З історії транспортного сполучення Винник (Част. І)
22.02.2016
Протягом століть зі Львова до Винник вели дві дороги. Одна з них, Глинянська, що йшла на схід, до Києва і на південь – у Крим. Друга – дуже вибоїста, придатна лише у суху погоду, починалася біля Личаківської рогатки, вела через Ялівець, коло Горів, через пивоварню Грунда, вздовж р. Маруньки і виходила на Забаву. Називалась вона Нижньою дорогою.

У 1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні з’єднує Винники зі Львовом. Дороги з твердим покриттям називали по-різному: «гостинець», «цісарська дорога». З побудовою цісарської Нижня дорога не перестала функціонувати. Для багатьох вона мала свої принади і переваги – була коротшою, звичною, вела попри млини, броварню, куди заходилось на пиво і на новини. У важкі повоєнні роки, коли проїзд у автобусі був розкішшю, багато мешканців Винник діставалися до Львова пішки саме цією Нижньою дорогою.

Омнібус (нерейковий громадський транспорт на кінній тязі) з'явився у Львові у 1835 р. Омнібуси курсували трьома маршрутами:

І – головний вокзал – Грудецка (тепер вул. Городоцька) – костел св. Анни – Казимирівська (тепер вул. Городоцька) – Коллонтая (тепер вул. Менцинського) – Ягелонська (тепер вул. Гнатюка) – Ощадна каса (Музей етнографії та художнього промислу) – Карла Людвіка (тепер проспект Свободи) – пл. Марійська (тепер пл. Міцкевича) – пл. Галицька – пл. Бернардинська (тепер пл. Соборна) – пл. Цлова (тепер пл. Митна).

ІІ – пл. Цлова (пл. Митна) – Личаківська – костел св. Антонія – Верхній Личаків – Винники. Омнібус (на 12 пасажирів) за день робив 4 рейси до Винник й назад.

ІІІ – курсував тільки в літній час: пл. Галицька – Академічна (тепер пр. Шевченка) – св. Миколая (тепер вул. Грушевського) – Зиблікевича (тепер вул. Ів. Франка) – Стрийська – парк Кілінського (тепер Стрийський парк).

В залежності від секції проїзду ціна коливалася від 3 до 12 центів. Омнібус припинив існування близько 1900 р., кінний трамвай – у 1908 р. і тільки електричний трамвай досі функціонує на львівських вулицях.

29 жовтня 1909 р. відкрито залізницю «Підзамче — Винники — Перемишляни — Бережани — Підгайці» (потяги із 3—4 вагончиків; між Львовом і Винниками потяг курсував 2—3 рази на день, до Підгаєць і Бережан – раз на добу). Під Жупаном, на галявині, збудували станцію «Маріївка». Це була примітивна дерев'яна споруда без вікон та дверей. Протягом 1920—1930 рр., для доїзду відпочиваючих у рекреаційну зону Винник, на лінії курсували спеціальні відпочинкові приміські потяги. Зокрема, відомо про експлуатацію парового трамвая з вертикальним котлом. Але під її дахом у дощ чи сніг могли сховатися кілька десятків людей. 1944 р. німецькі війська, які відступали, знищили лінію на відрізку від Винник до Підгайців. У 1970-их роках влітку зі станції Личаків до Винниківського (тоді — Комсомольського) озера ходили потяги, однак маршрут швидко закрили.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина  ІІ частина  ІІІ частина  ІV частина

Фото: http://www.lvivcenter.org/

Читайте також:
Коментарі
avatar