К. Патриляк («Військова діяльність ОУН (Б) у 1940-1942 роках (2004 р.)»): «23 червня в лісових масивах поблизу містечка Винники (тепер фактично східне передмістя Львова) оперував загін бандерівців, особовий склад якого налічував коло 40 бійців. Із заздалегідь підготовленого табору вони робили свої напади на колони відступаючих радянських військ і після короткочасного обстрілу червоноармійців з автоматичної зброї відходили до лісу, де займали завчасно обладнані оборонні позиції. Напади із Винниківського лісу були особливо дошкульними, бо здійснювалися на важливих трасах Львів-Золочів і Львів-Самбір, які є, відповідно, південною та північною межами лісового масиву. 30 червня повстанці вийшли з лісу й зайняли с. Чижиків, у якому поповнили особовий склад свого загону ще 41 бійцем із підльвіських сіл: Гаї, Дмитровичі, Чижиків, Підсоснова. Сотня партизанів озброєна двома кулеметами, рушницями, гранатами та револьверами зайняла містечко Винники, а потім, перетнувши фронт, вийшла на зустріч передовим німецьким частинам у Білці Шляхетській».

24—28 червня 1941 р. у Львові українські націоналісти вели бої з частинами Червоної армії. 30 червня бандерівці оволоділи радіостанцією і за підтримки українського батальйону «Нахтігаль» («Соловейко»), який увійшов до міста на сім годин раніше від австрійської дивізії вермахту, передали звістку про створення уряду Української держави на чолі з прем'єр-міністром Я. Стецьком.

Протягом 1941— 1944 рр. існував Львівський повіт ОУН (М), який включав райони Винники, Щирець і Брюховичі. Провідником Винниківського району був Богдан Кипріян (1922 р. н., ймовірно 1943 р. вбитий бандерівцями). Після нього — «Бистриця» (1924 р. н., родом з м. Винники, студент медичного і-ту, виїхав на еміграцію в 1944 р.).

Під час німецької окупації у Винниках (вересень 1941 р.) знаходилася «Школа молодших командірів СБ ОУН Винники». Подібна школа молодших командирів ОУН розташовувалася в с. Батятичі Кам'янко-Бузького району (1942—1943 рр.). Влітку 1943 р. у Винниках перебував Провід ОУН (Б). Працівником відділу інформації і пропаганди при Проводі був Володимир Макар («Вадим»). Він з лiта 1942 р., працює у пресово-iнформативнiй референтурi Проводу ОУН пiд псевдом «Вадим». Володимир Макар впорядковував звiти та iншi пiдпiльнi матерiали, робив огляди й виписки для iнформацiї провiдним дiячам ОУН i редакцiй пiдпiльної перiодики. Відділом інформації і пропаганди керували Михайло Палідович («Карпатський») і Мирослав Прокоп («Володимир»).

У грудні 1943 р. у Винниках проходила нарада Крайового Проводу ОУН (нараду проводив Охримович, за Р. Шухевича додповідала К. Зарицька, присутній провідник Крайового проводу юнацтва Скаськів).

1945 р.  1950 р. — Винниківський район ОУН.

Про героїчну боротьбу наших земляків у післявоєнний період, дізнаємося зі спогадів винниківчанина Осипа Покосінського – члена ОУН з травня 1939 р., в’язня концтабору «Освєнцим» з лютого 1941 р. по лютий 1942 р., бойовика УПА, політв’язня сталінсько-московських таборів смерті. У своїй книзі «За Україну, за її волю ...» О. Покосінський описує події на Закерзонні та у нашому краю, куди він був переселений літом 1945 р. З його розповіді дізнаємося, що невелика група сімей поселилася в с. Чишки Винниківського району. Крім сім’ї О. Покосінського, сюди були переселені сім’ї Миколая Берка, Мирона Миська, Тимофія Войтовича, Степана Манька, Антона Лісного, Володимира Черняка. Всі вони були членами ОУН– УПА і прикріплені до проводу ОУН Винниківського району.

Провідником ОУН у 1947 р. у Винниківському районі був Михайло Швед (псевдо Орлик); провідником Служби Безпеки – Іван Цар (псевдо Ірод); референтом – Михайло Лемішко (всі троє – мешканці с. Підберізці).

Місцеве Винниківське НКВC час від часу проводило облави на підпільників. Начальником Винниківського відділу НКВC був Гончаренко, його кривавими помічниками – майор Пшенічкін і капітан Шевцов. Приміщення Винниківського відділу НКВC знаходилося по вул. Леніна (сьогодні – вул. Галицька, 14а ), а райвідділ міліції був розміщений по вул.1-го Травня (сьогодні – вул.Стуса, 10). 25 жовтня 1947 р. МВC заарештувало провідник Служби безпеки ОУН у Винниківському районі Івана Петровича Царя («Ірода»).

У 1947 р. у Винниках енкаведисти створили провокаційну ОБЗУ (Організація борців за волю України), очолив її Роман Плюта. ОУН попередила його, що ця організація сфабрикована МВС. Плюта не повірив цьому і згубив себе та своїх товаришів. Повірив аж тоді, коли військовий трибунал засудив їх всіх до 10 р. позбавлення волі у концтаборах.

6 квітня 1948 р. МВC знищує провідника ОУН Винниківського району Михайла Шведу («Орлика») у с. Гончари. 4 липня 1950 р. загинув останній керівник ОУН на Винниківщині районний провідник «Сталевий» (в Давидові). 9 липня 1950 р. загинув районний референт СБ «Богдан»-«Марко», родом із Закерзоння (в лісі між Давидовом і Черепином). Літом 1950 р. ОУН у Винниківському районі припинила своє існування. Територію Винниківщини приєднали до Бібрецького району ОУН.

Винниківчани, члени ОУН-УПА: Ольга Банах, Стефа Банах, Дарія Бедрило, Роман Белінський, Г. Вільчинський, Володимир Верходай, Євген Верходай, Л. Вовк, Ірина Готь, Андрій Гуль, В. Гуль, І. Дмитерко, О. Дмитерко, В. Дмитерко, Григорій Дмитерко, Йосип Йона, М. Климко, Р. Курчак, Ярослав Кульчицький, Б. Леочко, Богдан Магаляс, З. Магаляс, Т. Маркевич, Б. Микитів, Я. Микитів, В. Мисько, С. Обаранець, Д. Опалевич, Я. Опалевич, Євген Пивовар, С. Пивовар та інші.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина  ІІ частина


Читайте також:
Коментарі
avatar