З історії транспортного сполучення Винник (Част. IІ)
28.02.2016
12 квітня 1928 р. у Львові запрацював перший автобусний маршрут «А», який сполучив площу Кропивницького з летовищем на Скнилові. Перший львівський автобус марки «Lancia» мав 19 крісел для пасажирів і міг перевозити ще 15 пасажирів, які їхали стоячи. У перший рейс автобус відправлявся о 6 год. ранку і працював до 22 год. (інтервал в одну год.). Маршрут було поділено на 2 секції і визначено 6 автобусних зупинок. Вартість проїзду в межах однієї секції — 30 грошів, а у межах двох — 50.

Восени 1931 р. автобусний парк Львова поповнився автобусами «Зауер» польського виробництва, що дозволило скоротити інтервали руху на автобусних маршрутах. Із «Економічної характеристики м. Львова» (1940 р. березень) дізнаємося, що на балансі трамвайного тресту на той час знаходилося 16 автобусів, які залишилися московсько-більшовицьким загарбникам у спадок від Польщі.

Вже в травні 1940 до Львова прибула перша партія радянських автобусів ЗіС 16, яка складалася з шести машин обтічної форми. Тоді і розпочалося автобусне сполучення Винник зі Львовом. Проте на подальшій заваді розвитку автобусного руху стала Радянсько-німецька війна. Про автобусне сполучення Винник під час німецької окупації у 1941– 1944 рр. дані відсутні.

Першими повоєнними автобусами, які курсували зі Львова до Винник, були автобуси моделі ЗіС 155. Починаючи із середини 1950-их рр. на маршрут почали виходити автобуси львівського виробництва – ЛАЗ 695. У 1960-их рр. з’явилися автобуси ЗіЛ 158 (потім вони виготовлялися під маркою ЛіАЗ 158 у м. Лікіно-Дульово під Москвою). ЗІЛ 158 випускався на Лікінському автобусному заводі з 1959 р. до 1970 р.

1956 р. (лютий) — побудований перший автобус «ЛАЗ» (ЛАЗ 695). Це був двовісний, зі зварним кузовом 9-метровий автобус з механічною коробкою передач, та двигуном ЗіЛ 124, деталі були узяті від автобуса ЛіАЗ 158 (ЗіЛ 158). Максимальна швидкість становила 65 км/год, а узяти «на борт» він міг 67 пасажирів, зокрема 33-х сидячих.

1968 р. до Львова поступили перші автобуси ЛіАЗ 677, які мали двоє широких ширмових дверей і просторий салон. В цей час для маршрутів із невеликими пасажиропотоками почали використовувати малі автобуси ПАЗ 672. Такі автобуси курсували через Винники, з’єднуючи довкільні села (Дмитровичі, Чишки і т. д.) зі Львовом.

З 1960-их рр. до поч. 1990 рр. на маршруті Львів — Винники експлуатувалися автобуси моделей ЛАЗ 695 і ЛіАЗ 677. Проїзд у автобусах в радянські часи був найдорожчим серед інших видів громадського транспорту – 5 коп, у тролейбусі – 4 коп., у трамваї – 3 коп. Автобусний маршрут до Винник, мав дві тарифні зони – на проїзд у межах першої зони потрібно було заплатити 5 коп., а якщо їхати до кінця маршруту – 10 коп.

З радянської» Історії Львова» (1984 р.) дізнаємося: «З 1960 р. швидко розвивалася також автобусне сполучення: 1961 р. — 43 автобуси і 15 маршрутів, 1962 — 49 автобусів і 17 маршрутів, 1963 р. — 87 автобусів, 1964р — 110 автобусів і 18 маршрутів; перевезено 23 млн. пасажирів». Станом на 1978 р. — 26 маршрутів (із маршрутами, що обслуговували Рудно, Виники, Лисиничі, Брюховичі); станом на 1990 р. — біля 40 маршрутів.

Економічна криза початку 1990-их рр. негативно вплинула на розвиток міського автобусного транспорту. Активно автобусний рух почав деградувати із середини 1990-их рр., коли було запроваджено безкоштовний пільговий проїзд для пенсіонерів. У середині 1990-их рр. всі три найбільших АТП Львова (№ 14606, № 14630 і № 14631) були приватизовані. Міська влада фактично втратила важелі впливу на ці підприємства.

Андрій Байцар, доцент ЛНУ ім. І. Франка

І частина  ІІ частина  ІІІ частина  ІV частина


Читайте також:
Коментарі
avatar